Міг стати гробарем Путіна. Як пітерський ресторатор Пригожин перетворився на головного заколотника Росії — великий профайл NV
Лідер ПВК Вагнер Євген Пригожин пройшов довгий шлях від рецидивіста до власника найпотужнішої військової сили Росії, якому залишалося декілька сотень кілометрів, аби здобути ключі від Кремля.
Ввечері 23 серпня жителі російського села Куженкіно (Тверська область) почули вибух — з неба почали падати уламки літака. Це був бізнес-джет Embraer, який належав керівникові ПВК Вагнер Євгену Пригожину. За даними кремлівського телеканала Россия 24, Пригожин перебував на його борту.
За два місяці до своєї поки що офіційно не підтвердженої загибелі, 24 червня, Євген Пригожин розпочав справжній військовий заколот. Вимагаючи спочатку відставки своїх давніх кривдників, міністра оборони РФ Сергія Шойгу та голови Генштабу Валерія Герасимова, він оголосив «похід на Москву», щоб знести всі еліти, які, на його думку, довели країну до жахливих військових втрат в Україні.
Бойовикам Пригожина залишалося проїхати близько 430 км., але вони зупинилися. Костяк ЧВК виїхав до Білорусі, а її ватажок час від часу записував відеозвернення.
Сьогодні після повідомлень про його загибель ми вирішили зробити републікацію свого матеріалу від лютого 2023 року, присвяченого складному життєвому шляху людини, колись відомої як «кухаря Путіна».
«Наприкінці січня 2023 року російська ПВК Вагнер офіційно опинилася поза законом — управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США оголосило цю «приватну військову компанію» транснаціональною злочинною організацією. Після цього з’явились санкції проти пов’язаних з ПВК структур.
61-річний російський ресторатор Євген Пригожин перетворив це угруповання не лише на постачальника бойовиків-кримінальників на війну в Україну, але й на бізнес-імперію з відділеннями в різних куточках планети. Більше того, в руках людини, колись відомої як «кухар Путіна», ПВК стала ще й інструментом нарощування його персонального політичного впливу у РФ.
Сам Пригожин ще з 2016-го перебуває під санкціями США, а з 2020-го — ЄС та Великої Британії. Американці звинувачують цього близького до Путіна бізнесмена, разом зі співробітниками створених ним «ботоферм», у втручанні у політичні та виборчі процеси у Штатах.
Тепер американські чиновники впевнені: вагнерівці причетні до величезної кількості злочинів не лише в Україні, а й, зокрема, у Центральноафриканській Республіці (ЦАР), а також у Малі: масових стратах, зґвалтуваннях, викраденнях дітей.
Виконуючи вказівки Путіна, Пригожин використав своїх бойовиків для участі у військових діях у Сирії, Лівії, у тій же ЦАР та в Україні. При цьому у РФ є щонайменше сто різних компаній, пов’язаних зі спонсором ПВК, серед яких і такі, що спеціалізуються на постачанні продуктів харчування — Конкорд менеджмент та консалтинг, Московський школяр.
За даними авторитетного американського видання Politico, журналісти якого спілкувалися із західними чиновниками, ПВК Вагнер заробить $1 млрд у ЦАР на видобутку золота. Дипломати, які працюють у цьому регіоні, повідомили: вагнерівці звели на родовищі золота поряд із містечком Ндасіма великий комплекс із восьми виробничих зон. Добуте вони переправляють до Росії: лише у червні минулого року журналісти The New York Times відстежили 16 вантажних рейсів, які могли перевозити золото з Африки до Росії через Сирію.
Один зі співробітників міжнародної організації, яка кілька років перебував в ЦАР, на умовах анонімності розповів NV: ПВК Вагнер має величезний вплив у цій країні. Там знаходиться контингент у 2 тис. її бойовиків, які почуваються більш ніж вільно. Вони чинили тиск на місцевий Конституційний суд, аби той скасував норму, що забороняє президенту обиратися двічі поспіль. Вони контролюють золоті копальні. І поводяться як господарі життя: навіть поодинокі «вагнерівці», що з’являються на вулицях і в магазинах, вселяють у місцевих страх.
Співробітника міжнародної організації, з яким спілкувався NV, бойовики Пригожина одного разу зупинили на блокпості, погрожували йому та ледь не вбили.
«Дивно, але міжнародне співтовариство дивилося на те, що відбувається, крізь пальці», — додало у бесіді з NV це джерело.
ПВК закуповує зброю та боєприпаси для своїх потреб у Північній Кореї. А її військову діяльність, за даними американців, підтримують низка російських та китайських компаній, які надавали космічні та аерознімки для операцій вагнерівців.
Так, російська Терра-Тех займалася космічною та аерофотозйомкою території України, а китайська Spacety обробляла їх.
Також Вагнеру сприяли російська Співдружність офіцерів за міжнародну безпеку та центральноафриканська Sewa Sécurité Services, які забезпечували видимість легітимності дій вагнерівців у ЦАР під виглядом військових інструкторів, які підтримують тамтешнього президента Фостена-Арканжа Туадеру, — той воює з повстанцями. У схемах підтримки ПВК брала участь і авіакомпанія Kratol Aviation з Арабських Еміратів — вона допомагала перевозити персонал та обладнання між ЦАР, Лівією та Малі.
