П’ять чинників. Що стримує наші бажання
Олена Любченко: «Під час депресії часто втрачається здатність бажати» (Фото: Wavebreakmedia/Depositphotos)
Якщо людина не вірить, що здатна досягти бажаного, вона уникає спроб
З досліджень відомо, що найбільше гальмує наші бажання — їх усвідомлення, дозвіл хотіти, їх втілення, отримання від них задоволення та насолоди.
1. Конфлікт бажань: «І булок хочеться, і схуднути хочеться», «І стосунки хочу, і зусилля робити не хочу», «І гроші хочу, і байдикувати хочу». Приклади примітивні, в мозку все складніше, але суть ви зрозуміли: людина і прагне, і уникає водночас.
2. Людина фіксується на ризиках, негативі, невдачах набагато більше, ніж на задоволенні від здійснення бажання. Дослідження Carver & Scheier про self-regulation доводять: тривога «відтягує» енергію від руху до мети.
Страх критики вбиває навіть усвідомлення власних бажань
3. Низька самооцінка та сумніви у власних силах. Сотні досліджень стверджують: якщо людина не вірить, що здатна досягти бажаного, вона уникає спроб.
Дуже часто це бачу в терапії одиноких людей, які уникають стосунків: настільки низька віра в себе, що краще і не починати.
4. Депресивні стани — тут все зрозуміло. При депресії часто спостерігається ангедонія — втрата здатності бажати й отримувати задоволення.
5. І головний фактор, який, згідно з дослідженнями, впливає і на попередні, і на купу інших, а отже й на наше самопочуття, енергійність, вітальність, резильєнтність — бо все це результуючі втілених бажань — це страх соціальної оцінки.
Впевненість, що «не на часі», «що всі повинні відчувати щось однакове», страх критики, осуду, заздрості вбиває навіть усвідомлення власних бажань і дозвіл хотіти й радіти цьому.
Є дослідження, які доводять, що соціальна тривожність може паралізувати навіть сильне бажання. А відсутність соціальної підтримки — якщо оточення не визнає бажання легітимним, засуджує чи висміює його, — створює заборону мати бажання як такі. А це знесилює людину.
Ще є такий феномен, як інтеріоризовані норми та заборони, наприклад, культурні чи сімейні установки («не висовуйся», «це не для тебе»). Чи ідеологічні правила: «радіти соромно», «бути щасливим означає не мати співчуття» тощо.
Тож цілюще:
1. Мати підтримуюче середовище;
2. Самим бути доброзичливішим до своїх та чужих бажань.
І соціальний фактор буде плюсом для втілення бажань (а значить і для психічного здоров’я нації) — вкотре говорю я.
Текст публікується з дозволу авторки
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
Більше блогів тут
