Сталінський правопис. Як за вказівкою диктатора прибрали літеру Ґ та вичистили ознаки спорідненості української з чеською і польською мовами

6 жовтня, 10:36
NV Преміум
Урок у лікнепі при штампувальній фабриці у Києві. Викладач пише на дошці за тодішніми нормами — міжнародній замість міжнародний, 1932 рік (Фото: ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного)

Урок у лікнепі при штампувальній фабриці у Києві. Викладач пише на дошці за тодішніми нормами — міжнародній замість міжнародний, 1932 рік (Фото: ЦДКФФА України імені Г. С. Пшеничного)

x1
0:00
-
12:56

4 жовтня 1937 року у газеті Правда вийшла стаття із закликом негайно уніфікувати українську мову з російською, прибравши з неї «буржуазне неподобство». Невдовзі з’явився новий правопис, а за ним й інші якими українці послуговувалися аж до часів незалежності, а деякі норми працюють і нині.

Рада народних комісарів УСРР затвердила 4 вересня 1928 року правопис, який називали харківський, наркомівський або ж скрипниківський. Працювала над ним не один рік Державна правописна комісія з 20 науковців і запрошені представники Західної України й діаспори, зокрема Степан Смаль-Стоцький, Володимир Гнатюк і Василь Сімович.

Реклама

Цей Український правописний словник, який містив 40 тисяч слів, вийшов під авторством Григорія Голоскевича 1929 року. Сам факт, що норми правопису ухвалили між науковцями Сходу й Заходу, свідчив про спробу уніфікувати мову на основі її історичного розвитку та створити єдину культурну тканину, яка функціонуватиме в усіх сферах життя — від науки до мистецтва. У Конституцію УСРР того ж року чорним по білому прописали:

«Мови всіх національностей, що живуть на території Української соціялістичної радянської республіки, рівноправні й кожному громадянинові, незалежно від його національної приналежности, забезпечується цілковиту можливість в його зносинах з державними органами й у зносинах державних органів з ним, у всіх прилюдних виступах, а також у всьому громадянському житті — вживати рідної мови».

Але радянському диктатору Йосифу Сталіну це не подобалося. Вождю не імпонував лінгвістичний вибір, спрямований на європейську інтеграцію. Саму можливість існування мовної норми, здатної самостійно розвиватися і спиратися на неросійські культурні джерела, він сприймав як небезпечний «лінгвістичний бар'єр» із російською мовою. І вирішив це виправити.

Робота Василя Седляра У школі лікнепу, 1930 рік (Фото: Національний художній музей України)
Робота Василя Седляра У школі лікнепу, 1930 рік / Фото: Національний художній музей України
poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу NV

Показати ще новини