Історія хвороби диктатора. На що хворів і чого боявся Сталін та від чого міг померти задовго до інсульту
Йосип Сталін читає газету на курорті під час відпочинку, 3 липня 1920 року (Фото: PD)
Рівно 72 роки тому, 5 березня 1953 року, на своїй підмосковній дачі у Кунцевому помер диктатор СРСР Йосип Сталін. За офіційною версією лікарів, смерть настала через крововилив у мозок: і це був не перший, а вже третій інсульт, від якого 74-річний пацієнт так і не оговтався.
Сталін знепритомнів у їдальні в ніч з 1 на 2 березня 1953 року, а вранці охорона знайшла його на підлозі: нерухомим, безмовним, з широко виряченими очима. Першими на дачу примчали члени Політбюро ЦК КПРС Лаврентій Берія, Микита Хрущов, Георгій Маленков та Микола Булганін, а вже за ними — бригада медиків: міністр охорони здоров’я Андрій Третьяков, професори Михайло Лукомський, Петро Ткачов, Іван Філімонов та Володимир Іванов-Незнамов. Далі почали підтягуватись інші світила з медичної академії.
Допоки лікарі намагались врятувати «батька народів», який дедалі сильніше хрипів і блював кров’ю, політики гарячково ділили владу. Через два дні Сталіну стало краще і радянський тиран навіть спромігся сьорбнути кілька ложечок чаю з рук економки. Однак 5 березня о 21:50 годині Олександр Мясников, академік та особистий лікар Сталіна, констатував його смерть.
