«Зґвалтування як знаряддя війни». Родичі 22-річної жертви рашистів та правозахисники розповіли про їхню божевільну жорстокість — CNN
Від початку війни з’явилися повідомлення про випадки зґвалтування солдатами РФ українських жінок і навіть дітей. Деяких жертв згодом вбивали.
НВ публікує переклад статті CNN з розповідями родичів 22-річної жертви та правозахисників про шалену жорстокість рашистів.
***
«Вони покалічили її»
Коли російські війська вторглися в Україну та почали наближатися до її столиці Києва, Андрій Дереко благав свою 22-річну падчерку Карину Єршову покинути передмістя, де вона жила.
Але Єршова наполягла, що хоче залишитися в Бучі, сказавши йому: «Не кажи нісенітниць, все буде добре — війни не буде», — сказав він.
Своїм татуюванням і довгим каштановим волоссям Єршова виділялася з натовпу, розповів її вітчим, додавши, що, незважаючи на те, що вона жила з ревматоїдним артритом, вона мала категорично незалежний дух: «Вона сама вирішувала, як їй жити».
Єршова працювала в суші-ресторані в Бучі і сподівалася у майбутньому здобути вищу освіту, Дереко сказав: «Вона хотіла розвиватися». Коли російські солдати оточили Бучу на початку березня, Єршова сховалась у квартирі з двома іншими друзями. В один із останніх випадків, коли Дереко та його дружина Олена спілкувалися з Єршовою, вона вийшла із квартири, щоб купити продукти у найближчому супермаркеті.
«Ми не думали, що росіяни дійдуть до того, що стрілятимуть у мирних жителів. Ми всі сподівалися, що хоча б жінок і дітей вони не зачеплять, але сталося навпаки», - сказав він.
Коли минули тижні, а від Єршової не було жодних повідомлень, її сім'я відчайдушно намагалася щось дізнатися. Її мати залишила повідомлення у Facebook, благаючи всіх, хто знає, що з нею сталося, зв'язатися з нею.
Друзі розповіли їй, що фотографії мертвої жінки з татуюваннями, схожими на татуювання Єршової, у тому числі з трояндою на передпліччі, були розміщені у групі Telegram, створеній детективом із Бучі, який намагався впізнати сотні знайдених у місті тіл після виведення російських військ із цього регіону два тижні тому.
Дереко каже, що на фотографіях, які бачили журналісти CNN, понівечене тіло його падчерки. Поліція повідомила сім'ї, що її вбили російські солдати.
За його словами, схоже, що її катували, або вона чинила опір. «Вони покалічили її. Вони прострелили їй ногу, а потім наклали їй джгут, щоб зупинити кровотечу. А потім вистрілили їй у скроню».
Дереко також вважає, що Єршова зазнала сексуального насильства з боку російських військових. «Слідчий [поліції] натякнув», що вона була зґвалтована, сказав він. CNN не зміг незалежно перевірити це твердження. Офіцери, які курирують цю справу, відмовилися від коментарів CNN через розслідування. CNN звернувся до прокуратури Києва по коментарі.
Болісне очікування відповідей сім'ї Дереко відображає тривогу на тлі повідомлень про зґвалтування під час війни у країні.
Зґвалтування – інструмент війни
Українські чиновники заявляють, що російські військові від початку вторгнення скоюють сексуальне насильство щодо жінок, дітей і чоловіків, використовуючи зґвалтування та інші сексуальні злочини як знаряддя війни. Правозахисні групи та українські психологи, з якими розмовляв CNN, кажуть, що працюють цілодобово, стикаючись зі зростаючим числом випадків сексуального насильства, які, імовірно, пов'язані з російськими солдатами.
У звіті Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), опублікованому 13 квітня, йдеться про порушення міжнародного гуманітарного права російськими військами в Україні. Зазначається, що «у звітах наводяться випадки гендерного насильства, пов'язаного з конфліктом, такі як зґвалтування, сексуальне насильство або сексуальні домагання».
«Російські солдати роблять все можливе, щоб показати свою перевагу, і зґвалтування тут також є інструментом», — говорить психолог Василіса Левченко, яка започаткувала службу, що надає безкоштовні консультації українцям, які пережили воєнні травми. За словами Левченко, її мережа під назвою Psy.For.Peace поговорила приблизно з 50 жінками з Київської області, які стверджують, що зазнали сексуального насильства з боку російських солдатів.
Вона розповіла CNN, що група займається випадками у тому числі 15-річної дівчинки та її матері, які зазнали сексуального насильства з боку проросійських чеченських солдатів, а також групового зґвалтування ще однієї жінки сімома солдатами, за яким змусили спостерігати українських затриманих.
