Хто зупинить Путіна? Що робить світ, аби не дати диктатору завдати ядерного удару, і чи можливий саботаж такого наказу в Росії
Серйозність ядерних загроз, якими шантажує весь світ російський диктатор Володимир Путін, досягла історичного піку. Чи можливо зупинити непередбачуване політичне божевілля господаря Кремля?
«Важко виміряти ризики [ядерного удару РФ] у відсотках. Та це не має великого значення. Враховуючи ставки, якщо ризики становлять 10% або 40%, відповідь на них була б однаковою: звести до мінімуму можливість застосування ядерної зброї та заздалегідь підготувати відповіді», — пише у своїй колонці для Washington Post Джозеф Сірінсіоні, американський аналітик у галузі національної безпеки та колишній президент Ploughshares Fund — громадського фонду, який займається питаннями нерозповсюдження ядерної зброї та вирішення конфліктів.
У своєму матеріалі НВ узагальнює фактори, які можуть допомогти людству уникнути застосування ядерної зброї вперше після 1945 року. Серед них спроби західних країн пригрозити Москві «катастрофічними наслідками» такого кроку, відстеження ядерної активності РФ та гіпотетична ймовірність того, що наказ Путіна можуть не виконати його ж офіцери.
Таємні та публічні попередження США та НАТО: що саме Захід намагається донести до Москви
Країни НАТО та Білий дім серйозно аналізують ризики застосування Росією ядерної зброї, починаючи з першого дня вторгнення РФ в Україну. Але якщо в перші місяці великої війни спецслужби США та лідери Альянсу констатували, що поки не бачать реальних ознак готовності Росії застосувати таку зброю, то тепер дедалі жорсткіша позиція США — як публічна, так і непублічна, — може свідчити про зростання таких ризиків та нову хвилю спроб запобігти їм.
«У ядерній війні неможливо перемогти»: публічні застереження Москві
17 вересня, за кілька днів до нових відкритих погроз Володимира Путіна щодо готовності використати ядерну зброю, президент США Джо Байден став найвпливовішим світовим лідером, який прямо закликав російського диктатора уникнути такого кроку. «Не робіть цього. Не робіть цього. Не робіть цього», — тричі повторив Джо Байден в інтерв'ю телеканалу CBS, відповідаючи на запитання про те, що він сказав би Путіну щодо ризиків застосування хімічної зброї або тактичної ядерної зброї. Байден також додав, що такий крок «змінить обличчя війни небаченим чином з часів Другої світової».
Крім того, чимало інших світових лідерів — від генсека НАТО Єнса Столтенберга до держсекретаря США Ентоні Блінкена — після промови Путіна 21 вересня повторили Кремлю відоме нагадування про те, що «ядерну війну неможливо виграти і ніколи не слід вести».
Американський CNN відзначає таку риторику як знакову, адже до останніх тижнів «західні чиновники місяцями відмахувалися від будь-яких припущень, що можливість ядерного конфлікту може навіть розглядатися». «Але тепер президент США Джо Байден та члени його адміністрації змушені публічно озвучувати меседжі про [ядерне] стримування та готовність заспокоїти своїх союзників — як і майже всіх на планеті Земля», — зазначає у своїй публікації редактор відділу міжнародної безпеки CNN.
«Жахливі наслідки»: закриті сигнали від Вашингтона Кремлю
Найбільші надії Україна та світ покладають на залаштункові попередження про неприпустимість застосування ядерної зброї, які Вашингтон намагається донести до Москви.
Спочатку про це повідомили кілька впливових світових ЗМІ, а потім подібні контакти з Москвою офіційно підтвердили чиновники адміністрації Байдена.
Радник президента США Джейк Салліван заявив 25 вересня в ефірі CBS, що Вашингтон приватно попередив Кремль про «катастрофічні наслідки» у разі застосування Росією ядерної зброї. За словами Саллівана, таке попередження було передано «на дуже високому рівні». «Якщо Росія перейде цю межу, це матиме катастрофічні наслідки для Росії. США дадуть рішучу відповідь», — запевнив Салліван. Він також додав, що закриті попередження по прямих каналах зв’язку з Москвою були жорсткішими, проте відмовився публічно озвучити «червоні лінії». Салліван послався на бажання Вашингтона зберегти відкритими такі канали зв’язку з Кремлем.
