Підсумки саміту миру. Що вдалося і що не вдалося Україні, та чи відкриє він шлях до переговорів з РФ — західні ЗМІ
Глобальний саміт миру, що за ініціативою України відбувся 15−16 червня у Швейцарії, став найбільшим подібним форумом, який проводила ця країна у своїй історії. Тепер західні ЗМІ аналізують, чи був він успішним.
У саміті взяли участь близько 100 делегацій — від країн та організацій, — при цьому підсумкове комюніке із закликом до ядерної, продовольчої безпеки та повернення усіх полонених і викрадених дітей, підписали 78 держав.
NV зібрав витяги із матеріалів західних ЗМІ за підсумками саміту.
Spiegel визнає, що принаймні зовні саміт став потужною подією на підтримку України. Видання констатує, що «принаймні візуально» це була «вражаюча зустріч», а для Швейцарії ще й найбільший саміт за всю історію конференцій, які проводила ця країна. Це також був перший мирний саміт відтоді, як Росія розпочала вторгнення в Україну. Його остаточне комюніке «мало набагато чіткіший тон, ніж можна було уявити», підкреслюється в статті. Усі його вимоги спрямовані проти Росії та є «демонстрацією солідарності».
Водночас чи вважати саміт успішним — «це складне питання», додає Spiegel. Адже подія мала стати двома платформами водночас: по-перше, самітом солідарності з Україною, на якому максимальна кількість країн підтримали б мирний план Володимира Зеленського; а по-друге — «стартовим сигналом» для реального мирного процесу, який має включати і переговори з Росією. Тож Spiegel пропонує розглядати успіх саміту саме в цих двох аспектах окремо.
Щодо першої мети, солідарності з Україною, — то німецьке видання називає участь понад 100 делегації і найширшої географії країн «помітним успіхом», зокрема і для швейцарських організаторів саміту. Адже і Росія, і Україна намагаються залучити на свій бік позаєвропейський світ та країни глобального Півдня, та подати саме свою позицію як позицію більшості світу. Тож в цьому сенсі, «як би тривіально це не звучало», однією з цілей саміту було якнайширше «сімейне фото». І попри відсутність Китаю, Україні це переважно вдалося, випливає з тексту Spiegel.
Щодо другої мети — дати старт мирним переговорам — то, як пише німецьке видання, про це можна буде судити лише згодом і ретроспективно. Тобто лише від подальшого перебігу війни, а також сподівань і дій Росії як агресора і України як атакованої сторони залежатиме те, чи принесе результат саміт у Швейцарії. Москва вбачає у мирному плані Зеленського лише капітуляцію для себе, тоді як сама запропонувала Києву «план», який фактично є капітуляцією для України, нагадує видання.
Тож саміт як точка відліку подальшого мирного процесу, як вважає Spiegel, мав би «принаймні означати, що наприкінці саміту буде ясно, що відбуватиметься далі». «Не секрет, що вже давно ведеться робота над наступним самітом за участю Росії», — пишуть автори статті, нагадуючи що серед локацій розглядали Саудівську Аравію, яка пропонувала себе як посередника. Однак у підсумковому комюніке саміту «немає навіть натяку» на таку зустріч, наголошує Spiegel. Водночас, попри негативні очікування, Саудівська Аравія таки направила свого представника, голову МЗС, в Швейцарію — який не підписав комюніке і заявив, що «серйозні переговори» вимагають «важких компромісів», а будь-який сталий мирний процес — участі Росії.
Politico пише, що після ультимативних вимог Володимира Путіна за день до події «привид Росії навис над самітом». Хоча Україна та інші держави швидко відкинули ці ультиматуми, «це підкріпило реальність того, що з Кремлем зрештою таки доведеться мати справу», зазначає видання. Крім того, хоча близько 80 зі 101 делегації підтримали підсумкове комюніке з позицією про підтримку територіальної цілісності України, цей результат «був зіпсований ключовими країнами з-поміж налаштованих на Росію», серед яких Саудівська Аравія, Індія та Південна Африка — вони не підтримали остаточну декларацію саміту. А Китай взагалі знехтував подією.
Видання додає, що за своєю атмосферою саміт «нагадував чергову Генасамблею ООН, де різні країни говорили про Статут ООН і повагу до міжнародного права». Однак Politico вказує і на важливий консенсус: що війна в Україні має закінчитися «справедливим і сталим миром», а не миром за будь-яку ціну. Тож для Києва саміт став «кроком до створення коаліції посередників, щоб допомогти розробити платформу для протистояння Москві з позиції сили», резюмує видання.
Деталі щодо термінів і планів наступних аналогічних зустрічей після першого саміту миру «залишилися розмитими», йдеться у статті. Водночас важливо, що значна частина країн глобального Півдня, Латинської Америки та Африки підтримала заключне комюніке та погодилася допомогати Україні під час серії зустрічей на двосторонньому рівні, що заплановані напередодні наступного саміту, дата якого ще не визначена.
Журналісти Financial Times дійшли схожих висновків: «Хоча явка учасників саміту здавалася вражаючою для України, рішення [окремих] ключових держав не підтримувати комюніке — серед них були Саудівська Аравія та Об'єднані Арабські Емірати — відбивало постійний міжнародний економічний вплив Росії».
Коментуючи зосередженість підсумкового документа саміту на трьох питаннях (ядерної і продовольчої безпеки, повернення викрадених дітей та полонених), FT зауважує: «Залишається незрозумілим, як Україна планує заручитися підтримкою решти семи пунктів свого мирного плану, які охоплюють такі питання, як виведення російських військ, репарації та відповідальність для воєнних злочинців». Видання також трактує заяву Володимира Зеленського про наступний саміт миру, підготовка якого має зайняти «місяці, а не роки», як сподівання України на те, що цей саміт стане «фінальним» і саме на ньому остаточний мирний план може передано представнику Росії.
Поки ж на першому великому міжнародному саміті миру «Україна отримала підтримку своєї територіальної цілісності та частково — свого бачення щодо того, як зупинити вторгнення Росії», резюмує FT.
CNN теж наголошує на тому, що масштабний саміт «завершився новим закликом до миру, але ключові держави відхилили остаточний документ». Американський телеканал підкреслює, що Індія, Саудівська Аравія, Південна Африка та ОАЕ «мають важливі торговельні відносини з Росією як члени економічної групи БРІКС», і саме вони не погодилися підписати спільне комюніке.
CNN також називає повний список із 10 пунктів української формули «умовами, на які президент Росії Володимир Путін навряд чи колись погодиться». Водночас і Росія, попри ультиматуми Путіна щодо чотирьох областей України, ще далека від їх окупації - навіть попри певні успіхи у двох областях, Донецькій і Луганській, протягом останніх місяців.
The Guardian вказує на те, що очікування від саміту були скоріше «скромними», то ж на події прогнозовано «не було дискусій про те, яким буде післявоєнне врегулювання, чи про сподівання України на вступ до НАТО». Видання наголошує на словах Віоли Амгерд, президентки Швейцарії, яка зауважила: той факт, що переважна більшість учасників погодилися з остаточним комюніке, «показує, чого може досягти дипломатія».