CNN не вдалося самостійно перевірити ці дані.
«Знаряддя [зґвалтування] — це демонстрація повної неповаги до [українського] народу», — сказала Левченко, додавши, що його вплив виходить далеко за межі жертв окремих нападів: «Є люди, які почуваються винними за те, що не змогли нічого зробити, які відчувають провину через те, що вижили, бачачи, як людина вмирає в них на очах».
З початку війни Росія неодноразово заперечувала, що її ціллю є цивільне населення. Ця заява була спростована численними нападами, які були підтверджені CNN та іншими новинними організаціями. CNN звернувся по коментарі до Міноборони Росії.
Олена Кривуляк, яка очолює національну гарячу лінію в Ла Страда-Україна — групу, яка виступає проти гендерного насильства, — повідомила CNN, що на гарячу лінію надійшло дев'ять повідомлень про зґвалтування з усієї країни, більшість із яких — про групові зґвалтування жінок.
«Зґвалтування - це інструмент війни проти мирного населення, інструмент знищення української нації», - сказала вона.
Психолог Олександра Квітко, яка працює на гарячій лінії для постраждалих від травм, якою керує омбудсмен України за підтримки ЮНІСЕФ, сказала, що чула десятки повідомлень про сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом.
«Такої кількості сексуального насильства, такої жорстокості ніколи раніше не було», — заявила вона CNN.
За словами Квітко, за п'ять років практики до вторгнення вона мала справу лише з 10 випадками сексуального насильства. «Зараз за кілька тижнів роботи у мене 50 справ, і це не тільки жінки - це і діти, і хлопчики, і чоловіки», - сказала вона.
За її словами, зґвалтування використовується для того, щоб зламати бойовий дух українців, «щоб люди не чинили опору».
Квітко розповіла, що коли одна клієнтка вибігла на вулицю, щоб завадити солдатам зґвалтувати її 19-річну сестру, «підійшов військовий, схопив її і сказав: «Ні! Дивись! Скажи всім, що це станеться з кожною нацистською повією».
Будь-який такий акт сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом, - зґвалтування, примус до проституції, примус до сексуального рабства, примусова вагітність - вважається воєнним злочином та порушенням міжнародних законів у галузі прав людини, заявила Чару Лата Хогг, засновниця правозахисної організації The All Survivors Project, яка досліджує сексуальне насильство щодо чоловіків, пов'язане з конфліктом.
«Незалежно від того, чи відбувається це в контексті патріархальної та мілітаризованої мужності, чи використовується це як конкретна мета ведення війни, чи це відбувається тому, що люди бачать, що населення в їхній владі, і тому вирішують заподіяти додаткову шкоду», це все одно воєнний злочин, сказала Лата Хогг CNN.
Багато жертв не готові говорити
За словами Левченко, навіть незважаючи на те, що українські та міжнародні прокурори Міжнародного кримінального суду (МКС) збирають докази воєнних злочинів Росії, багато жертв сексуального насильства ще не готові говорити з чиновниками про свої страждання.
«Усі наші психологи повинні надати жінкам контакти прокуратури, щоб, коли вони будуть готові, жінки могли звернутися по юридичну допомогу», - заявила психолог Левченко, додавши, що поки що жодна з її клієнток не зверталася до української прокуратури.
Левченко сказала, що багатьом жертвам — жінкам, чоловікам та дітям — потрібен час, щоб прийти до тями, перш ніж говорити з владою.
У п'ятницю Андрій Нєбітов, голова поліції Києва заявив, що його співробітники поки що підтвердили лише один випадок підозри на зґвалтування в області. «Ми чули такі повідомлення від сторонніх, але коли ми розмовляємо з жінками, вони відмовляються підтверджувати або спростовувати таку інформацію», - сказав він.
Повідомлення про сексуальне насильство часто з'являються під час конфліктів, і Україна не стала винятком.
Володимир Щербаченко, директор Східноукраїнського центру громадянських ініціатив (EUCCI), сказав CNN, що у країні були випадки використання сексуального насильства як знаряддя війни у 2014 році, коли проросійські сепаратисти захопили територію на сході країни після масових протестів із закликом до більш тісної інтеграції до Європи.
У спільному звіті за 2017 рік організації Справедливість в ім'я миру на Донбасі та інших правозахисних груп, таких як EUCCI, задокументовані випадки з обох сторін конфлікту, у тому числі зґвалтування та спроби зґвалтування, сексуальні домагання та примус до того, щоб дивитися на сексуальне насильство щодо інших. «Найпоширенішою формою сексуального насильства щодо жінок було зґвалтування», — сказано у звіті.