Держсекретар США Ентоні Блінкен також підтвердив, що Вашингтон чинить непублічний тиск на Кремль з огляду на ризики ядерного удару. «Дуже важливо, щоб Москва почула нас і дізналася саме від нас, що наслідки будуть жахливими», — сказав Блінкен.
Однак що саме доносить Вашингтон до Москви в таких попередженнях?
The Washington Post повідомила 22 вересня, що такі сигнали «постійно» надходять зі США до Росії протягом кількох місяців. За інформацією видання, при цьому Білий дім навмисне не розкриває Москві детальних дій, на які піде Вашингтон у разі ядерного удару з боку РФ. Адміністрація Байдена вирішила озвучувати у своїх повідомленнях Кремлю «зумисно розпливчасті» попередження, щоб змусити Москву губитися в здогадах про те, як можуть відреагувати США. У політиці ядерного стримування такий підхід відомий як «стратегічна двозначність», нагадує WP.
Виданню відомо, що в такі закриті прямі контакти з Москвою залучено Держдепартамент США, проте джерела WP не уточнили, хто саме передає повідомлення або яким є їхній обсяг.
CNN припускає, що таємні меседжі США адресовані не тільки Володимиру Путіну, але й його оточенню — високопоставленим російським чиновникам і військовим у збройних силах або розвідувальних службах, які можуть мати можливість впливати на перебіг його думок чи блокувати реальну здатність Путіна втілити ядерні загрози. За інформацією телеканалу, окрім Держдепу США, у цей процес залучені також канали контактів між країнами по лінії розвідки.
Коментуючи можливу реальну відповідь США на гіпотетичне використання Росією тактичної ядерної зброї, чимало експертів припускають, що в такому разі Білий дім спочатку буде готовий завдати удару по російських цілях із застосуванням звичайних, але потужних озброєнь. І ця відповідь точно має бути «набагато жорсткішою, аніж ще один пакет санкцій проти вже ослабленої російської економіки», прогнозує CNN, узагальнюючи думки військових та дипломатичних експертів.
«Це означає, що НАТО має відповісти у конвенційний спосіб [застосувавши неядерні озброєння]. І відповідь має бути нищівною. Я думаю, що НАТО надсилає Росії чіткий сигнал з цього приводу», — озвучив схожу думку в інтерв'ю американським ЗМІ Збігнєв Рау, міністр закордонних справ Польщі.
У червні 2022 року детальний розбір імовірних сценаріїв ядерного удару Росії по Україні та відповіді США на такий крок оприлюднив журнал The Atlantic. Аналіз склав Ерік Шлоссер, автор багатьох науково-популярних книг, зокрема про ядерну зброю. Він пояснює, що будь-яка відповідь адміністрації Байдена буде ґрунтуватися «не тільки на тому, як саме Росія застосує ядерну зброю проти України, але й, що важливіше, на те, який вплив матиме американська відповідь на поведінку Росії в майбутньому». Це означає, що теоретично у США є вибір між декількома варіантами дій на «сходах ескалації»: від попереджувального сигналу ворогу до його примусу до деескалації чи аж до знищення.
У будь-якому випадку, рішення, які належить приймати Вашингтону в такому випадку, будуть «безпрецедентно» складними, робить висновок Шлоссер.
Відстеження ядерної активності Росії
Ще один інструмент, який США та країни Заходу можуть використати для запобігання ядерному удару, — відстеження ядерної активності Росії.
26 вересня, через кілька днів після нових погроз Путіна, прессекретар Білого дому Карін Жан-П'єр заявила, що США, як і раніше, не спостерігають доказів підготовки до можливого завдання такого удару. Однак у США серйозно ставляться до подібних загроз, наголосила Жан-П'єр.
