Три легендарні авто з 1990-х, які й сьогодні варті своїх грошей (до речі, невеликих)

Три легендарних автомобілі 1990-х, купівля яких виправдана і дотепер

Ми вибрали п’ять різних автомобілів, які у 1990-х мали культовий статус. З різних причин. Деякі були насолодою шанувальників справжнього драйву. Інші — символом влади та достатку.

Вони несхожі між собою, але кожен має своїх поціновувачів.

BMW 7 Series (E38)

1994−2001 рр.

Від $5000 за дорестайл і до $8000−9000 за доглянуті екземпляри останніх років випуску

Легендарна «сімка» в кузові Е38 зараз коштує таких смішних грошей, що навіть не віриться, що колись цей автомобіль був символом багатства і влади.

Почасти в епічному іміджі Е38 винне кіно. Так, Пірс Броснан у фільмах про Джеймса Бонда їздив саме на такій «сімці». Так само як і Джейсон Стетхем у першому Перевізнику (далі продакт плейсмент пішов до Audi A8). Ну і культовий у 1990-х фільм Бумер романтизував бандитів, які каталися саме на такій «бесі».

Якщо абстрагуватися від кіно, то сам собою автомобіль цілком заслужив свій культовий статус.

«Сімка» в кузові Е38 заслуговує найвищих похвал з погляду керованості та комфорту, та й за рівнем оснащення досі вражає. Особливо на тлі бюджетних свіжіших автомобілів, які першими спадають на думку за такого скромного бюджету.

А ще BMW E38 виявився досить живучим автомобілем, який можна утримувати в робочому стані за невеликі гроші. За умови, що ви спочатку вибрали не «убитий» екземпляр і не розглядали пару зовсім рідкісних версій моделі. Наприклад, версія з 4-літровим турбодизелем (вона має позначку 740d) або бензинова з 12-циліндровим мотором (750i) точно підійдуть лише багатим ентузіастам. Там і технічних проблем вистачає, і деякі запчастини вже і вдень із свічкою не знайдеш.

Також змішані почуття у майстрів щодо 4,4-літрового бензинового мотора, що має кілька нюансів, та й настільки ненажерливого, що без газової установки його дорого навіть просто прогрівати перед будинком раз на тиждень.

А ось поширені бензинові двигуни об'ємом 2,8, 3 і 3,5 л, а також 3-літровий турбодизель зарекомендували себе добре. Якщо за моторами стежили (насамперед, берегли від перегріву), то їм просто немає зносу.

Те саме можна сказати і про АКПП на Е38. Найчастіше коробки при регулярній заміні оливи спокійно ходять без ремонту по 250−300 тис. км.

Ходова у BMW E38 зараз обходиться зовсім недорого в утриманні. Запчастин маса, є безліч якісного «неоригіналу».

Зважаючи вік цих автомобілів, не дивно, що найбільше клопоту завдає електрика. Навіть на дуже доглянутих екземплярах часом виходять з ладу різні блоки управління, індикатори, датчики тощо.

Ціна питання найчастіше — копійчана, але часом доводиться повозитись, щоб усунути несправність.

Та й стан кузова потрібно перевіряти дуже ретельно — знову ж таки вік дається взнаки. На більшості екземплярів, які не проходили ретельну антикорозійну обробку, найімовірніше, вже безліч осередків іржі — потрібно перевіряти днище, арки, пороги та приховані порожнини.

Але якщо ви витратите час і оберете максимально «живий» екземпляр BMW E38, то отримаєте комфортний і довговічний автомобіль. Та ще й із вражаючим іміджем.

Jeep Grand Cherokee II (WJ)

1998−2004 рр.

Від $6000 за дорестайл і до $9000−11000 за доглянуті екземпляри останніх років випуску

Звичайно, найперший Гранд має більш культовий статус. Про Grand Cherokee першого покоління ходили байки, що неможливо знайти у продажу екземпляр, у якому не було б зашпаклюваних дірок від куль. Але це вже зовсім старі авто, шукати варто хіба що з «музейних» міркувань.

А ось друге покоління Jeep Grand Cherokee є цілком цікавим варіантом для купівлі, якщо ви маєте обмежений бюджет, але хочете просторий позашляховик з відмінною прохідністю. До того ж за Jeep Grand Cherokee закріпилася слава порівняно недорогого в обслуговуванні автомобіля. Ну й не можна скидати з рахунків той момент, що поширене слово «джип» якнайкраще годиться саме до автомобілів марки Jeep.

Безперечно, з погляду керованості Jeep є типово американським автомобілем. Будь-який старий BMW X5 навіть у «вбитому» стані дасть «джипу» фору на асфальті.

Але на ґрунтовці або легкому бездоріжжі Jeep цілком може конкурувати зі знаменитими японськими позашляховиками. Grand Cherokee має версії з дуже просунутою роздатковою коробкою, яка дає можливість «побешкетувати» на бездоріжжі.

