«Один Джавелін — це мінус танк РФ». Посол Естонії розповів НВ про підтримку України у боротьбі проти окупантів — інтерв'ю
Естонія прагматична країна і вона розуміє важливість військової підтримки України у війні проти Росії та заради своєї безпеки, розповів в ефірі Радіо НВ Каїмо Кууск, посол Естонії у Києві.
— Скажіть, будь ласка, як війна в Україні змінила естонське суспільство? Як зараз змінилося загальнолюдське ставлення до РФ?
— Я думаю, що в Естонії та інших країнах Балтії ми не були наївними щодо Росії, але ця велика, величезна війна зараз якось показала, що в нас страх десь усередині є. Тому ми допоможемо Україні та підтримуємо, щоб Україна виграла цю війну проти Росії.
— З початку війни Естонія 0,8% власного ВВП виділила на допомогу Україні. Це дуже багато. У чому причина, чому Естонія так сильно хоче допомогти Україні?
— Причина — я думаю, що дві великі причини: по-перше, це цінності, ми підтримуємо демократичну державу, яку атакувала Росія. І ми отримали свою незалежність назад у 1991 році, один із наших найважливіших принципів у тому, що ми ніколи не будемо на самоті. Це не тільки про нас, про Естонію, це також означає, що ми не залишаємо іншу демократичну державу на самоті, тому що ми були на самоті до своєї незалежності, це перший принцип. І другий — ми дуже прагматичний народ. Ми маленька, компактна країна, а значить, ми повинні бути дуже прагматичними. І кожен Джавелін, який ми дамо Україні, знищує російський танк, це означає, що для Естонії загроза Росії зменшується.
— А що відбувається у естонських політичних колах, політичних елітах? Наскільки там існує консенсус серед цих еліт щодо підтримки України?
— У нас, звісно, є консенсус. Кілька днів тому я був із делегацією Верховної Ради у Таллінні, дивився, як Рійгікогу прийняв заяву, якою назвав те, що Росія зараз робить проти України, геноцидом. І цю заяву підтримали усі фракції, усі члени, представники фракцій мали змогу сказати щось. Тож у цьому сенсі у нас консенсус є між партіями.
— А чи реально в Естонії бачать російську загрозу? В Естонії відчувається ця загроза, чи вірите ви, що Росія може вторгнутися в Естонію?
— Ми завжди розглядали загрозу Росії проти Естонії серйозно. У цьому сенсі ми можемо сказати, що нічого не змінилося, у Росії були і є плани проти нас уже кілька десятиліть, вони тренували, використовуючи ці плани, кожне військове навчання, наприклад. Отже, ми знаємо, що від Росії нічого дуже хорошого не варто очікувати. Ми не бачимо, що одразу щось починається, такого ми не прогнозуємо зараз. Але працювати з НАТО продовжуємо, тому що, як ми говоримо в Естонії, це як з любов’ю, ніколи не буває надто багато безпеки та любові.
— На російському телебаченні можна було неодноразово з початку війни в Україні побачити, як вони розгортають карти, показують, як вони наступатимуть, захоплюватимуть країни Балтії. Все-таки, ви вважаєте, це такий шантаж, лякають?
— Так, це, звісно, шантаж зараз, щоб ми злякалися, тихо сиділи та не підтримували Україну. Але ми такого підходу не приймемо, ми підтримуємо і підтримуватимемо Україну як треба, як можемо.
— Скажіть, будь ласка, що, на ваш погляд, означає антипутинська коаліція? Чи існує вона зараз, чи бачите її? І як вона має виглядати?
— Я думаю, що зараз ми можемо побачити і називати це коаліцією вільного світу, всі демократичні держави, я думаю зараз підтримують Україну. Там, звичайно, різниця, але вся підтримка — це дуже важливо. Є підтримка військова, як ми в Естонії даємо зброю для України, є фінансова й економічна підтримка, теж дуже важливо, тому що в Україні величезний дефіцит бюджету і потрібно підтримувати у цій сфері. І є третя сфера — політична підтримка, це важливо, щоб ізолювати Росію в міжнародних організаціях. Дуже міцної коаліції чи чогось на папері зараз, звичайно, нема, але іноді, я думаю, що ці слова, дух важливіший, ніж щось на папері.
Наш військовокомандувач сказав дуже добре, що ти не можеш зупинити російський танк просто словами, тож треба робити, треба робити багато, щоб підтримувати Україну.
— Учора пізно ввечері з’явилася новина, що міністр оборони Грузії закликав Україну забути про образи та жити дружно з Росією. Як ви вважаєте, звідки ще ці сентименти залишилися, зокрема, особливо у тих країн, які знають, що таке російська агресія та російська атака? Це гроші, це політика чи це такий світогляд ще залишається?
