Дмитра Білінчука з позивним Хмара, 27-річного референта служби безпеки Косівського надрайонного проводу ОУН-УПА, улітку 1946-го було засуджено до страти за «зв'язки з жінками». Про це повідомляє Марта Гавришко, дослідниця гендерних аспектів українського підпілля. Вирок міг бути усним, але у таких випадках виконуваним справно.

Дмитро Білінчук на додаток до своєї харизми та сексуальності був ще й вправним фотографом. У лівому верхньму кутку знімка ‒ його фотоапарат Zeiss Ikon Nettar 515/2 / Фото: з особистого архіву Василя Гуменюка

Умови підпілля були суворі до особистого життя повстанців. Навіть офіційні шлюби, зі священником, затверджувало керівництво, ретельно вивчивши майбутнє подружжя. Адже сімейний повстанець ставав уразливішим — через дружину чи взагалі рідню ворог міг змусити його до зради. Як це сталося з Романом Тучаком (Клим), референтом служби безпеки ОУН, чия дружина Надія потрапила до рук радянських агентів. Отримавши звістку про це, Клим вимагав не чіпати дружини та її родини в обмін на співпрацю. Через це загинули десятки повстанців, щонайменше 170 опинилися в таборах ГУЛАГу. Про це повідомляє Христина Коціра у Локальній історії.

Про звершення Білінчука-Хмари — як про бойові, так і в особистому житті — ходили легенди. Він був із таких, на кого мимоволі спрямовують погляди, щойно починав говорити чи рухатися. «Був Хмара парубок вродливий, фізично сильний і дуже відважний, — пише про нього сучасний автор Василь Гуменюк. — По всьому Косівському повіту німці розклеїли листівки з текстом про винагороду тому, хто вкаже його місцеперебування, а він серед білого дня приїхав конем у центр самого Косова до панночки, яку вподобав. Переполох учинився… Але не знайшли ні коня, ні Хмари — зник!»