Головна загроза. Що непомітно руйнує ваші стосунки

Отже, фабінг… Що не день, то нове слово, чи не так? Хоча цьому терміну вже понад 10 років, психотерапевти наразі називають фабінг однією з головних загроз для будування подружніх, романтичних та й просто дружніх стосунків.

Термін phubbing утворився від поєднання слів «phone» та «snubbing». Останнє означає «зневагу», «ігнорування», тобто, телефоно-ігнорування. Це той випадок, коли ви сидите поруч з партнером на зручному диванчику, розповідаєте про цікавий випадок на роботі, але помічаєте, він щось скролить у смартфоні і взагалі вас не чує. Це коли ваша донька-підліток сідає з телефоном в руці за обідній стіл і, ігноруючи все, що обговорює родина, уважно вивчає снепчат. Це коли ваш друг, з яким ви нарешті зустрілися на келих пива, сидить поруч з вами, але по факту він весь в телефоні, періодично на вас дивиться, але ви розумієте, що він наразі «не тут». Це все — фабінг.

Якщо є «політична воля» — решта справа техніки

Дев’ять років тому в одному австралійському дослідженні говорилося про те, що від ігнорування через занурення друга/партнера в телефон страждає 32% людей. Сьогодні цей показник збільшився вдвічі. Там же говорилося про 17% активних юзерів смартфонів, у яких спостерігається залежність від телефонів — сьогодні цей показник також майже подвоївся.

Чи завжди, коли ви берете телефон до рук, вам це дійсно потрібно?

Отож.

Як фабінг впливає на стосунки?

Він їх руйнує. Наш «дизайн» від природи передбачає обмін енергією, погляд в очі одне одному, «зчитування» міміки та жестів… Коли в цьому рівнянні з’являється ще й телефон, ви вже не спілкуєтесь. Ви просто сидите поруч в одному приміщенні.

Що відчуває людина, яку «фаблять» ?

Думаю, очевидно — що ви її знецінили. Тому що кожного разу є щось, що наразі важливіше, ніж її очі, її голос, її емоції, її думки.

Постає питання: якщо телефон для вас такий важливий, навіщо взагалі вам хтось поруч?

А ще, окрім знецінення, у людини, яку постійно ігнорують аби поклацати смартфон (у подружньому житті, скажімо), розвиваються такі стани:

• розгубленість;
• тривожність;
• самотність;
• проблеми із самооцінкою.

Тож моя перша рекомендація — тим, кого ігнорують заради смартфона: заявіть про це вголос. Категорично скажіть: «Мені неприємно, коли ми так проводимо час. Я б хотів/хотіла повноцінного спілкування, без смартфону».

Якщо ж ви це все почитали та зрозуміли, що, мабуть, залежність від телефону у вас самого, і вона може ранити близьких вам людей — читайте далі.

Перший крок до вирішення проблеми — визнання проблеми. Визнайте, що у вас залежність, що вона вам заважає, і що ви готові з нею боротися.

Якщо є «політична воля» — все решта справа техніки. Почніть з простого — залишайте телефон в сумці, коли спілкуєтесь: в кафе, вдома, за вечерею. Нехай лежить собі десь. Клянусь, ваш світ не перестане через це існувати.

Вимкніть сповіщення. Усі, окрім життєво необхідних (сповіщення про тривогу під час атаки).

Читайте також:

Роберт Таіббі

Чотири причини. Чому ви не вирішуєте проблеми у стосунках

Вдома встановіть ліміти. Мені дуже подобається правило «no phone zone». Ні у кого, ніколи, ні за яких умов не може бути телефону за обіднім столом. Ми його туди не беремо, і ми ним там не користуємося.

Телефон перед сном — теж має бути табу. Останні дві години перед тим, як ви закриваєте очі, мають бути без жодних екранів. Спальня — для сну та сексу. Пам’ятаєте такі слова?

Детокс. Магічна штука. Обожнюю! Заради експерименту видаліть усі соцмережі з телефону на місяць. Обіцяю, мине місяць, а вам не захочеться туди повертатися.

Потім можна влаштовувати й глобальний детокс — припустимо, відмовлятися від телефону загалом на усі вихідні.

І головне. Усвідомленість. В процесі «лікування» залежності від телефону важливо пам’ятати, навіщо ви це все робите.

Найголовніше. «Навіщо»? Аби жити своє життя. Адже життя — це все, що відбувається, поки ви скролите телефон.

Текст опубліковано з дозволу авторки

Оригінал

Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV

Більше блогів тут