В інтерв'ю Video NV Кузнєцова нагадала, що селяни в УРСР були фактично у становищі рабів, до середини 1970-х років їм не видавали паспортів, вони не мали права на свободу пересування і працювали за трудодні.

«Це зіграло певну роль для збереження української мови, тому що носії були законсервовані», — пояснила вона.

Ще однією причиною збереження мови Кузнєцова назвала те, що українців «елементарно досить багато».

«Третє — до 1939 року захід України не був ще окупований Радянським Союзом. І навіть після окупації, після війни все рівно на заході України був невеличкий потічок міської української в загальний котел. Це те, скажімо, чого не було в Білорусі, тому що Білорусь була дуже рівномірно русифікована і міської білоруської мови не існувало взагалі», — пояснила Кузнєцова.

Крім того, вона згадала про політику коренізації 1920-х років, яка закінчилась масовими репресіями, але все одно допомогла піднятись хвилі міської української літератури.

«І ми бачимо, наскільки ті тексти звучать сучасно. Це джерело все рівно допомагало, живило якийсь час українську мову», — зауважила письменниця.