«Тренд пішов, наче сніжний ком». Експертка з матча та підприємиця розповіла про користь, церемонії та японців, яким не вистачає свого чаю
Олена Гільдіна, експертка з матча (Фото: Instagram @alenagildina)
Чому ми всі так захоплені матча? Як багатовіковий зелений чай став улюбленим символом статусу і турботи про себе?
Олена Гільдіна
Матча — це зелений порошковий чай яскраво-зеленого кольору. Сьогодні його трендовість та популярність важко переоцінити: він усюди. Кремовий зелений напій, який тримають у руках багато людей, які кинули пити каву, відомий як матча. Те, що спочатку було традиційним японським чаєм, тепер стало сенсацією в TikTok: матча з’являється всюди — не лише в чайних чашах, а й у холодному вигляді, зі смаком від чорниці до бананового сиропу, і присутня в кожному куточку вашої стрічки в Instagram. NV Food поговорив із засновницею українського бренду матчі Оленою Гільдіною про те, як він впливає на неї, як вирощують матча, готують чай вдома швидко і просто навіть без пристроїв. Цього літа вона відкрила перший матча-бар Kik Kou у Дніпрі, а в майбутньому планує створити традиційну японську чайну кімнату для проведення церемоній.
Що таке матча для вас? Коли і як ви познайомилися з цим чаєм?
Почнімо з того, що матча — це він. Я намагаюся казати так, хоча українською у деяких правилах дозволяють жіночий рід. Але оскільки матча є чаєм, то це «він».
Моя любов почалась давненько, і не з матчі, а загалом із японської філософії та їхнього ставлення до життя. У цій країні я була шість разів і навчалась у сенсея на індивідуальних курсах. Він розповідав і показував, як готують різноманітні види чаю, зокрема матча та сенча (сорт японського листового зеленого чаю). Нині моя ціль — з допомогою отриманих знань внести частинку Японії в Україну, тому що обмінюватися культурними навичками — це гарно, це розвиває нас. До прикладу, мені до вподоби такі вчення: Живи так, щоб не заважати іншим, або те, що ідеалу немає. Як от колись запитали у майстра, чи робив він колись ідеальні суші. Той відповів, що якби він зробив щось ідеальне, в ту ж мить би помер. Усі такі й схожі постулати стосуються і чайних церемоній, зокрема матча. Вони вчать умиротворення та єдності, яка сьогодні необхідна українському суспільству. У тій же Японії знають, як це: відбудовувати все заново, бути пліч-о-пліч один з одним. Адже в них відбуваються регулярні катаклізми, але попри це вони усе швидко та успішно відбудовують.
Певному спокою навчають саме церемонії. Перші рази, коли я була там, для мене все було новим, адже це зовсім інша культура. Але коли я почала вивчати філософію цих чайних ритуалів, я побачила, як багато сенсів там закладено в кожному русі.
Розкажіть детальніше про ваш досвід із такими чаюваннями.
Знайомство почалося із фільму Смерть чайного майстра. Коли я його дивилася вперше, то просто пробіглася очима. Але вже переглядаю п’ятий-шостий раз і розумію все більше, підмічаю нові деталі. Там, і в реальному житті, чаювання — це медитація. Групою трьох людей, не більше, ви збираєтеся і слідкуєте за кожним виваженим рухом майстра. Він закладає туди душу, і, як то кажуть, дає одну зустріч — одну можливість. Тобто іншої такої церемонії вже не буде: все відбудеться по-іншому, інакше кипітиме вода, навіть люди, якщо будуть такі самі, в них можуть бути відмінні думки у цей час. Тому для мене чайна церемонія із матчею — це момент усвідомлення себе і єднання з людьми.
Особливість таких чаювань у тому, що на них всі рівні: чи ти імператор, чи ти слуга. І чайний майстер, коли починає проводити церемонію, він ритуально це все показує. Все може залежати навіть від того, як він буде протирати хусткою посуд. Мені дуже подобалось дізнаватися більше, тож я брала онлайн-уроки.
Як починався ваш бізнес, коли ви почали цікавитися матчею?
