Три найраціональніші кросовери з пробігом за $8000 просто зараз

Який кросовер купити за $8000

Вибираємо за традицією ґрунтуючись на доступності моделі на вторинному ринку та її репутації серед майстрів профільних СТО.

Природно, пам’ятаючи про те, що для авто з пробігом стан часто важливіший за вік. І, що краще купити реально живучий і ресурсний автомобіль на кілька років старше, ніж більш нову машину, побачивши яку майстри хрестяться.

Suzuki Grand Vitara

2006−2008 рр.

У цього автомобіля є величезна кількість плюсів, про які ми поговоримо докладно нижче, тому почнемо все ж таки з мінусів. Потрібно їх розуміти відразу, щоб у разі чого одразу переходити до читання про іншу модель.

Отже, Suzuki Grand Vitara — це практично повноцінний позашляховик, але не те щоб дуже місткий. Якщо на салон сильно скаржитися все ж таки не варто, то багажник тут відверто маленький (398 л). Особливо ускладнюється ця ситуація у зв’язку з іншим важливим мінусом Grand Vitara — високою витратою палива на всіх двигунах. Звідси цілком закономірне прагнення власників ставити газову установку. А наявність газового балона в багажнику остаточно перетворює його на «дамську сумочку».

Тож Grand Vitara не підходить тим, хто часто возить об'ємні вантажі, та й як сімейний автомобіль він буде сумнівним рішенням.

Однак, якщо вас мало хвилює місткість, зате ви мрієте про авто підвищеної прохідності з пристойним ресурсом і порівняно невеликими витратами на утримання, Grand Vitara — відмінний вибір. Тут є вражаючий арсенал для бездоріжжя, включно зі знижувальною передачею.

У плані надійності та ремонтопридатності Grand Vitara дуже близька до абсолютних легенд вторинного ринку в класі кросоверів — Toyota RAV4 та Honda CR-V.

Дітище Suzuki не дарма пробуло на конвеєрі майже 10 років (з 2006-го до 2015-го року). І фанатів у Grand Vitara досі достатньо, тому і попит на машину на вторинному ринку дуже високий. Машини останніх років випуску із невеликими пробігами взагалі цінуються на вагу золота.

У скромному бюджеті цієї статті ми можемо обговорювати лише Grand Vitara перших років випуску. Це 15−16-річні автомобілі зі значними пробігами. Однак у випадку з Grand Vitara це не завжди проблема.

Grand Vitara — один з тих автомобілів, які при належному догляді та увазі демонструють неймовірну волю до життя навіть у похилому віці.

Вибираючи Grand Vitara, почніть із ретельного огляду кузова. Вік бере своє і багато екземплярів вже сильно «втомилися» з погляду корозії. Відновлювати кузов буде дуже затратно, тому краще такі варіанти відразу виключити.

Ходова у Grand Vitara добротна, хоча треба розуміти її головну особливість — вона досить шумна навіть у ідеальному стані. Тому зі скрипами та стукотами на нерівностях (особливо взимку) краще змиритися зразу. Ресурс підвіски тут менший, ніж у Toyota, але якщо порівняти з європейськими однокласниками, то Grand Vitara — просто довгожитель.

На Grand Vitara встановлювали не наднадійну та надресурсну механічну коробку передач. Так, ресурс зчеплення у багатьох власників виявляється трохи більше 100 тис км. А ось старообрядна 4-ступінчаста АКПП, яка ставилася на Grand Vitara, виявилася досить надійним агрегатом. Якщо не забувати про регулярну заміну масла, вона спокійно ходить по 300 тис км і більше без ремонтів.

При пробігах за 100−150 тис км власники стикаються з гулом редукторів та протіканням сальників півосей та роздатки. Втім, вирішуються ці проблеми порівняно «малою кров’ю», а гул і стукіт знизу, як ми вже зазначали, є характерною особливістю Grand Vitara. Якщо вам загалом подобається ця машина, то ви вважатимете ці явища частиною її харизми.