28 вересня журнал Politico повідомив, що США та їхні союзники посилюють розвідку для спостереження за ядерним арсеналом Росії. Про це виданню стало відомо від чинних і колишніх американських чиновників.
Йдеться про виявлення будь-яких російських військових переміщень, інших дій чи повідомлень, які можуть свідчити про те, що Путін наказав застосувати ядерну зброю, зокрема по цілях в Україні.
Так посилене стеження включає в себе додаткові завдання для розвідок у повітрі, космосі та кіберпросторі, а також більш активне використання комерційних супутників для спостереження за тими російськими підрозділами, які можуть отримати ядерний наказ. «Ми спостерігаємо за цим уважніше», — сказав один зі співрозмовників в уряді США.
Ще одним об'єктом уваги за межами України є Калінінградська область РФ, де Кремль встановив системи зброї подвійного призначення та гіперзвукові ракети. Разом з тим, розвідслужби впевнені, що Росія не ризикуватиме, завдаючи масованого ядерного удару по Україні чи країнам НАТО, пише Politico.
Однак джерела видання пояснюють, що західні розвідки можуть одержати ознаки готовності застосування ядерної зброї надто пізно. Це непросте завдання, оскільки близько двох десятків російських систем озброєння можуть нести як звичайні ракети, так і ядерні боєголовки малої потужності (серед них комплекси Іскандер — прим. ред.)
З іншого боку, стратегічні балістичні ракети великої дальності, розгорнуті на суші та на підводних човнах, є єдиною ядерною зброєю Росії, яка доступна Путіну для негайного застосування, нагадував у червневій публікації The Atlacntic. Якщо ж Путін вирішить атакувати Україну за допомогою тактичної ядерної зброї меншої дальності, її доведеться доставити на військову базу, а перед цим вивести з одного зі сховищ ядерної зброї (загалом їх понад десять, вони відомі як об'єкти «С», один із них — Бєлгород-22 — розташований за 40 км від кордону з Україною).
«Потрібні години, щоб зброя була приведена в боєздатність, щоб боєголовки були зістиковані з крилатими або чи балістичними ракетами, щоб водневі бомби були завантажені в літаки [якщо буде обраний варіант авіаудару]. США, швидше за все, спостерігатимуть за переміщенням цієї зброї у режимі реального часу», — дає надію автор матеріалу Ерік Шлоссер.
«Осічка» у ланцюжку виконання наказу: чи можуть завадити Путіну в РФ?
Гіпотетичне розпорядження Путіна щодо застосування ядерної зброї ще не означає негайного запуску ракети з ядерною боєголовкою. Перед цим такий наказ має пройти т.зв. «ланцюжок командування». «Ця система насправді багатоступенева і складна. Скажімо, тієї ж „червоної кнопки“ — її не існує», — розповідала НВ влітку 2022 року Мар’яна Буджерін, старша дослідниця проекту з управління атомом у Центрі Белфера Гарвардської Школи Кеннеді (США).
Як нагадувало ще в березні агентство Reuters, фактично Путін не має прямої можливості особисто активувати запуск боєголовки. Знаменита «ядерна валізка» — аташе-кейс, який відомий як термінал Чегет і завжди перебуває поруч з російським диктатором — пов’язує главу РФ зі штабом управління стратегічними ядерними силами Росії. Хоча цю систему максимально засекречено, відомо, що Чегет не має кнопки запуску ядерної зброї, а передає наказ про запуск центральному військовому командуванню — Генеральному штабу РФ, повідомляє Reuters.
Російський Генштаб має доступ до кодів запуску і має два методи запуску ядерних боєголовок:
- Генштаб може надсилати коди авторизації окремим командирам стратегічних збройних сил РФ, які потім виконують процедури запуску;
- існує резервна система, відома як Периметр, яка дозволяє Генеральному штабу Росії безпосередньо ініціювати пуск ракет наземного базування, минаючи інші командні пункти.