Лата Хогг із The All Survivors Project сказала, що за останній місяць її група мала кілька повідомлень про сексуальне насильство, «і модель сексуального насильства, що виникає в цьому контексті, не відрізняється від тих, які були задокументовані в інших контекстах в усьому світі», у тому числі під час конфлікту у Чечні.
Грозний, столицю Чечні, зрівняли із землею російські війська під час жорстокої війни 1990-х і початку 2000-х років. На той час правозахисна організація Human Rights Watch повідомляла, що російські солдати ґвалтували чеченських жінок у контрольованих Росією районах.
Психолог Левченко побоюється, що справжні масштаби російських звірств стануть відомими лише після звільнення таких районів як Маріуполь. В окупованих містах та селищах російські сили «регулярно відвідують домівки жінок, можуть перевіряти їхні телефони, фотографії, соціальні мережі», що унеможливлює для жінок проходження медичного огляду, що підтверджує зґвалтування, або отриманя інших послуг, говорить Кривуляк з Ла Страда-Україна.
«Цей страх перед озброєними людьми іноді унеможливлює звернення по допомогу, а це, у свою чергу, дуже ускладнює документування фактів, що призводить до проблем із притягненням [винних] до відповідальності», — сказала вона.
За її словами, крім емоційної травми, «існує також високий ризик небажаної вагітності та захворювань, що передаються статевим шляхом», тому медична допомога така важлива.
Щербаченко розповів, що співробітники EUCCI допомагають одній співробітниці місцевого самоврядування на окупованій території на півдні України, яку «зґвалтували спеціально, щоб змусити її співпрацювати». За його словами, російські солдати сказали їй: «Ми знову зґвалтуємо тебе, якщо ти не зробиш те, що маєш зробити… Для мене це показує, що [російські сили використовують] сексуальне насильство як зброю».
Останні миті Карини Єршової
Правозахисні організації говорять, що жертви нестимуть травму сексуального насильства до кінця свого життя, тоді як сім'ї загиблих, таких як Карина Єршова, змушені шукати відповіді та справлятися з жахом того, що сталося з їхніми близькими. Тіло Єршової було знайдене у неглибокій могилі в Бучі разом із тілами 65-річної Наталії Мажохи та її 64-річного чоловіка Віктора.
CNN відновив останні моменти їхнього життя.
Сусіди розповіли дочці Мажохи Юлії, що російські солдати в середині березня затягли у двір її батьків поранену жінку, імовірно, Єршову. Наталія спробувала їй допомогти.
«Солдати повернулися за дві хвилини, коли Мама була поруч з нею [і] допомагала їй, а вони [росіяни] розстріляли її, розстріляли мою маму», - розповіла Юлія Мажоха. Її батька вбили у коридорі їхнього будинку, коли він намагався з'ясувати, що відбувається.
«Вони пролежали у дворі 10 днів, наскільки я розумію», - сказала вона. Сусіди пари зателефонували їй приблизно 20 березня та повідомили, що її батьки вбиті.
Мажоха розповіла, що благала батьків поїхати з нею з Бучі 12 березня. «Вони не хотіли їхати [говорячи]: „Ні, ми не поїдемо, ми будемо тут. Все буде добре"».
Андрій Дереко сказав, що це вже вдруге, коли його сім'ї доводиться рятуватися від російського вторгнення. У 2014 році вони залишили свій дім на Донбасі, коли спалахнули бойові дії між Україною та сепаратистами, яких підтримує Росія.
Вони втратили все, навіть сімейні фотографії, але зуміли розпочати нове життя в Ірпені, сусідньому передмісті з Бучею. Дереко став таксистом і перебивався випадковими заробітками, щоб утримувати сім'ю. Але тепер вони знову лишилися ні з чим «через росіян», сказав він.
«Принаймні, першого разу я врятував свою дитину, цього разу я не зміг врятувати її».
Його дружина так втомилася, що не може плакати, а в Дереко лишилася тільки лють.
«Хто винен?» - Запитав він CNN.
«Чи винен солдат, який знущався з моєї дитини? Чи той, хто привіз його на танку? Чи, може, винен генерал, який віддав наказ про вторгнення в Україну? Чи той смердючий [російський] президент Володимир Путін, який наказав калічити український народ?»
«Я звинувачую весь російський світ, а не тільки його армію», - сказав він.