Напередодні війни ми з моєю партнеркою, яка дуже любить чай, вирішили, що відкриємо чайну кімнату, де будуть подавати матча. Ми запланували, навіть зробили на 80% наш заклад, збиралися відкривати. Але почалась війна, все довелося заморозити. Вона поїхала до Італії, а я залишилася тут. Оскільки все зупинилося, ми розпродали меблі. Однак потім ми розмовляли, і вона сказала: «А чому ти не продовжуєш нашу справу, давай починай, зроби чайну кімнату зараз». Я так і вчинила: ми відкрили заклад цього літа. Те, що ми пропонуємо, не зовсім відображає першочерговий задум. Але я це усвідомила лише відтоді, як почала будувати інший проєкт. Раніше у нас була чайна кімната, ми планували відкрити її в класичному вигляді. Зараз же ми відкрили, як зазначено на нашій сторінці, «шматочок сучасної Японії в Дніпрі». Тоді я думала: «Чому б і ні, адже я вже знаю досить багато про чай». Тож відкриття закладу — гарна ідея, і це дуже корисний продукт, просто ми не усвідомлюємо наскільки.
У чому користь чаю матча?
По-перше, це дуже сконцентрований порошок зеленої рослини, який залишає у собі всі найкращі речовини. Коли заварюєте листовий чай, то ви п'єте настій чаю. Також тут хочу відмітити, що мова саме про чаї з чайного куща Camellia sinensis (камеліа сіненсис), адже ромашковий, м’ятний чи іван-чай — це лише відвари. І коли ви заварюєте в чашці будь-який чай, японський, китайський, листовий, то він заварився, ви окріп випили, отримали задоволення. Але якщо ви п'єте матча в чистому вигляді, то це вже інше. Матча — це вирощений за спеціальними умовами, певним чином оброблений лист чайного куща, який ви у напої споживаєте повністю. Випивши його, ви отримуєте все корисне, що є у тому порошку, який тонший, ніж наше волосся.
Якщо говорити про обробку чайного листя для матча, то його особливість у тому, що його затіняють. Інші чаї, окрім також елітного ґьокуро (імператорського), не затіняються. Кущ матча закривають сіткою тенча за три тижні до того, як будуть збирати листочки. Це робиться для того, щоб підвищити вироблення хлорофілу, зменшити кількість сонячних променів, зробити листя насиченого зеленого кольору. Також ця сітка допомагає від комах-шкідників, які люблять їсти молоденькі листочки. Рослина, до речі, щоб себе захищати, виробляє кофеїн, якого більше якраз на тих молодих листочках. Тобто у чайного куща найбільше цієї гіркої сполуки саме зверху, а знизу рослини та в стеблах майже немає.
Окрім того, Camellia sinensis — це одна з небагатьох рослин (у природі є також у грибах), у корінні якої є L-теанін. Це амінокислота, яку полюбили за позитивний вплив на наш організм. Її відкрили в 1949 році, і монахи, завдяки матчі зокрема, могли пити чай з цієї речовиною і спокійно сидіти без зайвого перезбудження, довго медитувати і не засинати.
Коли працює кава, вона викликає викид адреналіну і прискорює серцебиття. Такого не буде при вживанні матча, хоча в ній також є кофеїн, але за рахунок сполучення з L-теаніном, з цією амінокислотою, дія нібито нівелюється трішки.
На сайті вашого бренду вказано, що матча — це турбота про себе, про красу, про здоров’я. Розкажіть, як ви на собі відчуваєте цей ефект?
Я майже не хворію. Я п’ю матча і багато зеленого чаю відносно давно, років п’ять. Також я практично не мала Covid-19, не вживаю антибіотиків та пігулок окрім, мабуть, спазмалгону. І я себе відчуваю бадьорою. Мені 55 років, і на свій вік я досить активна людина: у мене багато спорту, я ходжу в гори, я тренуюсь кожного дня сама вдома.
До речі, на своїх друзях я побачила ще один ефект від матча. Деякі розповідали, що на них цей чай працює як проносне. Тобто, метаболізм покращується, організм починає виводити вільні радикали та отримувати вітаміни. Також матча працює як профілактика раку. Це не панацея, звісно, але може запобігти виникненню. Плюс цей по-особливому вирощений та оброблений чай покращує мікрофлору в роті й запобігає карієсу. І, звісно, імунітет та настрій покращуються. Ось такі корисні властивості.
Часто пишуть, що матча є здоровою альтернативою кави. Наскільки ви погоджуєтеся із цим твердженням?
Раніше я пила лише каву у великих кількостях. Зараз мій ранок починається завжди з сенча, потім я п’ю матча. Але я не можу сказати, що каву не вживаю тепер взагалі. Зрідка хочеться її випити, але нечасто. У нас вдома стоїть кавомашина, і мій чоловік зранку готує її для себе, я часто вдихаю її аромат, але він не викликає такого бажання. Найчастіше мені хочеться чаю, утім коли я вже наситилася, хочеться іншого смаку. Я можу випити чашку класного флет-вайту, але якщо він десь не сподобається, після кількох ковтків я відставлю.
