Що в ядерній валізці Путіна? Експертка оцінює погрози РФ і пояснює, чим тактична ядерна зброя відрізняється від стратегічної
Мар’яна Буджерин, старша дослідниця Центру Белфера Гарвардської Школи Кеннеді, проєкт з управління атомом в інтерв'ю Радіо НВ розповідає, що таке ядерна валізка, коментує російську ядерну загрозу та пояснює, чим тактична ядерна зброя відрізняється від стратегічної.
— Пані Мар’яно, добрий день. Дякую, що приєдналися до ефіру. Я хочу почати обговорення того, що має Путін оцю ядерну зброю з новини, яка була опублікована, вибачте, у британському таблоїд Mirror, і там говорилося про такого охоронця Путіна, який нібито носив за ним ядерну валізу. Тут маю нагадати слухачам, що там є людина, яка носить валізу з його гівном, і є людина, яка от носить ядерну валізу. Нібито 20 червня у понеділок його знайшли пораненим у власній квартирі в Московській області. Зрозуміло, що це таблоїд, ми не можемо цього перевірити. Я єдине, що хочу вас запитати в цьому контексті, а от що таке взагалі ядерна валізка, і чому хтось має її носити за Путіним?
— Ну, насправді всі лідери ядерних держав мають при собі, принаймні ми знаємо, що у Сполучених Штатах, Франції, Великій Британії також існують такі собі системи управління силами стримування. Куди б не їхав головнокомандувач, себто там президент чи прем'єр-міністр, за ним слідує от така людина, військовий, який переносить, це є фактично, як такий міні-центр управління ядерною зброєю. Власне, стратегічною ядерною зброєю. Тобто, з Путіним також. Якщо президент Америки кудись їде, в Інтернеті є купа знімків, де можна подивитися поїздки Рейгана чи Буша, чи ще кого-небудь, там навіть в Москву приїздили, власне при ньому є от така людина з цією ядерною валізкою.
— А це що означає? Це як пульт управління від телевізора? Я собі розумію, що трошечки має це бути складнішим, застосування ядерної зброї, ніж на пульті від телевізора. Чи розуміємо ми, що у цій валізі взагалі?
— Так-так, ви маєте повністю рацію. Це не відкрив валізу, натиснув кнопку, і вже полетіла ядерна ракета кудись. Це є фактично система, через яку головнокомандувач, президент, може зв’язатися зі своїми силами, штабом сил цього ядерного стримування. Колись були в Радянському Союзі ракетні сили стратегічного призначення, тепер, як я розумію, в російському варіанті вони об'єднали всі стратегічні сили під одною цією структурою, шапкою, це сили стратегічного стримування, які включають також стратегічні бомбардувальники, і цей, як сказати…
— Тобто, це такий особливий зв’язок, правильно?
— Так. Ця валізка сполучена з системою попередження ракетного удару. Є радар, є сателіти, є супутники військові, які це відслідковують. Якщо, скажімо, надходить від цих радарів, і від цих супутників, що наближається якийсь удар, є якась загроза, тоді ця система дає якийсь там знак. Відповідно, вона таким чином активізується. Коли вона активізується, перевіряється, що власне відбувається, чи це якесь неправильне попередження, щось там не так спрацювало, тоді йде відбій. Якщо справді є от удар, ракета, скажімо, яка летить в напрямку цієї самої Росії, тоді президент має певні коди, які він може ввести в цю систему для того, щоб вона активізувалася. В нього тепер є прямий зв’язок зі штабом цих стратегічний сил, відповідно, цей штаб має зв’язок аж там до всіх цих частин, людей, командних пунктів, які управляють цими ракетами. І через цю систему кодів надається фактично авторизація запуску ракети. Але ця система справді є багатоступенева і складна. От, скажімо, тої самої червоної кнопки, її не існує.
