Війна в Україні насправді не зайшла в глухий кут, а Захід може зруйнувати план Путіна — колонка Politico
Захисники України ведуть вогонь із САУ Богдана в Запорізькій області, серпень 2025 року (Фото: REUTERS/Maksym Kishka)
Захід може зруйнувати стратегію російського диктатора Путіна щодо України, якщо допоможе країні стати достатньо сильною і озброєною, щоб визначити кінець війни на своїх умовах. Про це пише в колонці для Politico Ден Сліт — старший радник з питань політики Росії та України в Інституті глобальних змін Тоні Блера.
«Через більш ніж три роки після повномасштабного вторгнення Росії війна вступила в нову фазу, в якій ні перемога, ні поразка не загрожують жодній зі сторін. Однак стало зрозуміло, що Кремль перебудувався, дедалі більше переконаний у тому, що навіть якщо він не може перемогти, він не може і програти», — ідеться в матеріалі.
Як зазначає Сліт, Росія не планувала вести війну на виснаження, але навчилася це робити. Країна-агресор вважає, що в неї достатньо сили та економічної гнучкості для продовження повномасштабного вторгнення і вона зможе «пересидіти» Україну та її західних союзників.
«І якщо Захід не змінить свою стратегію, щоб відповідати цій реальності терпіння і тиску, зростає ризик того, що він може мимоволі зіграти на руку Кремлю. Це гра Володимира Путіна вдовгу — війна, в якій час є ключовим полем битви», — пише він.
Автор пише, що Росія зараз контролює приблизно 19% території України і продовжує поступовий прогрес, однак просування коштувало життів понад 1 мільйона росіян, а темп бойових дій «високий, але виснажливий». Сліт нагадує, що Путіну не вдалося досягти своїх початкових цілей, і українська держава, армія і національна ідентичність «перебувають під напругою, але так само непорушні». Мирні переговори все ще можливі, але малоймовірні, оскільки Кремль відкидає умову України про те, що діалог має починатися після припинення вогню.
«Кремль вважає, що йому більше не потрібна швидка і радикальна територіальна експансія для збереження стратегічного імпульсу. Потрібно лише продовжувати діяти — і чекати», — сказано в колонці.
Росія стикається зі зростаючим тиском у плані живої сили і військової техніки, пише Сліт. За нинішнього темпу бойових дій країна-агресор, ймовірно, зможе продовжувати операції до наступного року без подальшої мобілізації, але дефіцит поступово загострюватиметься. А коли прийде час, подальша мобілізація «може виявитися політично неприйнятною». Баланс між військовими потребами та цивільним споживанням у РФ стає дедалі важче підтримувати, вважає автор.
Нещодавній аналіз Інституту Тоні Блера, заснований на моделюванні аналітичного центру RE: Russia, показує, що в разі продовження війни з нинішньою інтенсивністю Росії доведеться витрачати на особовий склад армії більше, ніж федеральний бюджет на освіту та охорону здоров’я разом узяті.
Очільник кремлівського режиму робить ставку на те, що Україна «моргне першою», додає Сліт. Сили оборони стикаються з браком 155-мм снарядів, систем ППО та обмеженими можливостями ротації військ.
«Попре зростаюче у багатьох відчуття, що війна зайшла в глухий кут — лінія фронту статична, боротьба йде за сантиметри, а не за прориви, — це сприйняття хибне. Розрахунки Кремля виходять із того, що Україна не зможе вести боротьбу так само довго, як Росія, що західні союзники не збільшать свою підтримку згодом, і що Києву зрештою доведеться піти на серйозніші поступки, щоб покласти край війні», — підкреслює експерт.
На його думку, це «не план перемоги, а ставка на виснаження», яка працюватиме, доки не порушиться логіка. Україна може продемонструвати, що здатна вистояти, але їй потрібна допомога — західні лідери мають протиставити стратегії Росії масштаб і рішучість.
«Україні потрібна глибина і міцність — інструменти для тривалих операцій протягом тривалого часу і на різних територіях. У центрі уваги мають бути не тільки такі відомі системи, як F-16 — хоча вони, безсумнівно, корисні, — а й реальні гейм-чейнджери. Це означає: бойові машини піхоти й танки для мобільності та наступальних операцій; постійний потік 155-міліметрових снарядів; масове виробництво та розгортання безпілотників, як для спостереження, так і для завдання ударів; передове інженерне обладнання для прориву російських оборонних ліній; і посилена логістика для підтримки маневрів на кількох фронтах», — вважає Сліт.
Він пише, що якщо партнери по НАТО за підтримки США зможуть забезпечити це Україні протягом тривалого періоду і в необхідному масштабі, Сили оборони зможуть повернути собі ініціативу і перейти до тривалих наступальних операцій. Тільки в цьому випадку Україна зможе «чинити реальний тиск і зруйнувати уявлення Москви про те, що час на її боці».
«Будь-яке уявлення про надійний пакет підтримки, розрахований на період понад 12−18 місяців, також змусить Кремль змінити свої розрахунки», — підкреслює автор.
Він пояснює, що підтримка України зараз — це не тільки питання території, але й можливість у майбутньому визначити результат війни на своїх умовах. Наприкінці колонки Сліт пише, що Україні потрібна постійна допомога, щоб зберегти незалежність, здобуту в 1991 році.