З термінами, як от «Здорова альтернатива» варто бути обережним, але матча — це дійсно має свої переваги. Погляньмо, кофеїн є і там, і там. Якщо комусь він протипоказаний, то не можна пити обидва напої. Але у матча є заспокійливий вплив L-теаніну, який допомагає концентрації і є не таким різким. У каві, згідно із безліччю досліджень, також є свої користі, але від матча їх більше.
Уточніть також, рослина класичного чаю та матчі однакова, чи це різні дерева/кущі?
Чай — це кущ (близько 70 см), хоча у деяких регіонах в Індії зустрічаються і дерева. Тривалість життя рослини — 70 років, а родити вона починає на сьомий рік. Якщо говорити про різницю, то тут можна провести паралель із виноградною лозою: вона одна, але сортів і підвидів винограду багато. Так і тут. Наприклад, у Китаї, якщо це чай — то це тільки камелія сіненсис. Тому що заведено вважати чаєм тільки те, що роблять із цієї рослини. Із культури чайного куща можна отримати як матча, так і сенча і гьокуро. Багато залежить від теруару, вологи, сонця.
А якщо говорити саме види матча. Чи справді існує блакитний матча, рожевий?
Ні, насправді таких не буває. Тому що матча — це стан порошку, чайного листя. Так само можна зробити, виходить, і вишневий матча, якщо я зберу вишневі листочки, певним чином їх висушу, перетру в порошок і скажу, це є вишневий матча. І я можу, маю право так казати. Але в суспільстві вважається, що справжнім матча може бути тільки японський. Так, як вони отримують, певним чином обробляють листя.
Інколи запитують, чому він такий зелений, чи додають якусь хімію. Зовсім ні, адже японці так класно навчилися зберігати колір, і я власноруч це робила, тож якісний матча — зовсім не хімозний. Разом з тим рожевий чи блакитний матча — це також висушені та перетерті інші рослини, які не мають жодного відношення до камелія сінесис.
Розкажіть, яка різниця у церемоніях із класичним чаєм та з матча?
Хоча я не вивчала досконально всі чайні церемонії, лише матча є найбільш поширеною та збереженою протягом століть. Її практикували тисячі років тому і затверджена вона великим чайним майстром Сен-но Рікю, а її ціль — досягнення медитативного стану.
В японській церемонії використовується спеціальний чайний будиночок з маленькою кімнатою, куди заходять через низький лаз. Усі учасники, незалежно від статусу, мусять нахилятися при вході, що символізує рівність. Навіть самураї не можуть зайти з озброєнням. В китайській церемонії такого, зазвичай, немає - їх часто проводять у звичайних приміщеннях. Доріжка до японського чайного будиночку викладена камінням різного розміру, що змушує йти повільно і зосереджуватися, готуючись до медитативного процесу. У японській церемонії обов’язково вибирається головний гість за віком або статусом. Він заходить першим, першим пробує чай і перед цим просить вибачення в інших за те, що п'є першим.
Усі рухи японського чайного майстра строго протокольні та мають символічне значення. Учасники обов’язково кланяються чавану (чайній чашці) та ретельно його розглядають перед використанням. Існує чітка межа особистого простору. Перед чаюванням подають солодощі.
Церемонія матча відрізняється від сенча (листовим чаєм) тим, що вона має чітко прописаний протокол. Якщо ти чайний майстер і береш участь у цій церемонії, ти мусиш пройти всі кроки один за одним, без відхилень. Якість виконання цих кроків визначає майстерність. Якщо щось зроблено недбало, це може бути сприйнято як образа, коли ми говоримо про глибину церемонії. Наприклад, у тому ж фільмі Смерть чайного майстра послідовники Сен-но Рікю (одного із найвідоміших майстрів чайної церемонії в Японії 16 століття) прагнули образити імператора, який наказав майстру зробити сеппуку (інша назва — харакірі). Це було пов’язано з політичним впливом Сен-но Рікю, який став загрозою для імператора. Хоча чайний майстер виконав наказ, його учні хотіли передати повідомлення імператору, який забажав церемонії. Оскільки Сен-но Рікю вже не було, імператор запросив його учня. Під час церемонії учень починає церемонію і починає виконувати певні рухи, а імператор каже: «Ти зробив це не так. Ти намагаєшся мене образити?». А учень відповідає: «Я це і роблю, я хочу вас образити». Кожна дія, кожен протокольний рух має значення.
