День захисту дітей від російських загарбників
День захисту дітей, який щорічно відзначається 1 червня, нині для України має зовсім новий контекст
Адже найголовніше, від чого ми маємо захищати наших, українських дітей зараз — російський агресор, який не жаліє нікого.
Наразі в Україні розслідується понад 2900 кримінальних проваджень стосовно злочинів, вчинених російськими загарбниками проти дітей. Такі дані під час конференції UA: Війна. Недоспівана колискова, яка відбулася 31 травня 2023 року в Києві, озвучив генеральний прокурор Ігор Костін.
Масштаби цих злочинів дійсно вражають. Чи не найбільший з них — це примусова депортація українських дітей з тимчасово непідконтрольних Україні територій у росію. Статистика, яку наводить Костін, говорить про понад 19 тис. 400 випадків примусової депортації дітей. Проте це — лише офіційні цифри, тобто те, що вдалося зафіксувати українській стороні. Насправді ж ці цифри можуть бути значно більшими.
російська федерація не лише не приховує факти незаконного вивезення український дітей, але і всіляко вихваляється цим як «досягненням». Таким чином робить це частиною своєї державної політики: що більше дітей буде вивезено — то краще. Сама «дитяча омбудсменка» рф Марія Львова-Бєлова публічно заявляє, що «взяла у свою родину» хлопця з Маріуполя. Тобто, фактично, викрала його. І таких випадків — чимало. Відомо також, що у незаконному вивезенні дітей з України сприяє і Білорусь.
Сама проблема незаконної депортації росією українських дітей — дуже багатошарова. І починається все з того, як, власне, відбувається саме викрадення дітей. Часто для цього використовуються маніпуляції, шантаж і погрози. На батьків або інших законних опікунів дитини можуть тиснути психологічно, примушуючи їх віддати дітей «до табору». Аргументують це нерідко тим, що там дітям буде безпечніше, ніж у населеному пункті, який постійно обстрілюється. Тоді вивозять, до прикладу, в анексований Крим, а після того, як спливає обіцяний строк зміни у такому таборі, просто не повертають їх додому та везуть до росії. Самі ж росіяни називають це «евакуацією», і ця підміна понять вдало лягає у їхню пропагандистську канву, адже в такому контексті перед своїм народом вони виставляють себе «захисниками» і «рятувальниками», а не безпринципними злодіями, які крадуть чуже.
Самі ж росіяни називають це «евакуацією»
Наступні кроки, які робить росія, свідчать про чітко сплановану операцію, мета якої — «перепрошити» викрадених дітей та перетворити на «нові покоління росіян». Шлях до цього — через примусову паспортизацію населення на тимчасово окупованих територіях України, а також — через спрощену процедуру надання російського громадянства українським дітям.
Культ війни — один з ключових стовпів, на яких тримається російська пропаганда. Він починається з наративів на зразок «дєди воєвалі», тобто зі створення і підсилення певних образів довкола Другої світової війни, яка в російському інфополі зветься Великою вітчизняною. Та простягається аж до війни нинішньої, яка в уявленні рф — зовсім не війна, а «спеціальна операція», спрямована на «денацифікацію» України та її «звільнення» від міфічних «фашистів» і «нацистів».
Саме тому російських дітей виховують в дусі «патріотизму»: мовляв, свою країну потрібно не лише безумовно любити, а і бути готовими захистити її в разі необхідності. Щоправда, не дуже зрозуміло, від кого. Для цього у 2016 році створили військово-патріотичну мілітарну організацію Юнармія. В дусі «воєнного патріотизму» виховують і українських дітей, створюючи загони Юнармії на тимчасово окупованих територіях нашої країни. Є ймовірність, що через брак живої сили російська влада може залучити юнаків 17−18 років до армії справжньої, дорослої, та змусити їх брати участь безпосередньо у бойових діях.
Робота з дітьми ведеться на різних рівнях, зокрема і на освітньому. Заборона спілкуватися українською мовою, впровадження нових освітніх програм та підручників з «альтернативним» поглядом на новітню історію, та позакласні години з того-таки «патріотичного виховання».
За весь цей час з понад 19 тис примусово вивезених до рф дітей Україні вдалося повернути лише 371 дитину. Ведеться активна робота щодо повернення інших дітей, проте це — надскладний процес.
Інше важливе питання: чи справді Україна готова до повернення дітей на свої території? Як працювати з тими, хто пробув у окупації тривалий час? Або з тими, кому доведеться пожити у російських «прийомних сім'ях» місяці, а то і роки, перш ніж їх вдасться знайти і повернути?
Під час вищезгаданої конференції, зокрема, йшлося також і про те, що при поверненні дітей додому Україна може стикнутися з так званим Стокгольмським синдромом. Так називають психологічний стан, при якому постраждала сторона може емоційно прив’язуватися до свого кривдника та не бажає покидати його — навіть попри жорстокість, знущання та насильство у будь-яких його проявах. Тобто існує ймовірність, що деякі викрадені діти, поживши певний час у «прийомних» родинах в росії, дійсно можуть прив’язатися до них та не бажатимуть розлучатися з ними — навіть якщо, при цьому, на них в Україні чекатиме їхня біологічна родина.
Ще один важливий акцент — це малолітні діти, які були депортовані до росії у зовсім малому віці. Є ризики, що, вирісши у рф, вони не пам’ятатимуть, ким є і звідки вони насправді. І сформуються як особистості у вже нових для себе умовах. Якщо додати до цього вірогідність того, що таких дітей у рф направлять у «прийомні родини», де їм, скоріше за все, змінять прізвища, відшукати та повернути таких дітей до України з плином часу буде дуже складно.
17 березня Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за звинуваченнями у незаконній депортації дітей з України до рф у період з 24 лютого 2022 року. Це — важливий крок для України, адже він свідчить про визнання світом масштабів проблеми. Але навіть попри це ми повинні і надалі працювати з міжнародною спільнотою, розповідаючи всій планеті про кричущі злочини, скоєні росією, та залучаючи до цієї боротьби якомога більше союзників. А ще — створювати всі умови для комфортного повернення викрадених дітей та подальшої роботи з ними.
Та чекати, коли рішення суду нарешті реалізується.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
