Анти-німець. Тест-драйв преміального кросовера Mazda CX-60

Можливо, тому що вона більша і за співвідношенням ціни та якості потрапляє в цікаву нішу, де в неї фактично немає конкурентів (CX-90 відчутно більший за BMW X5, але помітно дешевший за аналогічними за розмірами BMW X7).

А ось CX-60 шукати свою нішу буде складніше, тому цьому автомобілю доведеться зіткнутися з більш жорсткою і прямою конкуренцією на ринку кросоверів.

Mazda CX-60 — як їде

В Україні Mazda CX-60 продається у двох повнопривідних версіях — з 2,5-літровим бензиновим «атмосферником» (192 к.с.) і з 3,3-літровим бензиновим турбомотором, який нам уже знайомий за моделлю CX-90, але дефорсований (284 к.с. проти 345 к.с. у старшої моделі).

Мені на тижневий тест-драйв дісталася старша версія. Отже, нагадаю, це перша в історії Mazda рядна «шістка», яка працює в парі з 8-ступінчастою АКПП (власної розробки Mazda, до речі).

До того ж тут є 48-вольтова система, відома як «м’який гібрид». Невеликий електромотор допомагає основному двигуну при старті та русі з малою швидкістю. І допомагає пристойно економити паливо.

Розгін до 100 км/год у такої версії Mazda CX-60 займає 6,9 сек. Це помітно повільніше, ніж у «дев'яностіка» (5,8 сек).

При повсякденній їзді потужності, звісно, вистачає. Якщо у вас не буде можливості порівняти два автомобілі, то сказати, що Mazda CX-60 «слабак», не вийде.

На низах мотор не сильно вражає, але вже на середніх обертах (після 2000 об/хв) відчувається пристойна тяга, та й звучить двигун при цьому вельми завзято. Приблизно після 4000 об/хв підхоплення стає зовсім вже спортивним. І, що цікаво, воно триває приблизно до 6000 об/хв.

Загалом, мотор чудовий, навіть у дефорсованій версії, але по-справжньому відчути його красу вдасться тільки за спортивної манери їзди. І, найімовірніше, на трасі, а не в умовах міста.

Дуже непогано налаштована АКПП. Вона злегка задумлива на 1−2-3 передачі на початку руху, але якщо активно оперувати педаллю газу, то перемикання своєчасні і фактично непомітні.

Кермо могло б бути і важчим. Цієї претензії до Mazda CX-90 у мене не було. Там воно було вельми спортивним. А в CX-60 кермо довгувате і легкувате.

Підвіска, мабуть, найслабше місце Mazda CX-60.

Якщо «дев’яноста» здавалася просто жорсткуватою, то CX-60 ще й занадто схильний до розгойдування. Особливо, це стосується задньої підвіски. Крейни в поворотах на швидкості вельми помітні. Та й на хвилях асфальту автомобіль частенько починає похитувати. «Лежачих поліцейських» доводиться буквально переповзати, інакше труснути і хитнути може як на невеликому катері у великий шторм.

Словом, Mazda CX-60 не той автомобіль, який слід купувати наосліп, спокусившись характеристиками та зовнішнім виглядом. Домовтеся про максимально тривалий тест-драйв, можливо, ви зрозумієте, що настільки азартний характер не для вас.

Наостанок варто згадати і вельми агресивну роботу «помічників водія». Так під час їзди дорогою з не особливо чіткою розміткою (а скільки таких у нас, гадаю, розповідати не треба) система утримання у смузі здатна вивести з себе навіть вельми терплячу людину.

Зате системи контролю сліпих зон і перехресного руху працює на ура.

Витрата палива

Mazda CX-90 дуже вразила мене прийнятною витратою палива для такого великого авто.

Mazda CX-60 продовжує традицію. У місті цілком можна вкладатися в 10−11 л на 100 км. Якщо віджигати «на всі гроші», то можна отримати і 13−14 л, але це мається на увазі за замовчуванням. За крейсерської швидкості 110 км/год на трасі витрата становить 7,7−8 л на 100 км.

Mazda CX-60 — який вигляд має

Дизайнерська мова Mazda може здатися дещо простакуватою на тлі сміливих вишукувань від деяких конкурентів, як у преміальному сегменті, так і за його межами. Тут можна згадати і «ніздрі» нових BMW, і «мультяшність» KIA, і багато чого ще.

Але мені подобається, який вигляд має Mazda CX-60. Щось є в цій стриманій мускулистості. Начебто качок вийшов на пляж у футболці, що помірно обтягує. М’язи не те, щоб прямо випирають, але й помітні дуже добре.

При цьому помітна спадкоємність із попередніми моделями бренду. А поціновувачів у цього дизайну все-таки було чимало. І назвати його застарілим язик не повертається.

Mazda CX-60 — що всередині

Відчувається, що в інтер'єрі Mazda теж дуже хотіла дотягнутися до преміуму. Чи вийшло?

Ну не зовсім.

Шкіра якісна, імітація алюмінію на центральній консолі доволі добротна. Дизайн масивної передньої панелі загалом має доволі елегантний вигляд. Присутні значна цифрова приладова панель і великий чуйний екран мультимедійної системи.

Однак, як і зовні, тут є певний наліт архаїчної стриманості. І жодного футуризму!

Як і у старшого побратима CX-90, у панелі приладів є кілька режимів відображення, в одному з них спідометр і тахометр «роз'їжджаються» по кутах, даючи місце справжньому радару посередині панелі. На ньому в реальному часі видно інших учасників дорожнього руху (у вигляді сірих квадратиків, але все ж). Дрібниця, а приємно.

У салоні просторо, хоча другий ряд і не б'є жодних рекордів. Зате багажник місткий (570 л).

У другому ряду не вистачає окремого клімат-контролю, та й шумоізоляція в салоні далеко не ідеальна. Як для преміума — вже точно.

Це, мабуть, основні причіпки до інтер'єру Mazda CX-60.