— Це, здається, якийсь досвід. І для нас такий досвід не підходить, тому що ми знаємо, що відбувається, якщо ти потрапиш до пекла окупації Росії. Ми бачили це у 1940-і роки після Другої світової війни, коли наші Лісові брати воювали проти комуністів, щоб Естонія була знову незалежною. Я думаю, що ми втратили більше людей, ніж якби 1939 року ми стали як держава воювати проти Росії. Тому ми ніяк не можемо вдавати, що світ має якось прийняти, якісь домовленості про кордони, де російські війська зараз є, бо весь світ бачив, що відбувається під окупацією Росії, Буча, Маріуполь. Тому я здивований, чуючи такі слова як деякі політики Грузії говорять, це дивно.
— Ви самі здивовані, що зробила російська армія, російські солдати в Україні?
— Не здивований, бо я думаю, що вони продовжують робити те, що робили вже щонайменше 100 років. У нас, естонців, є досвід, як вони поводяться з мирними жителями. Тож ілюзій у нас немає.
— Сусіди Естонії, Швеція та Фінляндія, мабуть, незабаром стануть країнами НАТО, хоч до останнього вони заперечували цю ідею. Що це означає, зрозуміли рівень небезпеки, зрозуміли, що без НАТО ніяк? Чи як ви пояснюєте ці зміни курсу?
— Я думаю, що 24 лютого цього року все змінилося, дуже багато змінилося. Ті міжнародні організації, про які ми думали, що вони функціонують, такі як ОБСЄ та сама Організація об'єднаних націй, не змогли підійти до ситуації так, що війна не починається. Отже, зараз, я думаю, що більш-менш ми можемо бачити дві ефективні міжнародні організації — це Європейський Союз та НАТО. Європейський Союз більше зосереджений на економіці, НАТО — на безпеці. Тому нейтральний статус у нашій частині світу — це не працює, у сусідстві з Росією це точно не працює.
— Коли ви кажете, що Євросоюз є ефективною організацією, що ви маєте на увазі?
— Я маю на увазі, що Європейський Союз якщо вже реагує, то реагує тим, що підтримує не лише своїх членів, а й тих, хто хоче бути справжніми членами Євросоюзу. І фінансова підтримка, наприклад, я думаю, що допомогла і допомагає Україні дуже багато.
— Так, але все ж таки якоїсь політичної єдності і навіть економічної, ми ж зараз не спостерігаємо, як відбуваються ці дискусії щодо газового та нафтового ембарго?
— Робота триває, робота триває, це моя відповідь зараз. Звичайно, нелегко, наші естонські дипломати в Брюсселі дуже інтенсивно дискутують з деякими дипломатами з деяких країн. І я особисто не розумію, чому ми не можемо одразу відмовитися від російського вугілля, нафти та газу.
— Щоб внести ясність, Естонія відмовилася повністю і від вугілля, і від нафти, і газу вже, чи з кінця року, як тут?
— З вугіллям у нас легко, бо ми не споживали російського вугілля. З газом також ми, я думаю, що вже відмовилися, і з нафтою так само, я думаю, що ми можемо це робити.
— Нещодавно було передано першу частину опитувальника, яку потрібно заповнити для того, щоб набути статусу кандидата в члени ЄС. Що далі, з досвіду Естонії, наскільки для України це буде складний шлях з огляду на все-таки війну? І виглядає так, що вона швидко не закінчиться.
— Звичайно, це буде нелегкий шлях, бо перший пріоритет — набути зараз статусу кандидата, і це теж нелегко. Але ми підтримуємо, є багато країн Євросоюзу, які підтримують і з іншими треба працювати, ми постійно працюємо. Тому потрібно досягти цього статусу кандидата. Потім починаються переговори, і без війни ці переговори у різних секторах — це нелегко, це в Естонії зайняло шість років від старту переговорів у цих різних секторах до членства. Але ви в Україні можете знати, що ми маємо експертизу, ми можемо вас підтримувати і в цьому теж якось дати хороші предмети і так підтримувати.
Так, це займе час, але я думаю, сигнал про те, що є статус кандидата, починаються переговори — це теж сигнал для інших підприємців, для економіки дуже добрий сигнал того, що країна рухається у бік членства. Я думаю, що це буде вже величезна користь навіть у той час, коли переговори ще будуть.
— На прес-конференції Володимир Зеленський сказав, що кожна країна Євросоюзу хоче стати, може стати чи стане патроном якоїсь певної української області чи міста та допомагатиме відновлюватися після війни. Естонія буде серед цих патронів?
— Абсолютно, ми працюємо над цим та дивимось у бік Житомирської області. Там дуже цікава область, трохи схожа на південну Естонію, тому ми там почуваємося як удома.
