Дві сенсації Путіна. Що відбулося на російському «Давосі»?

9 червня 2021, 07:13

Форум довів, що розширення державного контролю над економікою — головна причина затяжного застою

Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ) був створений у 1997 році як російський аналог Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Протягом багатьох років він був майданчиком для західного бізнесу, що шукає можливості для інвестицій в Росію. Але це в минулому, і за відсутності іноземних гостей ділові еліти Росії більше переконують себе в тому, що навколо ще є багато грошей. «Ярмарок марнославства для внутрішнього вжитку» — це визначення від опозиційного політичного діяча з Санкт-Петербурга (міста, яке досі частково на локдауні через пандемію COVID-19) чудово відображає дух показухи й фальшивої радості. Президент Володимир Путін відійшов від свого уже звичного віртуального керівництва і звернувся до ретельно відібраної аудиторії особисто. Його заява, що російська економіка продемонструвала стійкість і рухається до відновлення, була зроблена без особливої впевненості й була зустрінута вкрай обмеженим ентузіазмом.

Відео дня

Першою «сенсаційною» заявою Путіна було те, що будівництво трубопроводу Північний потік-2 завершене, незважаючи на постійні спроби США заблокувати цей високопріоритетний проєкт. Його особливо дратували звинувачення в тому, що Росія експортує «брудний газ», і він стверджував, що видобуток нафти й газу зі сланцевих ресурсів у США є «катастрофічним» для навколишнього середовища. Реальні масштаби екологічної шкоди, завдаваної енергетичною промисловістю в Росії, важко оцінити через брак даних. Проте велика проблема, озвучена головою Рахункової палати й колишнім міністром фінансів Олексієм Кудріним, полягає в тому, що Росія повинна зменшити свою залежність від нафти й інвестувати в сучасні технології та людський капітал. Ці елементарні керівні принципи миттєво були піддані нападкам з боку десятків «експертів», які, обслуговуючи Газпром чи Роснефть, завзято намагаються намалювати світле майбутнє для добувної промисловості.

Іншою «сенсацією» cтало туманне припущення Путіна, що російські енергетичні компанії можуть бути змушені відмовитися від долара США у своїх експортних операціях. Патріотично налаштовані російські економісти вже давно притримуються ідей такого штибу. Вони зараз набирають нової сили під упливом очікувань, що політично погоджене скорочення інвестицій ключовими західними нафтовими компаніями в новий видобуток призведе до стрибка цін. Ці самокорисливі прогнози втілені в рішенні міністерства фінансів Росії про реконфігурацію вмісту валютних резервів, вони збираються позбутися близько $63 млрд, при цьому збільшуючи запаси китайського юаня.

Західними санкціями більше не пояснити зниження доходів сімей

Заклопотаність із приводу подальшої жорсткості санкцій США наводять за основне пояснення цього сумнівного фінансового маневру, який суперечить сподіванням на угоду про стабілізацію відносин між Росією та США на майбутній зустрічі в Женеві. Можливо, Путін уважає, що крок, спрямований на підрив ролі долара США як глобальної резервної валюти, зміцнить його позиції на переговорах з американським президентом Джо Байденом, але це лише свідчить про його нездатність зрозуміти, наскільки мізерним є вплив російських демаршів на світові фінансові ринки.

Поза всяким сумнівом, форум довів, що розширення державного контролю над економікою, яке в багатьох державах є тимчасовим відхиленням, викликаним пандемією, але в Росії це усталена тенденція — і є головною причиною затяжної стагнації. Відновлення після статистично неглибокої рецесії повертає Росію до моделі слабкого зростання, скорочення доходів домашніх господарств і нестримної корупції, а урядова політика лише суттєво погіршує ці недуги. Бюрократична схильність до конфіскації прибутку шляхом стягнення додаткових податків може засмутити деяких олігархів, але це служило лише розвагою на форумі й не мало нічого спільного зі стимулюванням модернізації або зменшенням приголомшливої нерівності.

Мабуть, найяскравіша презентація в Санкт-Петербурзі була зроблена Анастасією Татуловою, омбудсменом у сфері малого та середнього бізнесу. Вона засудила неефективність державної підтримки й заявила, що безпека є найнагальнішою потребою приватних підприємців, які не мають захисту від хижацтва жадібних бюрократів.

Звичайні вимагання, яких зазнають малі приватні підприємства, ідуть плече до плеча з придушенням індивідуальної ініціативи й цензурою бізнес-орієнтованих ЗМІ, прикладом чого є вимушене закриття газети VTimes, названої «іноземним агентом». Жорсткий державний контроль завдає шкоди технологічним інноваціям. При цьому незалежних підприємців та стартаперів підозрюють у розповсюдженні ліберальних ідей (як свідчить приклад високотехнологічного сектора в Білорусі), тому платформи для культивування сучасної бізнес-культури були рішуче закриті всемогутніми силовиками.

Економічні витрати такого мікроуправління всепроникними спецслужбами продовжують зростати, і Білорусь, доведена до банкрутства диктаторським режимом, демонструє суворий урок, який Кремль не бажає засвоювати, так само як і не бажає платити за рахунками. Путін був явно роздратований питаннями про наслідки викрадення літака Ryanair рейсу 4978 у Білорусі та про долю заарештованого й допитаного журналіста Романа Протасевича. Він намагається триматися подалі від цього порушення міжнародних правил, навіть приймаючи Олександра Лукашенка в Сочі. Кремль відповідальний за численні внутрішні злочини, і Олексій Навальний, який відсвяткував за ґратами своє 45-річчя, залишається головною скалкою, від якої лопається будь-яка пропагандистська «бульбашка», що представляє Росію як «відкриту для бізнесу».

Офіційні запевнення в пожвавленні економіки Росії настільки ж переконливі, як і заяви про стурбованість у зв’язку зі зміною клімату, що приховують плани розширення виробництва й експорту викопних видів палива та зведення до мінімуму витрат на охорону навколишнього середовища. Західними санкціями більше не пояснити зниження доходів сімей, ігноруючи недоліки постійно розширюваного державного контролю над економікою, сильно залежною від видобутку природних ресурсів. Репресивні органи влади цілком можуть припиняти антикорупційні розслідування як «екстремістську» діяльність, однак не можна приховати тривале поглиблення нерівності, викликане систематичною корупцією.

Путін продовжує спроби встановити нові канали для експорту корупції в Європу, але його схильність і заперечення брудних і вбивчих «спеціальних операцій» змушує навіть найнедобросовісніших європейських політиків побоюватися російських зв’язків. Росія втрачає нові можливості для зростання, що відкрилися завдяки спаданню пандемічної кризи, але чим менш конкурентоспроможною вона стає економічно, тим очевиднішою стає залежність від «надійних» військових засобів.

Переклад НВ

НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Павла Баєва. Републікація повної версії тексту заборонена.

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Погляди
Дайджест авторських поглядів щодо найбільш гострих питань
Щовівторка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X