NV Food поспілкувалися з кращим сомельє України 2017 року Іваном Перчеклієм, якому довелося змінити бокал витонченого вина в руках на автомат. Ми розпитали не лише про службу, але й про ком’юніті сомельє, плани на життя після війни та про локальні вина, які точно варто спробувати.

Як довго ви вже на службі?

Іван Перчеклій / Фото: Надано Іваном Перчеклієм

З початком широкомасштабного вторгнення я допомагав хлопцям із ТрО обладнувати позиції. Вже потім пішов до них добровольцем, і взяв у руки автомат 4 квітня 2022 року. Зараз я перейшов у іншу військову структуру ЗСУ. Власне, першочергово я хотів захистити свою сім'ю, дім та державу. Було досить важко перейти у статус військового, адже я мирна людина і ніколи не думав, що доведеться брати до рук зброю, і тим більше з неї стріляти. Але війна змінює людей, і нинішні обставини змушують це робити. Пам’ятаю, як колись у дитинстві я читав історичні романи, і вже тоді вирішив: якщо раптом настане війна, піду захищати батьківщину добровольцем. Зрештою, так і сталося.

Чи відчували ви себе сомельє за період служби? Чи допомагала вам якось ваша професія?

Іван Перчеклій / Фото: facebook/Іван Перчеклій

Те, що я був сомельє в цивільному житті, допомогло тоді, коли тільки прийшов у військову частину. Оскільки наше формування було добровольчим, ми не мали засобів захисту та спорядження. Довелося шукати все самому. Тоді завдяки нашому внутрішньому ком’юніті мені вдалося доволі швидко знайти необхідні речі. Потім вже я допомагав сомельє, які також вступили до лав ЗСУ. Дуже радий, що наша спільнота об'єдналася і тут. На жаль, я не знаю кожного сомельє, який воює, але думаю, що Асоціації сомельє України варто було б зібрати дані про всіх учасників бойових дій і постійно моніторити, як у них справи, та по можливості допомагати. Сьогодні вже не важливо, хто є членом Асоціації, а хто ні. У нас спільна мета — захищати інтереси держави. І наша сила — в єднанні.

Чи плануєте ви повертатися в професію?

Для мене бути сомельє - це вже спосіб життя. Навіть на вихідних я зазвичай багато читав, зустрічався з друзями та говорив про вино. Я не уявляю свого життя без цього важливого аспекту. Навіть знаю, що зроблю у першу чергу після нашої перемоги. Я зберу всіх сомельє, які воювали та займалися волонтерською діяльністю в одному місці. Ми скажемо одне одному «Дякую!», потиснемо руки. Це буде урочистий захід, щоб ми могли врешті почати мирне життя. Думаю, що такий фінальний акорд буде дуже важливим. Я колись читав, як переживали війну американці та люди, що були учасниками збройних конфліктів. І хоча вони живуть вже в мирний час, але в голові все ще ніби на війні. Щоб остаточно допомогти людям перегорнути цю темну сторінку їхнього життя, треба обов’язково поставити на ній крапку.

Чи повернетеся ви до роботи в Асоціації сомельє? Що б вам хотілося змінити в її діяльності, на які напрямки розставили б акценти?

Іван Перчеклій / Фото: facebook/Іван Перчеклій

Я і досі є членом Асоціації сомельє, і для всіх учасників бойових дій навіть було відмінено членські внески. Будучи її членом після нашої перемоги, я б хотів бачити те об'єднання людей, про яке зауважив раніше. Ми маємо триматися разом, і Асоціація є чудовим містком. Крім того, її діяльність має зосередитися на допомозі локальним виробникам. Це можуть бути різні аспекти діяльності, перш за все — варто розповідати про українських виноробів споживачам. Також варто налагодити тіснішу співпрацю з представниками ресторанного бізнесу та іноземними партнерами. Адже треба не просто вірити в локальний продукт, а й застосовувати експертну кваліфіковану оцінку, щоб люди бачили, що він справді вартісний. Якось я робив дегустацію українських вин для німців, і вони дивувалися, чому не у всіх ресторанах України є локальне вино. Це і для мене дивно, бо війна — це не лише про зброю, а й про економіку. Якщо зараз не підтримувати локальних виноробів, то куди ж після перемоги ми будемо їздити, щоб скуштувати смачне вино в Україні?

Чи є час стежити за розвитком виноробної галузі в Україні зараз? Як, на вашу думку, вплинуло повномасштабне вторгнення на цей процес?