Ну і насамкінець поговоримо про двигуни. Найбільш поширені у нас 2- та 2,4-літрові бензинові мотори. Більш слабкий і не особливо вдалий у плані довголіття 1,6-літровий мотор зустрічається на тридверні Grand Vitara, які дуже рідкісні. Також нечастими гостями у нас були американські версії з непоганими моторами об'ємом 2,7 і 3,2 л. Дуже рідко зустрічається дизельна Suzuki Grand Vitara, але це на краще — французькі дизелі тут були не найуспішнішої конструкції.

Отже, вибираючи Grand Vitara, ви швидше за все зіткнетеся з 2- або 2,4-літровим бензиновим атмосферником. Обидва двигуни в цілому досить надійні. Слід знати про деякі їх особливості.

Так, 2,4-літровий двигун перших років випуску мав виробничий дефект — протікала сорочка охолодження блоку циліндрів. Suzuki проводила велику кампанію з відкликання за цими моторами.

А у машин 2008−2010 рр. з цим мотором була «родова болячка» у вигляді проблем з натягувачем приводного ременя.

У 2-літрового двигуна проблем відчутно менше. Але одна все ж таки є — ланцюг ГРМ згодом розтягується. Заміна ланцюга може бути потрібна раз на 120−150 тис км, а обійдеться вона в солідні $700−800.

Загалом же 2-літровий мотор витримує пробіги 250−300 тис км (часто на газу) без особливих проблем.

Suzuki Grand Vitara — у сухому залишку

Якщо для вас прохідність важливіша за місткість, то Grand Vitara дасть фору більшості конкурентів у сегменті кросоверів. 2-літрова версія з АКПП та доглянутим кузовом стане найоптимальнішим варіантом.

Hyundai Santa Fe II

2006−2010 рр.

Свого часу друге покоління Hyundai Santa Fe наробило багато галасу. Після непоказного першого покоління ця модель здавалася просто космічним кораблем. Як за дизайном, так і за начинкою.

Ще б пак, базовим двигуном тут був 2,7-літровий бензиновий «атмосферник», але найбільшим попитом користувалася версія з 2,2-літровим турбодизелем. Зі США до нас іноді потрапляли машини з 2,4- або 3,3-літровими бензиновими моторами, але сьогодні їх у продажу не знайти.

Повний привід тут є вже в основі. І переважна кількість Santa Fe на «вторинці» оснащені АКПП. До рестайлінгу 2009 року в парі з 2,7-літровим бензиновим двигуном йшла 4-ступінчаста АКПП, а з дизелем — 5-ступінчаста. Пізніше з’явився і 6-ступінчастий «автомат».

Просторий салон та великий багажник (774 л) роблять Santa Fe чудовим варіантом для сімейного авто. Кліренс (201 мм) і постійний повний привід дозволяють впевнено почуватися на ґрунтовках, хоча ніякого арсеналу для реального бездоріжжя у Hyundai Santa Fe немає — тут звичайний легковий несучий кузов, легкова підвіска, немає блокувань диференціала і «понижування». Hyundai Santa Fe — міський автомобіль трохи підвищеної прохідності. Але на дачу — якраз.

А що з надійністю, довговічністю та витратами на ремонти?

Загалом Hyundai Santa Fe має непогану репутацію у майстрів. Хоча нюансів тут безліч, та й вік автомобілів у нашому бюджеті $8000 наближається до лякаючого.

За ресурсом ходової Hyundai Santa Fe не зрівняється з Toyota або Honda, але уваги вона вимагає рідше, ніж у європейських конкурентів. Амортизатори виходжують по 80−100 тис. км, опорні підшипники — по 50−60 тис. км. Аналогічний ресурс у втулок та стійок стабілізаторів. Але важелі підвіски здатні служити відчутно довше, а вартість запчастин на Hyundai Santa Fe не дуже кусається, є багато якісного «неоригіналу».

