«Не опоздайте». Зеленский в откровенном обращении к европейским лидерам призвал принять Украину в ЕС — полный текст
Президент Владимир Зеленский в обращении к Евросовету рассказал о военных преступлениях России в Украине и призвал как можно быстрее принять решение о вступлении нашей страны в ЕС.
НВ приводит полный текст обращения.
***
Вітаю усіх вас, наших друзів, друзів України. Вітаю [усіх], хто підтримує свободу. Пане президенте Європейської Ради, друже Шарле, вітаю тебе і усіх нас із твоїм переобранням. Вважаю, що це дуже важливо і правильно. Я вдячний за можливість звернутись до вас і до народів Європи.
Сьогодні - місяць російському вторгненню. Після 8 років агресії на Донбасі… Місяць великій війні. Коротко, як це було — тому що все в голові фрагментами, на жаль, трагічними. Все почалося 24 лютого, з Росії, коли полетіли ракети. Рано-вранці. Проти наших мирних міст. Люди ще спали, смерть вже прийшла. Росія направила проти нас бронетехніку. Завезла в Україну декілька тисяч танків. Не перелічити, скільки з них вже згоріли, скільки ще можуть вбивати нас. На наших людей падали бомби з літаків, які піднімалися з Білорусі. І там навіть не визнавали, що це зробили вони.
Росія захопила Чорнобильську станцію — 24 дні звідти не випускали персонал. Уявіть: 24 дні люди жили на такому об'єкті, працювали на такому об'єкті. Наші люди. Щоб у Чорнобилі більше нічого страшного не сталося, щоб не було катастрофи. А російські військові тримали їх у заручниках. Російські танки стріляли по Запорізькій атомній станції. Росія ударила ракетами по Бабиному Яру, зруйнувала вже більше 230 шкіл і 155 дитячих садочків. Вбила 128 дітей. Била ракетами по університетах. Спалює з реактивної артилерії житлові квартали, цілі міста і села, просто в попіл, нічого немає…
Російські військові вбили журналістів, хоча бачили напис Преса на них. Можливо, їх не вчили читати — тільки вбивати. Росія заблокувала Маріуполь. Це блокада, яку ніхто не міг уявити у наш час. Сотні тисяч людей без води, без їжі, під постійними обстрілами, бомбардуванням. Російські військові свідомо підривають лікарні, пологові будинки, укриття… Вони підривають навіть укриття, уявіть собі, точно знаючи, що там ховаються люди.
Вони убили у Харкові 96-річного Бориса Романченка. Російський снаряд прилетів у його квартиру. В квартиру людини, яка пережила нацистські концтабори, але не змогла пережити Росію, яка пішла у наш український Харків. Дякувати Богу, наші військові Росію там зупинили.
Російські війська застосовують фосфорні бомби — це було зранку, сьогодні. Ґвалтують жінок. Грабують будинки, руйнують церкви! Всі, навіть Московського патріархату. Викрали з України більше 2 тисяч дітей — ми не знаємо, де наші діти. Обстрілюють гуманітарні колони. Іх не хвилює, хто там: діти, жінки чи служителі церкви, які там були і супроводжували гуманітарний вантаж. Вбивають людей у Донецьку — і кажуть, що це ми, «націоналісти». Це все робить Росія. Вже місяць. На нашій землі.
А Україна, що робить Україна? Не йшла на чужу землю, ніколи не мріяла про будь-яку війну. Збиває ракети, закликає чужинців скласти зброю і повернутись додому — заради життя. Розумієте? Заради життя, не смерті. Лікує і годує полонених. Дозволяє їм звʼязатись із рідними по телефону. Збирає в полях трупи російських військових, які ті просто полишають, кидають. Сотнями й сотнями.
