Спільна проблема. Як проявляється ПТСР і що може допомогти
Цей розлад виникає приблизно у 20% тих, хто пережив травматичну подію
Є матеріали, які я б не хотіла писати. Але.
В минулому про PTSD розмовляли переважно спеціалісти — терапевти, як-от я, психіатри, ну і їх пацієнти, яким довелося пережити травматичний досвід.
Так, цих клієнтів було чимало — відверто кажучи, навіть один клієнт з посттравматичним розладом це вже забагато. Втім зараз ми з вами вперше, мабуть, з часів Другої Світової живемо в реальності, коли цей розлад став загальнонаціональною (якщо не глобальною) проблемою.
ПТСР у військових — наче звична річ, про одних тільки ветеранів війни у В'єтнамі та їх розлади написано більше десятка книжок. Сьогодні ж цей розлад може спостерігатися в усіх без виключення — люди будь-якої статі, віку, роду діяльності й навіть місця проживання (так, українська біженська діаспоро!) можуть страждати на ПТСР. Люди, які живуть в Україні під балістикою, як і люди, які живуть в Сакраменто і дивляться війну лише в телевізорі, потенційно майже рівні перед ПТСР.
Саме тому я й пишу цей матеріал.
Оскільки ПТСР — наша спільна біда, ми маємо розумітися й на тому, що саме називають ПТСР, і на тому, як його виявляти, і на тому, як і чим він лікується.
Депресивний настрій — це не завжди ПТСР
Тривожність — це не завжди ПТСР, безсоння — це не завжди ПТСР, депресивний настрій — це не завжди ПТСР. І навпаки: ПТСР не завжди проявляється саме цими порушеннями.
Здавалося б, після трьох років повномасштабної війни ми усі вже маємо в цьому щось тямити, втім, я регулярно зіштовхуюся з невіглаством щодо ПТСР — цією абревіатурою жартома пояснюють власний поганий настрій, цей діагноз встановлюють самі собі самостійно, самостійно ж прописують собі від нього ліки тощо.
Пропоную брати курс на освіченість. Для цього підібрала декілька нудних фактів, а кому цікаво розглянути питання більш детально — на спеціалізованих ресурсах онлайн безліч професійно поданої інформації.
ПТСР — посттравматичний стресовий розлад — може розвинутися як реакція на травматичну подію у того, хто цю подію безпосередньо пережив, або спостерігав за нею.
Може розвинутися, а може і ні. За статистикою, ПТСР виникає приблизно у 20% тих, хто пережив травматичну подію. У наукових колах досі не погодилися, чому у декого він є, а у когось, хто пережив те ж саме, — немає. Пояснюють багатьма причинами, від анатомічної будови мозку до стану емоційного здоров’я, попередніх досвідів і навіть спадковості та рівня освіти.
Візьмемо за аксіому: чиясь психіка, з багатьох причин, може справитися з травматичним досвідом, а чиясь — не витримує.
ПТСР vs Стрес
Реакція на стрес є у кожної людини, вона вмонтована в нас природою. Втім, ця реакція з часом минає і забувається. А от ПТСР може бути у людини роками, в ході терапевтичних заходів може пом’якшуватися або загалом зникати, а потім повертатися. Втім бажаний результат — звісно, позбутися ПТСР назавжди. І це реально.
Спеціалісти виділяють період «гострого стресового розладу», який виникає одразу після травматичної події, і, якщо цей період триває довше ніж місяць, він може набути симптомів ПТСР.
Симптоми ПТСР
1. Повторне проживання
Неможливість позбутися думок або сновидінь про травматичний досвід. Будь-які слова, предмети, звуки, які нагадують про цей досвід, вводять у стан паніки або викликають бажання сховатися. На фізичному рівні цей стан проявляється підвищеним серцебиттям, пітливістю, неможливістю сконцентруватися тощо.
2. Зміни фізичного та психологічного станів
Людина стає більш дратівлива, навіть агресивна. Або навпаки — уникає спілкування, закривається в собі. Порушується сон. Втрачається апетит. Може схилятися до деструктивної поведінки. Може легко лякатися (різких звуків або рухів, наприклад).
3. Уникання
Людина уникає будь-яких розмов про травматичний досвід, категорично відмовляється наближатися до локації, де це сталося, уникає людей, які якимось чином пов’язані з досвідом або були при ньому присутні. Вмикає дуже жорсткі захисні механізми.
4. Когнітивні зміни
На рівні мислення ПТСР активує негативне сприйняття себе і світу, провокує виникнення страху, гніву, образи, провини та інших деструктивних почуттів. Викликає песимізацію майбутнього. На фоні цих переживань людина може уникати спілкування навіть із найближчими людьми.
ПТСР у дітей
У дошкільнят ПТСР має такі ознаки:
— дитина не «відлипає» від певного дорослого (одного з батьків, старшого друга, старшого брата або сестри, вчителя);
— відтворення травматичної події у гру (як-от «войнушки» або «ми вбиваємо поганця» тощо);
— реактивація таких звичок минулого, як пісятися вночі, або смоктати палець, або спати з мамою;
— заїкання, труднощі з вимовою.
Що відбувається у мозку
ПТСР викликає структурні зміни у нашому мозку. Зокрема:
— гіпокамп (регулює емоції, пам’ять тощо) зменшується — людина втрачає здатність коректно обробляти спогади;
— амигдала (реагує на стрес та небезпеку) аномально активна, людина відчуває постійну тривогу, небезпеку та знаходиться у збудженому стані;
— префронтальна кора (регулює емоції, контролює амигдалу) втрачає чутливість, а людина таким чином втрачає контроль над власними емоціями.
Що відбувається з гормонами
У людини з ПТСР може порушитися виділення гормонів-нейромедіаторів (глутамат, серотонін, гамма-аміномасляна кислота та інші), які по суті відповідають за коректну реакцію на стрес і допомагають регулювати емоційний стан.
ПТСР: що робити
Цивілізований світ лікує ПТСР комбінацією медикаментозної терапії та психотерапії. Діагноз ПТСР ставить психіатр, він же і співвідносить стан пацієнта й симптоми з коректно обраними препаратами та їх дозуванням. Лікування ПТСР може тривати декілька місяців, а може й десятиліття.
А тепер — улюблена рубрика: руйнівники міфів.
— ПТСР є не лише у військових.
— ПТСР не проходить сам собою.
— ПТСР, за умов коректного лікування, не залишається назавжди.
— ПТСР може проявитися і через роки після травматичної події.
Будьмо тямущими, вмикаймо здоровий глузд, і більше довіри спеціалістам.
Текст опубліковано з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