Війна дуже негативно вплинула на виноробство. Багато виноградників на півдні країни та на сході були пошкоджені чи зруйновані. І невідомо, чи всі вони будуть існувати по закінченню. Але для тих виробників, що зараз тримаються на ногах або змогли відновити роботу навіть у цей період, відкривається вікно можливостей. У березні 2022 року, до того, як я вступив до війська, спілкувався з багатьма європейцями. Вони хотіли якимось чином допомогти. В першу чергу це стосувалося волонтерської діяльності, а ще вони запитували про те, що цікавого можна придбати в Україні. Вино було однією з ключових речей. Тож на сьогодні винороби мають можливість експортувати, знайомити світ з локальним продуктом. Йдеться не лише про гроші - це шанс для експериментів та відкриття нових ринків. А ще це чудовий сигнал для інвесторів про те, що в українське виноробство можна і треба вкладати фінанси. Світ готовий подивитися на українське вино з іншого, інвестиційно привабливого боку.

Чи є у вас улюблені локальні вина? Порадьте кілька нашим читачам.

Якщо ви хочете обрати українське вино, раджу звертати увагу на локальні сорти. Про це запитують і європейці, бо їм цікаво куштувати щось нове, чого вони досі не бачили на ринку. Погодьтеся, що конкурувати з винами сортів Шардоне, Совіньйон чи Каберне, котрі всім знайомі, досить важко. Навряд чи вдасться дуже сильно вирізнятися з-поміж інших та продати велику кількість вина цих сортів на зовнішній ринок.

Іван Перчеклій / Фото: facebook/Іван Перчеклій

Україна має декілька локальних сортів винограду. Це, наприклад, Одеський Чорний, Сухолиманський Білий та Тельті Курук. І все більше виробників пропонують дуже цікаве вино з цих сортів. Наприклад, Фрумушика-Нова робить яскраві експерименти з Сухолиманським виноградом, виробляючи як ігристе, так і нефільтроване вино.

За моїми спостереженнями, український споживач іще до війни надавав значну перевагу ігристим. Такі виробники, як Колоніст або SHABO роблять дуже якісні продукти. Я неодноразово дарував іноземцям наше ігристе, і вони були здивовані якості цього вина. А ми чомусь його недооцінюємо. Ігристі вина також є чудовим супроводом до їжі. Їх можна подати і з аперитивом, і навіть з м’ясом. Поекспериментуйте з різними форматами витримки та кольором, обираючи біле або рожеве.

Багато людей полюбляють грузинське вино. Особливо у тренді споживання Сапераві. Український виробник Stakhovsky Wines робить вино із Північного Сапераві. Цей сорт був спеціально виведений для прохолодних регіонів, і вино з цього сорту навіть є у Музеї вина в Бордо, Франція. Це єдиний негрузинський Сапераві, який там представлений. Вино дуже елегантне, більш легке, індивідуальне та цікаве. На мою думку, це одне з тих вин, які можуть вразити поціновувачів.

Іван Перчеклій / Фото: facebook/Іван Перчеклій

А ще одним цікавим напрямком є помаранчеві вина. В Україні можна знайти їх, наприклад, від SHABO, і вони чудово підійдуть до м’яса чи овочей на грилі. Таке вино не дуже насичене і не перекриватиме смаку страв.

Знаковим рожевим я вважаю Рожевий квадрат від Father’s wine. Воно цікаве тим, що робиться із столового сорту винограду Юпітер. Сама виноробня розташована на Тернопільщині, в Гусятині - це буквально край Поділля. Винороби робили багато експериментів, і найкращим вийшов саме Рожевий квадрат. На мою думку, це одне з найкращих рожевих характерних вин, які можна знайти на українському ринку. Від цього ж виробника також варто спробувати помаранчеве вино Бурштинове коло, яке витримується в амфорах з української глини з селища Опішня (Полтавщина — прим.ред.). Це дуже аутентично, адже глиняний посуд завжди був типовим для українського побуту.

Чи залишилися у вас знайомі сомельє з країни-агресора? Яке їхнє ставлення до війни?

Я обірвав усі зв’язки з сомельє з росії після початку повномасштабного вторгнення і не бачу сенсу з кимось розмовляти. Люди моєї професії є інтелігенцією. Завдання цієї інтелігенції - демонструвати погляди суспільства. І якщо усі мовчать, то який сенс навіть починати діалог? Від себе лише скажу: ніхто із українців не пробачить ні цього жаху, який зараз відбувається, ні мовчання.