При пробігах за 200 тис км у багатьох Hyundai Santa Fe виникають проблеми з муфтою повного приводу та підвісним підшипником карданного валу. Тут ремонт може обійтися в копієчку. Вибираючи старий Hyundai Santa Fe приділіть особливу увагу стану повного приводу.

Не надто ресурсною виявилася на Santa Fe і рульова рейка. Багато власників змушені підтягувати чи реставрувати її майже кожні 30−40 тис км пробігу.

Бензиновий двигун об'ємом 2,7 л виявився дуже надійним та живучим. За належного догляду та обслуговування його ресурс спокійно перевалює за півмільйона кілометрів. Головне — вчасно поміняти (або вирізати, якщо ви байдужі до питань екології) каталізатори. Вони рідко служать довше 200 тис. км. А пил від зруйнованих каталізаторів потрапляє до циліндрів і може «приговорити» двигун раніше терміну.

Родовою болячкою 2,7-літрового двигуна стала цікава особливість системи охолодження. Конструкція розширювального бачка тут незвичайна. Тому на дні завжди залишається деяка кількість антифризу. Навіть якщо радіатор потік та рідини в системі вже майже не залишилося, при первинному огляді бачка вам здасться, що антифриз є, просто його «замало».

Багато власників просто доливають трохи і їздять далі. Зрештою, «приїжджаючи» на капітальний ремонт двигуна через перегрівання. Слід приділяти особливу увагу стану радіатора та рівню антифризу у системі.

До речі, 2,7-літровий атмосферник чудово «дружить» з газовою установкою.

2,2-літровий турбодизель Hyundai Santa Fe також виявився довговічним і надійним, але вартість його обслуговування відчутно вище. Достатньо поглянути на вартість форсунок. Вони служать не більше 100−150 тис. км, а вартість комплекту оригінальних форсунок перевалює за $800.

Муфта паливного насоса також рідко слугує понад 150 тис км. Часто виходить з ладу на таких пробігах і регулятор рівня палива. Раз на 100−120 тис км потрібно міняти свічки розжарення, а тут завжди є ризик прикипання, тоді свічка ламається при витягуванні, що вимагає розбирання двигуна.

Якщо за цим двигуном добре стежили, то ходити він буде довго, але біда в тому, що ретельно перевірити дизель перед покупкою дуже важко. Той факт, що машина просто непогано їде, ще ні про що не говорить.

Механічна коробка передач на Hyundai Santa Fe питань не викликає, та й «автомати» виявилися дуже живучими. На думку багатьох майстрів, коробка тут найчастіше переживе двигун, особливо, якщо в ній регулярно змінюють масло. І особливо якщо йдеться про версію з дизелем.

Ну і, звичайно, варто приділити особливу увагу перед покупкою кузову. На 13−15-літніх машинах від антикору залишаються одні спогади. Особливо якщо машина часто стояла в гаражі зі слабкою вентиляцією. І особливо якщо попередній власник не перейнявся додатковою антикорозійною обробкою.

Hyundai Santa Fe II — у сухому залишку

Hyundai Santa Fe — не ідеал з погляду надійності та довговічності, та й вік машин у нашому бюджеті вже відверто старечий. Але якщо ви знайдете доглянутий екземпляр, то просторий та практичний Santa Fe може якийсь час порадувати вас безпроблемною експлуатацією.

В ідеалі шукати бензиновий Santa Fe з газовою установкою. Дизель таки стане лотереєю, не варто ризикувати. Ну і кузов, звичайно, має бути без сюрпризів.

Renault Duster

2010−2013 рр.

У багатьох чомусь дуже зневажливе ставлення до Duster. Недорогий автомобіль, який, до того ж найчастіше брали у найпростіших комплектаціях, не надто вражає ні комфортом, ні їздовими повадками.

Однак, Duster виявився цілком живучим рішенням, яке не потребує надміру великих витрат на утримання. Сама собою машина досить невибаглива, а запчастини цілком доступні за цінами, особливо якщо порівнювати з німецькими авто.