Наприклад, якщо майстер хустинку тримає рівно горизонтально, він показує, що всі тут рівні. Коли він бере чашку, він спочатку проводить над нею, потім ретельно протирає її. Ці чашки, чавани, перед церемонією навіть виварюють у чайному відварі, щоб підкреслити їх значення. Адже чаван символізує чотири складові: гармонію, чистоту, спокій, повагу. Щоб показати символічну чистоту, майстер проводить платочком так (рухи вертикально — прим. ред.), потім так (горизонтально — прим. ред.) — всі ці рухи мають глибоке значення. Якщо я щось роблю відмінно від правил, я можу як піднести вас, так і образити своїми рухами під час чаювання. Але це стосується дійсно автентичного чаювання.
А в Україні проводять такі автентичні чаювання?
Так, проводять у Києві. На кафедрі навіть є день, коли вони вшановують пам’ять чайного майстра. Тобто, послідовники цього руху існують, є сенсеї, навіть сертифіковані. Я не знаю точну кількість, можливо, 5−10 сенсеїв. Але в Києві, при КПІ, як я вже згадувала, це все є.
Ви раніше зазначили, що хотіли привнести японську чайну культуру. А чому вона важлива для українців сьогодні?
Це важливо не лише для українців, а й для всіх. Важливо усвідомити себе, ніколи не поспішати, просто посидіти, подумати. Мені дуже подобається у японців здатність споглядати. У них немає, наприклад, такого календарного поділу на 4 сезони, як у нас. Там 72 сезони, як от «зацвіла сакура», «пташка заспівала» — вони дуже спостережливі, вони живуть у гармонії з природою. Ми ж часто втрачаємо можливість бути в гармонії з природою, відчувати себе її частиною. Іноді так не вистачає усвідомлення того, що людина тут не назавжди, вона приходить і йде. Це відчуття приналежності до природи може змінити наше ставлення до неї. Воно також допомагає проживати життя, а не пробігати його. Чайні церемонії, зокрема, сприяють цьому. Сьогодні справді помітно, що і молодь, і українці загалом прагнуть возз'єднатися з природою, заспокоїтися, сповільнитися. Це явище характерне не лише для України, а й для всього світу. І саме через це, можливо, виникла така сильна і швидка популярність матча.
На вашу думку, чи стане матча ще більш популярним ніж зараз?
Той заклад, який ми нещодавно відкрили, показує, що матча є трендом, який вийшов за межі Японії завдяки американцям. Близько 20 років тому в Америці почали пити матча, спочатку дуже повільно. Але зараз він на кожному куті, тоді як Європа ще не так активно споживає матча. Вона лише починає наздоганяти, а за нею — і всі інші країни. Сьогодні навіть можна відчути нестачу цього чаю, тому що тренд пішов, наче сніжний ком. Мій постачальник нещодавно повідомив, що вже не може забезпечити мені ту кількість матча, яку я зазвичай замовляю.
Звичайно, мені б не хотілося, щоб популярність матча зникла, але це зараз нагадує гарячку. Не можна порівнювати це з дубайським шоколадом, який стрімко злетів і впав, тому що в Америці матча вже давно набуває поширення. Дубайський шоколад не має користі, він просто смачний, а в матча користь є. Тому, можливо, він все ж таки залишиться з нами і буде трендом надалі. Загалом, мені здається, люди питимуть більше чаю. Але це питання не завтрашнього дня. Це займе певний час.
Навіть по своїх знайомих я спостерігаю, що матча тепер асоціюється з кав’ярнею. Це вже не церемонія, не традиційне чаювання. Це саме про прийти в кав’ярню, попросити великий стаканчик, налити молока — соєвого, бананового, вівсяного — додати сиропу, і це буде матча. І часто навіть матча асоціюється з хіпстерським рухом. Яке ваше ставлення до такої інтерпретації культури матча?
Згадаймо, як кава прийшла до нас. Це вже зараз ми п'ємо фільтр-каву і все інше. А ще деякий час тому це був італійський гіркий та міцний еспресо. Тоді все було просто: раз-два-три, і все — кава готова. А зараз обсмажується кілька видів зерен, є безліч видів заварювання та місць виробництва. І хто це запровадив? Хіпстери. Звичайно, така історія може трапитися і з чаєм. Але ж він більш корисний, тому я не вважаю це поганим.