А що з надійністю? Чи варте друге покоління «Гранда» своїх грошей і чи не розорить 20-річний американський позашляховик на обслуговуванні?

Почати треба з кузова, який за якістю сталі, фарбування та «антикора» не зрівняється з європейськими авто тих-таки років. Простіше кажучи, Jeep Grand Cherokee може бути дуже навіть гнилим, перед купівлею ретельно огляньте автомобіль на підйомнику.

Доглянуті екземпляри, як правило, вже переварені та перефарбовані. Якщо це робилося нещодавно і добротно, то такий «Гранд» може стати розумним придбанням.

Якщо ж вам з якихось причин сподобався надто іржавий екземпляр Grand Cherokee, вимагайте від продавця серйозної знижки. Реанімувати іржаву «тушу» таких розмірів може бути дуже недешево.

Двигунів на Grand Cherokee ставили аж п’ять штук. У нас найчастіше зустрічаються дизельні версії для Європи (у США дизель не продавався). Це можуть бути 2,7- та 3,1-літрові турбодизелі. Обидва вони — 5-циліндрові.

3,1-літровий дизель тут італійського походження (машина створювалася в епоху концерну Fiat Chrysler). Двигун відверто невдалий. По-перше, він заслабкий для такого «бегемота» як Grand Cherokee — всього 140 к.с. Час розгону до 100 км/год навіть якось соромно згадувати у розмові з пристойними людьми — 14 с.

Але це не головна біда 3,1-літрового дизеля. Він також виявився ще й дуже ненадійним. Мотор має човнове походження і низку специфічних моментів у конструкції — наприклад, потрібно періодично «підтягувати» головки блоку циліндра, а тут їх аж п’ять. Мотор схильний до витікань мастила та мастильного голодування. Краще уникати купівлі Grand Cherokee з таким двигуном навіть якщо натепер мотор у доброму стані. Він вас не потішить клопотами та витратами в разі тривалої експлуатації.

2,7-літровий турбодизель на цьому поколінні Grand Cherokee набагато надійніший. Він створювався у співпраці з Mercedes-Benz. При меншому об'ємі він потужніший — 163 к.с., простіший у конструкції і набагато надійніший. Найчастіше проблеми створює паливна частина, але якщо доглянутий мотор, то він може запросто пройти 300−400 тис. км до капіталки.

Grand Cherokee з бензиновими моторами — це лотерея. Їх було три — один 4-літровий і два об'ємом 4,7 л.

Це — 8-циліндрові мотори старообрядної конструкції, за яку багато хто з нас і любить американський автопром так віддано. Тут чавунні блоки циліндрів, яким, як кажуть, «зносу немає», та й капіталяться вони в разі чого досить легко.

Однак, родових болячок у них вистачає і за надійністю до тих самих класичних «атмосферників» Toyota або Mitsubishi в конкурентних позашляховиках їм далеко.

У цих двигунах часом прогорає головка блоку циліндрів, деформуються впускні колектори, руйнуються компенсатори зазору клапанів, які вимагають дорогої заміни. З огляду на екзотичність Grand Cherokee у наших краях такі запчастини часом доводиться довго чекати зі Штатів.

Загалом, мотори непогані, але вибирати конкретний екземпляр потрібно дуже ретельно. Ну і готуйтеся їздити на газу, тому що як і у всіх класичних американських моторів, у цих просто «кінська» витрата палива — у змішаному циклі вона запросто може становити 13−15 л на 100 км (у місті — за 20 л).

АКПП на Grand Cherokee були не особливо живучі, особливо легко їх уивали власник, котрі часто їздили бездоріжжям. Ретельно перевірте коробку перед купівлею, великий шанс «попасти» на її капітальний ремонт.

Система повного приводу також поступається за надійністю японським конкурентам. А наші безладні власники ще й добивають її через власну дурість. Багато Grand Cherokee роками їздять з редукторами, що гудять, через сумнівну економію на заміні мастила в них.

Ходова на Grand Cherokee досить надійна та недорога у ремонті. Електрика проста, але з віком часто дається взнаки безліч дрібних проблем — відходять датчики, закисають контакти тощо.

Загалом Grand Cherokee WJ видається чудовою покупкою за свої гроші тільки за умови, що ви знайдете дійсно доглянутий екземпляр з цілим (найімовірніше, вже відреставрованим) кузовом і «зробленою» АКПП. Одразу відкиньте всі варіанти з 3,1-літровим дизелем. Шукайте живий 2,7-літровий дизель або ретельно перевіряйте бензинові мотори.

Якщо все вдасться, то Grand Cherokee може стати чудовим вибором за власний кошт. Так, японці адійніші та довговічніші, але за такі гроші ви японський позашляховик просто не купите. А екзотичний імідж «справжнього джипа» безумовно багатьом сподобається.

