«Борщ готуємо з душею». Історія нацгвардійця, який піднімає бойовий дух побратимів обідами
Павло Шамрило — кухар Нацгвардії (Фото: facebook/lutskngu1141)
Павло Шамрило — кухар Нацгвардії, який готує смачні обіди на фронті. Його борщ повертає відчуття дому, а кулінарна мрія — допомагати ветеранам після перемоги.
Про це йдеться на Facebook-сторінці військової частини 1141 Національної гвардії України в Луцьку. До повномасштабного вторгнення Павло Шамрило працював у різних закладах — від кафе до ресторанів, готував десерти й основні страви, мав також досвід роботи на виробництві. У перші дні повномасштабної війни долучився до війська. Невдовзі стало відомо про його кулінарні навички, і він повернувся до справи, яку знає і любить.
«Перші тижні виконував завдання разом із побратимами. Згодом командири дізналися, що я кухар. Потрібно було допомогти приготувати вечерю, а потім був обід… Так усе й почалося», — розповідає Павло.
Робота кухаря — це постійний процес, який не зупиняється ні на мить. День починається о п’ятій ранку, а іноді й посеред ночі. Готувати потрібно так, щоб встигнути нагодувати всіх. «Маємо підлаштовуватись під обставини. Польова кухня — це не ресторан. Але досвід, фантазія і бажання зробити смачно — рятують», — пояснює військовослужбовець.
Команда фахівців під керівництвом Павла готує страви за нормами. Є чітко визначений набір продуктів на добу. Проте, при бажанні й натхненні можна приготувати щось домашнє. «Додаю трішки спецій — і навіть гречка смакує по-іншому. А якщо є сало або додати засмажки, то аромат кращий і настрій підіймається», — каже Павло.
За його словами, серед улюблених страв побратимів — борщ і солянка. Також до вподоби котлети, каші з м’ясом. Павло з помічниками до роботи ставиться відповідально, дбає не лише про смак, а й про подачу. «Борщ готуємо з душею, як навчав мене тато. У нашій родині він головний на кухні. Від нього і пішло моє захоплення. Борщ має багато складників, кожен із яких додає свою смакову ноту. Стараємось подавати красиво й естетично. Хлопці кажуть, що ніби на хвильку повертаються додому. От заради таких моментів і варто працювати. Завжди кажу: сковорідка — це наша правиця! Сніданок запускає двигун, обід тримає хід, а вечеря готує до нового старту», — розповідає Павло.
Після війни гвардієць мріє повернутись до професії в мирному середовищі. Він має намір відкрити власне кафе або кулінарну школу для ветеранів.
Рецепт бограчу по-закарпатськи