Найпопулярніші версії Duster, які можна купити в межах $8000, це передньопривідні машини на ручці з 1,6-літровим бензиновим мотором або 1,5-літровим турбодизелем.

Власне, з погляду довговічності та витрат на утримання, передній привід та механічна коробка передач — це якраз добре. Менше витрат на техобслуговування тощо.

Втім, конструкція повного приводу на Duster виявилася дуже вдалою. Багатодискова муфта, що відповідає за розподіл крутного моменту між осями (вона може віддавати 100% на передню вісь або до 50:50 між осями) дуже надійна. Є безліч екземплярів із пробігами в районі 200−300 тис км, у яких повний привід все ще працює бездоганно.

Механічна коробка питань не викликає. Ресурс зчеплення тут — як мінімум, 150 тис км навіть у водіїв, схильних до лихацтва. Середньостатистичний власник стикається з необхідністю заміни зчеплення набагато рідше. Та й вартість нового зчеплення становить не дуже страшні $200 разом із роботою.

АКПП на Duster зустрічається у нас не часто. Для монопривідних та повнопривідних машин у Renault використовували одну модель АКПП просто різних версій. Це досить «туга» 4-ступінчаста коробка, зате її ресурс запросто перевалює за 200 тис км.

1,6-літровий бензиновий мотор, який використовується на Duster цих років, добре знайомий шанувальникам Renault ще з 1990-х. І він, до речі, чудово «дружить» із газовими установками.

Ремінь ГРМ потрібно міняти раз на 90 тис км, а характерною болячкою є недовговічні котушки запалення та термостат. Щоправда, всі запчастини для Duster коштують недорого, головне — не «лускати» потрібні моменти і не дозволити несправностям накопичуватися та спровокувати серйозніші поломки. Наприклад, кришка клапанів на цьому двигуні цілком прогнозовано пітніє приблизно раз на 80−100 тис пробігу, коштує вона недорого, як і роботи з її заміни. А ось пропустивши потрібний момент, цілком можна «приїхати» і на більш серйозний ремонт двигуна.

1,5-літрові дизелі (а на Duster ставилося кілька версій цього мотора з незначними відмінностями) теж дуже надійні (і вони не мають примхливого сажевого фільтра). Але їх обслуговування може коштувати дорожче, особливо при великих пробігах. Тоді витрати на заміну форсунок можуть перекрити всю економію палива за роки експлуатації дизельної машини.

На повнопривідних Duster ставилася і особливо примхлива версія цього дизеля із сажевим фільтром та двомасовим маховиком. Втім, і її не можна назвати зовсім неприйнятним варіантом.

Всі ці дизелі до 2013-го року мали проблеми з шатунними вкладишами. Найчастіше — у тих власників, які не особливо суворо дотримуються інтервалів заміни масла двигуна. Майстри на СТО кажуть, що проблема не має масштабного характеру.

Не розорить Duster і витратами зміст ходової частини. Особливо, у передньопривідних версіях, де ззаду встановлено торсіонну балку (у випадку з повним приводом — ззаду трохи більш витратна підвіска багатоважільна).

Найчастіше у передньопривідних Duster задня підвіска взагалі не вимагає особливої уваги, крім амортизаторів (які, як і передні, служать трохи більше 100 тис км). Аналогічним ресурсом мають ступичні підшипники та шарові опори. Важелі передньої підвіски можуть «здатися» і раніше, особливо, якщо машина часто бачить погані дороги. Втім, ціни на всі ці запчастини не кусаються, і підтримувати підвіску Duster у хорошому стані не руйнівно.

Renault Duster — у сухому залишку

Duster — не особливо комфортний і далеко не найпрестижніший автомобіль, але з погляду витрат на утримання машина відверто тішить. Проста конструкція, недорогі запчастини, відсутність зайвих «наворотів» — все це робить Duster відмінним вибором для тих, хто прагне уникнути зайвих витрат.