Три найкращі дизельні б/в авто до $5000 і не старіші 2008 року вже зараз

Три найраціональніші б/в автомобілі з дизелем і ручною коробкою, не старші 2008 року

Як завжди, будемо зважати на думку опитаних нами фахівців профільних СТО. І не стомлюємося нагадувати, що, навіть обираючи авто з відмінною репутацією на вторинному ринку, все ж варто приділити увагу ретельній перевірці конкретного примірника.

15-річні автомобілі з пробігами в сотні тисяч кілометрів можуть містити безліч сюрпризів з технічної частини.

У жодному разі не купуйте вживане авто наосліп.

Skoda Fabia II

2008−2010 рр.

Ми вже кілька разів долучали Skoda Fabia другого покоління до різних наших оглядів. Це один з найбільш вдалих автомобілів концерну VAG за останні декілька десятиліть.

У нього доволі живуча ходова, яка не потребує серйозних вкладень частіше, ніж раз на 100 тис. км. Та й запчастини тут недорогі і зазвичай їх вдосталь на складах постачальників.

У частини машин віком понад 10 років починалися проблеми з електрикою (котушки запалювання, вентилятор обігрівача, центральний замок тощо), проте масового характеру це явище, за словами фахівців, не має.

Механічна коробка передач на Skoda Fabia II — цілком надійний вузол, до якого питання виникають вкрай рідко. Чимало машин «проходять» по 250−300 тис. км до заміни зчеплення.

А тепер про головне. Про дизелі.

Їх на Skoda Fabia II ставили досить багато, і краще поцікавитися нюансами перед покупкою.

Наприклад, дизельний двигун ємністю 1,4 л має дві версії. Слабша (69 к.с.) є досить надійною.

Натомість ліпше уникати потужнішої версії цього ж двигуна (80 к.с.). У неї керамічні свічки розжарення і сажовий фільтр, у якого з віком починаються проблеми з регенерацією.

Приблизно те саме можна сказати і з приводу 1,9-літрового дизельного двигуна. У нього теж були версії із сажовим фільтром і без нього (потужність в обох однакова — 105 к.с.). Авжеж, ліпше віддати перевагу другій.

Усі ці двигуни (що відрізняються, до речі, витратою в межах 6 л на 100 км) встановлювалися на Skoda Fabia II до 2010 року — власне це буде більшість машин у бюджеті цієї статті.

Якщо ж вам пощастить «урвати» Skoda Fabia II після 2010 року з 1,6-літровим турбодизелем, то проблем виникатиме найменше. Ці двигуни (було три версії — 75 к.с., 90 к.с. і 105 к.с.) зарекомендували себе доволі непогано. Тут застосовується досить добротна і добре вивчена «мотористами» система живлення Common Rail. Якщо за двигуном належно доглядали, він цілком може пройти понад 300−400 тис. км без особливих проблем, стверджують фахівці.

Opel Corsa D

2008−2010 рр.

У наших оглядах старих автівок Opel фігурує досить часто, свого часу бренд мав непогану репутацію на вторинному ринку. Автомобілі Opel недорого коштують, і в рідкісних випадках бувають руйнівними в обслуговуванні. Надто коли заздалегідь знати про слабкі місця й уникнути придбання проблемних версій.

Найчастіше в наших оглядах фігурує Opel Astra, але цього разу ми розглянемо іншу модель, яка також має чудову репутацію у фахівців.

Отже, компактний хетчбек Opel Corsa D.

Цю модель Opel створював у партнерстві з Fiat, тож Corsa можна вважати родичем Fiat Punto. Але крім власне платформи, у машин більше немає майже нічого спільного. Ходова Opel Corsa налаштована зовсім інакше, і порівняно з італійським Punto німець видається вальяжною баржею.

Щодо надійності та довговічності, то тут є низка нюансів, про які знаючи заздалегідь, можна зробити вельми слушний вибір.

Отже, потрібно бути готовим до сюрпризів щодо корозії (одвічне слабке місце Opel). 15-річна Corsa може бути вже неабияк іржавою в ділянці арок і днища, країв дверей і капота. Краще шукати автомобіль, де вже виконувалися роботи із захисту від корозії.

Ходова у Corsa вийшла цілком міцною. Серйозні вкладення потрібні не частіше ніж раз на 80−100 тис. км. (залежно від манери їзди і якості доріг). Виручає і велика кількість запчастин для Opel з порівняно невисокими цінами.