І скажу так: я не хотіла відкривати саме трендовий заклад. У мене є мрія заробити на ньому кошти, щоб згодом відкрити щось менше, більш нішеве. Я вирішила почати з Дніпра. Якби я була в Києві - там інша ситуація, адже це столиця — то мені б було важче знайти свого нішевого споживача. Але зараз, коли люди вже знатимуть про матча, у мене більше шансів знайти ту аудиторію, яка захоче зануритися в це глибше.
Як самі японці ставляться до популярності матча: чи подорожчає він через це, чи вистачає самим японцям свого продукту?
Так, матча дорожчає. Мої постачальники зараз у стані «стоп», усі пишуть: «Зачекайте, формуємо ціну». Навіть самі японці шоковані таким «бумом». Вони розгублені, адже люблять виконувати те, що пообіцяли, а в них немає сировини.
По-перше, у цьому році був поганий урожай через несприятливі погодні умови. У них була затяжна весна і дуже багато дощів. Японці не можуть збирати мокре листя. Вони дуже відповідальні, коли потрібно дотримуватися протоколу. Виробництво скоротилося на 20%, а попит зріс на 30%. Тому матча дорожчатиме у 2−2,5 рази. Не знаю, наскільки витримають деякі фермери, чи зможуть. Я отримала лист, де написано: «Не фіксуємо ціну зараз. Ми будемо переглядати, як у бік збільшення, так і зменшення. Будемо переглядати наприкінці вересня».
Торік я отримувала стабільні поставки тієї кількості матча, яка мені була потрібна. На початку весни 2025 вже кажуть, що буде трішки менше. А зараз тут все на стопі, адже матча п’ють у багатьох країнах, в Арабських Еміратах теж вже п’ють.
А чи може, наприклад, глобальна зміна клімату вплинути на присутність матча?
Звичайно, може, так само як сьогодні впливає на виноград, на чай та на всі інші культури. До речі, чайна рослина може рости на Заході України. Не пам’ятаю, яка широта, десь у моїх книгах є. Я і раніше чула, що там можна вирощувати чайний кущ. Якої якості буде той чай — це вже інша справа. Але чай дуже чутливий до багатьох факторів.
Як у Японії сприймають нашу популяризацію матча?
Їм подобається, що ми просуваємо їхню культуру. Вони дуже трепетно до неї ставляться. Вони пишаються своєю нацією, своєю культурою, своїм нещадним сенча. Дехто, коли я кажу: «А можна завозити тенча?». Це перший етап обробки японського зеленого чаю, який використовується для приготування матча. Це, по суті, «неперетертий чай». Адже в Америці я бачила хлопця, який також завозить тенча і робить свіжий порошок матча. Річ у тому, що порошок дуже чутливий і якщо він постояв трішечки, то його аромат вивітрюється. Японці на моє прохання відповіли, що я можу спробувати, але ти можеш зіпсувати його. Вони самі знають, коли і як обробляти чай, можуть десь додати температури чи навпаки зменшити прогрівання. Усе як з вином: дуже багато нюансів. Не так, що зібрали, перемололи, все. Японці знають багато деталей та секретів. Тому варто цікавитися і, наприклад, відрізняти, коли кулінарний матча видають за церемоніальний. Бувають випадки, що людина каже: «Блін, спробував, таке гімно». А все тому, що пив кулінарний матча. Його не можна пити. Це класний продукт, але для кулінарії, не для вживання в чистому вигляді. Він підходить для крему, наприклад, та інших страв.
А розкажіть ще про кулінарний матча і церемоніальний. Яка між ними різниця? І як японці застосовують матча в стравах?
Японці збирають три врожаї матча: перший — весняний, потім літній, потім осінній. Перший вважається найкращим, тому що рослина відпочивала, в ній було найбільше соку. Потім іде другий, і він менш насичений. А третій — це вже рослина, яка втомилася, порція матча з нього вже не така класна. І ось ці останні врожаї найчастіше використовують для кулінарних цілей, наприклад, для матча-лате. Як з вином: з одного винограду можна зробити суперкласне вино, а з іншого — столове.
Тобто, є дуже рідкісні сорти, наприклад, обмежена культура церемоніального матча Окумідорі. З нього отримують класний чай, і зовсім не потрібно просто псувати його молоком чи пускати на якісь кулінарні потреби. Загалом використовують для церемоній саме найкращі сорти високої якості. Хоча у самих японців немає такої градації. Можливо, вони її впровадять через високий попит на ринку.