Мар’яна Буджерін також пояснювала НВ, що у разі застосування не стратегічної, а тактичної ядерної зброї ланцюжок командування дещо інший. Зараз Росія має у своєму розпорядженні близько 2 тис. таких боєголовок. «Через цю [ядерну] валізку ними не керують. Там теж має бути спеціальна авторизація. Власне, на самих [тактичних] боєголовках є коди допуску, які надаються зверху — від керівництва військового та політичного — вже у військові частини», — пояснила Буджерін. Коди необхідні для того, щоб запобігти неавторизованому застосуванню цієї зброї, «якимось там генералом, який, скажімо, втратив розум і вирішив щось запустити». Подібну більш захищену систему було введено після Карибської кризи наприкінці 60-х років, тоді як раніше тактичну ядерну зброя «міг просто взяти і запустити» командир якогось полку або військової частини армії СРСР, нагадує Буджерін.
Так чи інакше, сьогодні між рішенням Путіна та ядерним ударом стоїть щонайменше кілька осіб, від яких залежить реалізація запуску. Чи може хтось із них відмовитися від виконання наказу та врятувати світ від застосування ядерної зброї?
Цей фактор залишається предметом гарячих дискусій, які активізуються щоразу, коли російський диктатор та високопосадовці його країни знову «брязкають» ядерним потенціалом РФ.
Ще наприкінці березня 2022 року відомий розслідувач Христо Грозєв заявив, що джерела Bellingcat нібито розповідали про шанси ймовірного збою в ядерному ланцюжку командування. «Є п’ять осіб, які мають виконати всі ці розпорядження по ланцюжку до того, як ракета з ядерним зарядом вилетить. Наші джерела впевнені, що знайдуться щонайменше кілька із цих п’яти, які не виконають цей наказ», — заявив Грозєв.
Держсекретар США Ентоні Блінкен нещодавно, 25 вересня, в інтерв'ю CBS прокоментував схоже запитання. Телеведучий поцікавився у Блінкена, чи може хтось у Росії зупинити Путіна і сказати йому «ні», якщо диктатор захоче застосувати ядерну зброю.
«У них є ланцюжок командування. Працює він чи ні — нам тільки належить побачити, — відповів Блінкен. — Але я думаю, те, на що ви вказуєте, є навіть більшою проблемою. І це ахіллесова п’ята будь-яких автократій. Зазвичай там немає нікого, хто мав би можливість чи бажання сказати владі правду. Я думаю, одна з причин того, що Росія загрузла в тому хаосі, в якому вона зараз перебуває, полягає в тому, що в цій системі немає нікого, хто міг би з належним ефектом сказати Путіну, що той чинить неправильно».
Цієї теми торкнувся і CNN у своєму нещодавньому аналітичному матеріалі про нинішню критичну поворотну точку в розв’язаній Росією війні. «Путіна й самого може турбувати той факт, що його ослаблений контроль над владою може не втримати достатньо надійний ланцюжок підпорядкування, щоб фактично виконати наказ про запуск ядерної зброї», — пише у публікації від 27 вересня Нік Пейтон Уолш, редактор відділу міжнародної безпеки CNN.
Обнадійливу інформацію у коментарі The Atlantic влітку 2022 року повідомила американський дипломат Роуз Геттемюллер, яка була головним американським переговорником з РФ за новим договором про СНО (скороченнястратегічних наступальних озброєнь, був укладений у квітні 2010 року). Вона особисто знайома з багатьма вищими російськими командирами, які курують ядерний арсенал Росії, і вважає, що ті «можуть чинити опір наказу застосувати ядерну зброю проти України».
Чи були подібні випадки «саботажу» в ядерній історії?
Під час холодної війни було щонайменше два більш-менш достовірних епізодів, коли СРСР міг застосувати ядерну зброю, проте боєголовки так і не були випущені через рішення офіцерів у «ланцюжку командування». Про ці випадки у нещодавній статті для онлайн-журналу UnHerd нагадав Філіп Канліфф, професор міжнародних відносин Університетського коледжу Лондона (Institute of Risk and Disaster Reduction, UCL).
