Політолог, професор Інституту досліджень миру (Осло)
Кожного серпня в Росії відбуваються кризові і, зазвичай, сумні події, і цей особливо насичений подібними круглими датами
Між Путіним і Лукашенком мало приязні й довіри, але вони явно викували симбіотичні відносини, де кожен вірить у просування власних інтересів
Путін, вочевидь, вважає, що нескінченна війна Росії з очолюваним США Заходом може залишатися «гібридною» лише певний час
Хоча овації надсучасним збройовим системам не можуть повністю замаскувати зростаючу технологічну відсталість Росії, особливо в освоєнні космосу
Путін не може прийняти той факт, що стрімкий рух України на Захід є результатом його політики
Це не слід розглядати як зрушення в зовнішній поведінці Росії в бік більш стабільної та передбачуваної моделі, як того хотіла б адміністрація Байдена
Росія продовжує тестувати рішучість Заходу дотримуватися правил, бо Путін вважає, що гра за цими «нечесними» правилами призведе до занепаду його автократичного режиму
Зустріч з Байденом підштовхнула Путіна ще активніше кидати виклики трансатлантичним зв’язкам, припускаючи, що вони міцні тільки в теорії, але не на практиці
Путін може припускати, що обіграв чергового резидента Білого дому, але це не так. Чому?
Обидві сторони подали безліч сигналів про свої наміри щодо тригодинної зустрічі в Женеві, порядок денний якої залишається незвично відкритим
Форум довів, що розширення державного контролю над економікою — головна причина затяжного застою
Лукашенко свідомо загострив економічну кризу, відтак Путін опинився в незручній ситуації, де він зобов’язаний прийти на допомогу «братньому» режиму
Кожен розсудливий і обережний крок США інтерпретується силовиками Путіна як ознака готовності йти на компроміс
Створення проблем стало основним способом серйозного впливу Москви на міжнародні справи, але Близький Схід навряд чи потребує такої участі
Грубий військовий тиск Росії на Україну ослаб від початку травня, але підготовка до того, щоб відновити його за потреби, триває
Росії потрібна пауза після квітневих старань, яка дозволить Путіну підрахувати свої досягнення і невдачі
Мабуть, найпоказовішим аспектом загальнонаціонального послання президента Росії було навмисне упущення найсерйозніших проблем
Москва може спробувати імітувати іранську непокору санкціям США, але вона, звісно, не хоче платити подібну ціну за свою непримиренність
Стандартне припущення Кремля полягає в тому, що, зіткнувшись з ризиком запеклого конфлікту, роз'єднаний Захід стане уважним до образ Росії
Поведінка Путіна змінилася відтоді, як слова Байдена вибухнули, подібно до бомби, на застійній політичній арені Росії
NV Преміум це:
або
Продовжити читати матеріали відкритого доступу
назад до входу
Ми відправили вам лист з посиланням на створення нового пароля
Якщо лист не прийшов протягом декількох хвилин, будь ласка, перевірте папку Спам.
У разі виникнення проблем, будь ласка, напишіть в службу підтримки support@nv.ua