До механічної коробки передач у Opel Corsa претензії виникають вкрай рідко. На відміну від «робота», який став буквально прокляттям автомобілів бренду Opel того періоду.

А що з дизельними двигунами?

Opel Corsa D є з трьома дизелями. Дуже поширені обидві версії 1,3-літрового дизеля, а також зрідка можна знайти 1,7-літровий дизель, добре знайомий власникам Opel Astra і Zafira.

Про останній можна сказати чимало слушного, хоча свої проблеми у нього теж, звісно, є. Наприклад, висока вартість турбіни і дорога робота щодо її заміни. Однак вдаватися в ці нюанси, мабуть, не варто. У нашому бюджеті (до $5000) знайти Corsa з 1,7-літровим турбодизелем фактично нереально.

Обирати потрібно з машин з 1,3-літровим турбодизелем розробки Fiat. У нього було дві версії (75 і 90 к.с.). Обидві мають низку «болячок», про які варто знати заздалегідь і ретельно пройти перевірку перед купівлею. Так, ці двигуни схильні до підтікання антифризу з патрубків інтеркулера.

Також чимало клопоту на великих пробігах завдає клапан рециркуляції вихлопних газів (EGR), він забивається, дає «чек» і знижує потужність і без того не надто жвавого двигуна. Чищення та інші процедури, як правило, допомагають ненадовго. Взявши машину, в якій клапан EGR замінили на новий, ви позбавите себе багатьох турбот. Ну його, звісно, можна і «заглушити», але це рішення влаштовує не всіх. Планета у нас одна.

Виникають проблеми також із сажовим фільтром, який схильний забиватися під час міської експлуатації машини (їзда переважно на малих обертах). Регенерація допомагає не завжди. Фільтр, знову ж, можна видалити, сильно «вдаривши» по екології автомобіля. А можна викласти неабияку суму за новий фільтр.

Але не можна не зазначити, що в руках досвідченого і неспішного водія Corsa на «механіці» з 1,3-літровим дизелем здатна вдовольнятися 5 л на 100 км у міському режимі.

Peugeot 308

2008−2010 рр.

Французьку відповідь на одвічний бестселер — Volkswagen Golf — можна вважати загалом доволі вдалою. Peugeot 308 продавався доволі непогано, як загалом в Європі, так і в Україні.

Як наслідок, цих машин багато на вторинному ринку, і виглядають вони доволі привабливо за ціною. Особливо якщо придивитися до дизельної версії з ручною коробкою передач.

А як у Peugeot 308 з надійністю?

Фахівці називають ці машини «середнячками». З ними набагато менше проблем, ніж з деякими сумнозвісними німецькими автівками, але все ж набагато більше, ніж з японськими. Інше питання, що у японців ніколи не було недорогих і довговічних дизелів, а у французів якраз такі двигуни є класичною «фішкою».

Тож давайте про все почергово.

Ходова Peugeot 308 завдає проблем з періодичністю десь 60−80 тис. км пробігу, хоча низка ключових вузлів (кульові опори, сайлентблоки задньої балки тощо) нерідко «ходять» і понад 100 тис. км. Рульова рейка «ходить» 150−200 тис. км. Потім її потрібно відновлювати, а краще і зовсім замінити.

Механічна коробка передач на Peugeot 308 загалом безпроблемна, але ресурс зчеплення тут, звісно, далеко не «японський». Чимало власників змушені змінювати зчеплення кожні 120−140 тис. км. На щастя, це відносно недорога процедура.

На Peugeot 308 встановлювали дизельні двигуни ємністю 1,6 л (три версії) і 2 л. Остання версія вважається найнадійнішою і безпроблемною, але за наші $5000 ви таку Peugeot 308 навряд чи не знайдете.

До 1,6-літрових турбодизелів претензій у фахівців більше. Тут і сажовий фільтр, і підтікання антифризу, і багато іншого «дріб'язку». Але при цьому у профільних «французьких» СТО зазначають, що ці двигуни на доглянутих машинах спокійно проходять по 400 тис. км. З огляду на те що вони при цьому забезпечують витрату пального в межах 5−6 л на 100 км, Peugeot 308 видається доволі непоганим варіантом для раціональної людини.