Тобто, можна сказати, що матча має свій спешелті сегмент?
Є спешелті матча, який коштує 200 доларів за баночку, а є за 30 доларів максимум. Різниця у тому, як кожний фермер, який вирощує листя матча, може визначати кількість праці, вкладеної в чай. Навіть коли запитуєш: «Скільки проходить сушка у печі?», то відповідають: «Це секрет нашого виробництва». Тобто, кожний фермер дослідним шляхом виявляє, скільки йому краще листя підігріти, щоб воно найкраще розкрилося при перетиранні. Протокольно воно все однаково. Кроки зрозумілі, коли, що, і як роблять. Але є нюанси вже з часу затінення. Наприклад, один виробник притіняв на три тижні, а інший — на 24 дні. У нього можуть бути інакшими погодні умови, інший кут потрапляння сонця та інші фактори, які впливатимуть на кінцевий продукт. Не вийде отримати однаковий урожай щороку, адже рослина розкриється по-іншому.
А кулінарний матча — це простіше і дешевше за рахунок пізнього збору та відсутності особливих турбот за його вирощуванням та обробкою. Матча може бути різний, треба відчувати смак.
Але який він має бути?
Не повинно бути присмаку риби чи яскраво вираженої гіркоти. Вона може бути присутньою, але, як і у кави, легка і приємна. У матча існує терпкість, оскільки вона присутня в листі. А от те, що має бути — це смак умамі. Це ось той п’ятий смак, за який японська їжа дуже цінується.
Для нас матча — це нова культура, і очікувано, що смак сприймається не усіма. З авокадо так було теж. Колись його називали ніяким, безсмаковим, незрозумілим. А зараз всі їдять і всім смачно. Наші рецептори можна навчити розпізнавати, звикнути і тоді шукати такого смаку. Бо «умамі» перекладається як «смачний». Хтось каже, він схожий на білий гриб, креветки, томати тощо. Тож коли комусь щастить скуштувати той самий матча, правильний, то його захочеться шукати далі.
Ще цікаво, скільки коштує мати домашній набір для приготування матча? Наскільки це дорого?
Зараз стандартна банка якісного матча — 800 гривень. І насправді, можна навіть не мати ніякого обладнання, і все одно пити матча. Знадобиться єдине — капучинатор, мінізбивач для пінки. Якщо все ж хочеться мати набір — то варто брати чавані в українських виробників і тих, хто сам вміє готувати матча. Це коштуватиме близько тисячі гривень. Далі потрібна чайна ложечка часаку, вона коштує близько 150 гривень, і вінчик для збивання часен — плюс 700 гривень. Можна також мати сіточку та підставку під часен. Тобто, за дві-три тисячі гривень можна спокійно зібрати увесь набір для тривалого приготування.
А ось, якщо недосвідчена людина, наприклад, хоче десь спробувати матча, куди йти? Чи йти в кав’ярню або чаярню, до конкретного майстра? Куди б ви порадили?
Краще все ж таки зайти в Instagram, подивитися по відгуках, куди краще йти. Наприклад, у Києві, я б могла сказати, в Чаїзму там є класичний, власний матча. У Катімо, як і в нас, можна спробувати трендові напої з матча. Але я все ж таки хочу перейти до чистого вживання. На противагу до матчі з молоком, сиропами чи іншими додатками, які популярні. Але це добре, що матча стає популярним через тренд, він все одно корисний.
Де в Україні можна спробувати якісний матча?
У Києві це знову ж таки Чаїзм. У Дніпрі — до нас у kikkou треба йти. А в кав’ярнях… у кав’ярнях це залежить від того, яку матча вони закуповують і як готує чай бариста. Наприклад, якщо залити водою, гарячішою ніж 80 градусів, то це вбиває L-теанін, підсилює кофеїн, створює гіркий смак.
Як вибрати якісну матча в кав’ярні?
Якщо ви прийшли в кав’ярню і хочете випити матча, запитайте: «Покажіть мені, будь ласка, ваш чай матча». По-перше, якщо він стоїть у прозорій банці, навряд чи він буде класний, тому що матча не любить зберігатися на відкритому світлі. Потрібне затемнення, щось на зразок «рідної» затемненої герметичної баночки. Потім дивіться на колір: якщо він жовтуватий чи як гірчиця, то такого вживати не варто. Чай має бути яскраво-зеленим, пахнути вершками, полем і свіжоскошеною травою. Коли люди мені кажуть: «Ой, він пахне у вас молочком, якимись вершками, сіном, бабусею».