Україна обʼєдналася заради миру і ще заради миру обʼєднує світ, намагається деблокувати оточені міста, підтримує безпечну роботу атомних станцій. Навіть за присутності на них окупантів. Закликає МАГАТЕ втрутитись і терпляче пояснює міжнародній бюрократії, що відбувається. Вивозить людей з небезпечних районів, не полишає спроб довезти гуманітарний вантаж. Фіксує російські воєнні злочини. Збирає докази, запрошує журналістів. Підтримує роботу всіх інституцій нормальної держави. Захищає власну країну! І щоранку… Ви чуєте? Щоранку хвилиною мовчання вся держава, вся Україна — всі вшановують памʼять усіх загиблих за нашу державу.
Ви чули що-небудь подібне на російському телебаченні? Чи бачили ви таке у них в школах? Вони навіть соромляться слова «війна». Вони називають це «спецоперацією», хоча влаштували тут бійню, як це робили нацисти.
Це різні світи. Ми і вони. Це неоднакові цінності, це неоднакове ставлення до життя. Російські військові впритул не бачать, що таке гідність, не знають, що таке совість, не розуміють, чому ми так цінуємо нашу свободу. Ось цим визначається, як житиме країна і кому — бути в Європі.
А що ЄС? Хочу подякувати — ви об'єднані навколо нас… Головне — ви об'єднались, і ми це дійсно цінуємо. Ви застосували санкції. Ми вдячні, це потужні кроки. Але це було трошечки пізно. Бо якби це було превентивно, Росія не пішла би війною. Принаймні - ніхто точно не знає - був шанс. Північний потік — 2 ви заблокували, ми вам вдячні, і це правильно, але також трошки запізно. Бо якби було би вчасно, Росія не створила би газову кризу. Принаймні був такий шанс.
А тепер ми з вами нарешті готуємо членство України в ЄС. Ось тут, я вас прошу, не спізніться, будь ласка. Бо за місяць ви порівняли ці світи — і бачите, хто чого вартий. І що Україна має бути в ЄС вже найближчим часом. Принаймні у вас для цього все є, у нас є цей шанс. Литва — за нас. Латвія — за нас. Естонія — за нас. Польща — за нас. Франція — Емануель, я дуже вірю, що ви будете за нас. Словенія — за нас. Словаччина — за нас. Чехія — за нас. Румунія знає, що таке гідність, а отже, у вирішальний момент буде за нас. Болгарія — за нас. Греція — вірю, що з нами. Німеччина… трохи пізніше. Португалія — ну практично… Хорватія — за нас. Швеція — жовто-сині завжди мають бути разом. Фінляндія — знаю, що ви з нами. Нідерланди — за раціональних, тож знайдемо спільну мову. Мальта — я вірю, що вдасться. Данія — вірю, що вдасться. Люксембург — ми розуміємо одне одного. Кіпр — дуже вірю, що з нами. Італія — дякую за підтримку! Іспанія — знайдемо спільну мову. Бельгія — знайдемо аргументи. Австрія — разом з українцями для вас це можливості, я впевнений в цьому. Ірландія — ну практично.
Угорщина… Хочу зупинитись тут і бути відвертим, раз і назавжди. Ви маєте самі вирішити, за кого ви, ви суверенна держава. Я був в Будапешті багато разів. Я обожнюю ваше місто. Дуже красиве, дуже душевне, і такі самі люди. У вас були трагічні моменти в житті. Я був на вашій набережній зі своєю сім'єю, бачив цей меморіал — взуття на річці Дунай. Про масові вбивства.
Послухай, Вікторе (Віктор Орбан — прем'єр-міністр Угорщини — ред.), знаєш, що відбувається в Маріуполі? Будь ласка, якщо зможеш, сходи на свою набережну. Подивись на те взуття. І ти побачиш, як масові вбивства можуть повторюватись в сучасному світі. І це сьогодні робить Росія.
Те саме взуття в Маріуполі. Там такі ж люди, дорослі і діти, дідусі і бабусі. І їх тисячі. І їх вже нема. А ти вагаєшся — вводити санкції або ні? Пропускати зброю або ні? Вагаєшся — торгувати з Росією або ні? Немає часу вагатися, час вже вирішувати. Ми віримо в вас, нам потрібна ваша підтримка, ми віримо в твій народ, ми віримо в Європейський Союз. Ми віримо, що у вирішальний момент Німеччина також буде з нами. Слава Україні!