26 вересня 1983 року Станіслав Петров, 44-річний підполковник командного центру військ ППО СРСР під Москвою, чергував замість хворого колеги, коли спрацював сигнал тривоги. За даними радянських супутників, п’ять міжконтинентальних балістичних ракет летіли зі США у бік РРФСР. Петров знав, що має 25 хвилин до того, як ймовірні ядерні ракети вдарять по радянській території — і для того, щоб здійснити запуск зустрічного удару у відповідь.
Однак Петров вирішив, що «наближення ракет» було скоріше помилкою нещодавно встановленої нової комп’ютерної системи (яку він нещодавно особисто намагався налаштувати), а не реальним ядерним ударом США. Підполковник проігнорував протокол, який вимагав негайно повідомити про будь-який ймовірний ядерний напад США по всьому ланцюжку командування. Петров не став миттєво «доповідати нагору», що дозволило уникнути радянської ядерної «відплати», яка могла б спровокувати повномасштабну термоядерну війну.
Виявилося, що того дня радянські супутники прийняли відбиття сонячного світла на хмарах за спалах запуску ракети зі США. Петров пішов з армії вже наступного року. А про його ймовірну роль у запобіганні ядерній війні стало відомо лише 1998 року, коли світ побачили мемуари генерала Юрія Вотинцева, який командував радянськими ядерними силами на момент інциденту. Ім'я Станіслава Петрова згодом стало широко відомим на Заході.
У жовтні 1962 року, в розпал Карибської кризи, офіцер Військово-морського флоту СРСР Василь Архіпов також став людиною, яка ухвалила знакове особисте рішення. Архіпов, на той момент капітан 2 рангу, був заступником командира флотилії радянських підводних човнів, перекинутих на Кубу під час американсько-радянської кризи, яка загрожувала світові ядерною війною. Атомний підводний човен Б-59, на борту якого перебував Василь Архіпов, мав на борту ядерну зброю — проте без чітких інструкцій щодо її застосування (крім інформації про спеціальний наказ із Москви).
27 жовтня 1962-го група з 11 есмінців ВМС США та авіаносця USS Randolph виявила біля Куби підводний човен Б-59. ВМС США почали скидати сигнальні глибинні бомби, які мали змусити субмарину піднятися на поверхню для розпізнання. На той час екіпаж не знав, чи почалася можлива війна між США та СРСР: уже кілька днів зв’язку з Москвою не було, оскільки човен був надто глибоко, щоб вести будь-які радіопереговори. Капітан радянської Б-59 Валентин Савицький вирішив, що війна, ймовірно, вже йде, і вирішив запустити по американських кораблях ядерну торпеду. Для цього була потрібна згода всіх трьох офіцерів на борту: капітана Савицького, політрука Івана Масленнікова та самого Архіпова. Він був єдиним (і до того ж найстаршим за званням на борту), хто не підтримав ідею використовувати ядерну зброю.
Артур Шлезінгер, на той момент старший радник адміністрації Джона Кеннеді, пізніше охарактеризував цей інцидент як «не тільки найнебезпечніший момент холодної війни, [але] і найнебезпечніший момент історії людства».
***
Водночас Філіп Канліфф, який нагадав про ці історії та назвав свою статтю Хто зупинить Путіна від переходу до ядерної зброї?, закликає не зачаровуватися подібними легендами. Він висловлює припущення, що за останні десятиліття змінилися як реалії у Росії (сплеск націоналізму за часів Путіна), так і глобальний контекст. Архіпову та Петрову довелося приймати свої рішення у період віри у взаємне гарантоване знищення — військову доктрину часів холодної війни. Фактично їхні побоювання застосувати ядерну зброю безпідставно і довели функціональність такої доктрини, вважає Канліфф. Однак сьогодні основи ядерного стримування вже похитнулися, і набагато складніше передбачити, що відбудеться всередині російської військової машини, яка вже розвалюється. «Сподіватимемося, що сили російського ядерного стримування […] базується не лише на терпінні окремих російських офіцерів», — резюмує Канліфф.