Toyota Celica VII

1999−2005 рр.

Від $4000 за найстаріші екземпляри і до $7000 за доглянуті машини останніх років випуску

«Нема кращого велика, ніж Toyota Celicа».

Сперечатися з цією старою приказкою сьогодні вже не доводиться. Культова Celica знята з виробництва понад 15 років тому. Виросло покоління автолюбителів, для яких ця машина — чистий антикваріат.

Однак, якщо ваш бюджет невеликий, але водночас ви хочете «спортивний автомобіль з претензією» і аурою справжнього ретро, то Toyota Celica може стати чудовим вибором.

Дизайн автомобіля за минулі роки якщо і застарів, то зробив це дуже шляхетно. Керованість у Toyota Celica на висоті, та й динаміка непогана навіть із слабшим двигуном. Машина невелика і легка, щоб її розігнати, багато «дурі» не треба.

А ще вона низька, тридверна й екзотична. Привертає увагу навіть якщо пофарбована в банальний чорний або сірий колір.

Словом, цей автомобіль не дарма має статус культового. І сьогодні ви маєте шанс купити його за зовсім невеликі гроші.

Чи варто?

Ну, якщо вам хочеться максимум «спортивності» та іміджу за прийнятну ціну, і водночас вас влаштовують компактні розміри й тісний салон із символічним багажником, то Toyota Celica є чудовою альтернативою банальному Volkswagen Golf або Renault Megane за ті ж гроші.

З надійністю та витратами на утримання у Toyota Celica останнього покоління ситуація загалом непогана.

З одного боку, багато запчастин на цей екзотичний автомобіль зараз знайти складно. З іншого — це таки класична Toyota, яка ламається рідко і досить передбачувано. Тобто купивши доглянутий екземпляр Toyota Celica, ви отримаєте автомобіль з досить значним ресурсом і недорогий в утриманні.

На Toyota Celica цього покоління ставилися тільки два бензинові двигуни — обидва мали об'єм 1,8 л, але водночас радикально відрізнялися конструкцією. Слабший (маркування 1ZZ-FE) розвиває 143 к.с. і розганяє Celica до сотні за 8,7 с.

Потужніший (2ZZ-GE) видає 192 к.с. і розгін із ним бадьоріший — 7,2 с до 100 км/год. І це «атмосферник»! Жодної турбіни тут немає. Просто трохи інженерного генія — наприклад, у такому рішенні як двоступінчаста система підйому клапанів.

Обидва мотори виявилися цілком живучими і порівняно безпроблемними. При пробігах понад 200 тис. км починає розтягуватися ланцюг ГРМ, потрібна його заміна разом із натягувачами та низкою супутніх деталей.

Мотор 1ZZ-FE схильний під'їдати оливу. 2002 року Toyota визнала проблему і випустила оновлені поршневі кільця, але це вирішило проблему лише частково. У принципі, багато власників їздять роками, просто регулярно доливаючи оливу, і на потужності та ресурсі двигуна це ніяк не позначається.

Майстри кажуть, що двигун 2ZZ-GE виявився дуже вимогливим до якості палива. Його слабке місце — лямбда-зонди, які краще змінювати вчасно, інакше руйнується каталізатор, внаслідок чого керамічний пил починає потрапляти в циліндри. А це прямий шлях до капітального ремонту двигуна.

Враховуючи вік і традиційну японську «якість» фарбування та антикорозійної обробки, вибираючи Celica, слід звернути увагу на стан кузова. Осередків іржі може бути чимало. Втішає той момент, що власники Toyota Celica — це каста справжніх любителів гарного драйву, які зазвичай дуже дбайливі. Шукайте машину, якій регулярно робили «антикор», шанси знайти доглянутий екземпляр не такі вже й малі.

Електрика у Toyota Celica взагалі безпроблемна, але вік дається взнаки, тож тут можливі різні нюанси. Бажано під час огляду машини перевірити наявність підозрілих «скруток» і «обмоток» — типових слідів активності кустарних майстрів-електриків.

Ходова досить проста й довговічна, сюрпризів тут немає. Ручна коробка передач на Toyota Celica дуже надійна, але слід перевірити, чи в ній змінювали мастило, і який стан зчеплення.

4-ступінчаста АКПП у принципі — дивний вибір для спортивного автомобіля, але сама по собі вона виявилася на Celica досить живучою. Якщо її не «ухитували» і вчасно міняли мастило, то і на екземплярах із пробігами далеко за 200 тис. км коробка, як кажуть, ще схожа.

Якщо вам вдасться знайти «живу» Тoyota Celica від дбайливого господаря (з цілим кузовом, обслуженим двигуном і коробкою передач), то ви за невеликі гроші отримаєте легендарне спортивне купе з відмінною керованістю, цілком розумними витратами на утримання й ексклюзивною ретрозовнішністю.