На фронтах війни з Україною Пригожин наростив собі внутрішньоросійський авторитет. Під час багатомісячного штурму невеликого міста Бахмут на Донеччині спонсор ПВК Вагнер зарекомендував себе людиною, яка не шкодує тисячі життів завербованих ним зеків заради того, щоб показати себе «успішним полководцем». Крім того, відчувши власну значущість як людини, здатної показати хоч якийсь результат, Пригожин став відверто лаяти керівництво російського військового відомства. І в якийсь момент здалося, що він ось-ось отримає до своїх рук керівництво всією окупаційною армією РФ. Але потім Путін «відіграв» назад, формально посиливши міністра Шойгу та його генштаб.
Вся ця бурхлива діяльність Пригожина, а також увага до неї з боку західних структур не стала несподіванкою для Костянтина Скоркіна, експерта російського Карнегі центру. Він каже, що Пригожин завжди прагнув бути корисним для Путіна, в обмін розширюючи власний вплив.
Від баланди до вишуканих страв
Уродженець Ленінграда, провізор-фармацевт за освітою, Пригожин у далекому 1979 році отримав перший умовний термін за крадіжку. А 1981-го його засудили на 12 років за розбій та шахрайство.
Відсидівши 9 років, Пригожин вийшов на волю і вирішив зайнятися бізнесом — організував у рідному місті мережу з продажу хот-догів. На початку 1990-х він уже відкрив у Пітері кілька ресторанів. Тоді ж Пригожин познайомився з одним із місцевих чиновників — Путіним.
Згодом останній став російським президентом, але не припинив відвідувати заклади Пригожина. Смаки глави держави швидко перейняв істеблішмент, зробивши пітерського ресторатора багатим, а також подарувавши йому негласне звання «кухар Путіна».
До закладів Пригожина повалив народ. Поділив цей загальний інтерес і Ілля Пономарьов, сьогодні — український громадянин, а в минулому — росіянин, який на той момент балотувався у депутати Держдуми: він відвідав один з пригожинських ресторанів Стара митниця. «Для мене він [Пригожин] був місцевим халдеєм характерного вигляду: лисий, у фартусі. Усі знали, що цей заклад — улюблений заклад Путіна», — розповів NV Пономарьов. І додав: «Пітер був мінним полем, тому що ти ніколи не знаєш, яка там прибиральниця може бути коханкою Путіна або просто приятелькою. Тому там треба було поводитись у цьому сенсі акуратно».
Його тоді здивувало, як Пригожин улещував відвідувачів, хоч і мав славу «бандюгана без гальм».
Втім, як зазначив Пономарьов, у майбутнього голови ПВК проявилася і комерційна жилка, і політичне чуття: «Тому не варто недооцінювати людину: вона — яскрава».
Політолог Аббас Галлямов, колишній путінський спічрайтер, який зараз мешкає в Ізраїлі, вперше побував у ресторані Пригожина у 2009 році. Справа була вже в Москві, — у приміщенні уряду РФ якраз відкрився новий заклад «кухаря Путіна» — «13 поверх» (на якому в російській «Білому домі» він і знаходився). Галлямов тоді працював в уряді і згадує, що відкриття ресторану стало справжнім святом для співробітників апарату: той був не з дешевих, але й не дуже дорогим. І став альтернативною «ганебним радянським їдальням з пересмаженими у великій кількості олії котлетами», які до того тільки й існували в будівлі. «З'явилася справді пристойна кухня з відмінним сервісом. Еталонний ресторан. Шеф-кухарів з-за кордону привозили: ті робили тиждень італійської чи ще чиєїсь кухні. Здається, я тоді вперше прізвище Пригожина і почув», — розповів Галлямов.
Він підтверджує, що Путін і Пригожин мали близькі відносини. Але на початок повномасштабної війни ці двоє бачилися не регулярно. А ось після вторгнення вплив ресторатора кардинально посилився.
Скоркін пояснив це зближення так: Путін цінує Пригожина за вміння приносити проєкти та рішення, а не клянчити преференції, як це робить багато хто зі старих друзів диктатора.
Той же Ігор Сєчін постійно просить допомоги для ставшої збитковою під його керівництвом Роснефти. А Пригожин завжди пропонує експансіоністські проєкти — із видобутку золота в ЦАР, із втручанням у вибори президента Мадагаскару, які відповідають уявленням Путіна про роль Росії як глобальної держави з інтересами по всьому світу.
Так було і з темою вербування ув’язнених у ПВК: Путіну необхідно було мінімізувати соціальну напругу під час війни та одночасно знайти «гарматне м’ясо». А тут, як уточнив Скоркін, з’являється таке елегантне рішення: одночасно утилізувати зеків, яких нікому в Росії не шкода і отримати ідеальний штрафбат.
Вагнер російською
ПВК Вагнер не завжди асоціювалась із Пригожиним. Головну скрипку у появі «оркестру», як ще називають вагнерівців, зіграв зовсім не двічі засуджений бізнесмен, а російський підполковник Дмитро Уткін. У 2013 році той став учасником однієї з перших приватних військових структур РФ, яку організували менеджери Вадим Гусєв та Євген Сидоров для боротьби з піратами. Називалася ця організація Слов’янський корпус та брала участь у бойових діях у Сирії.
Після того, як бійців корпусу по поверненню з Близького Сходу заарештували, висунувши звинувачення в найманстві — у РФ, як не дивно, досі існує відповідна стаття Кримінального кодексу, — Уткін засвітився на війні, яку Кремль розв’язав на Донбасі. Відвідавши «ЛНР», підполковник повернувся на батьківщину і вже 2015-го ініціював появу ПВК Вагнер.
Журналісти британської The Times з’ясували, що цю назву Уткін вибрав через своє захоплення Третім Рейхом: Ріхард Вагнер — улюблений композитор Гітлера.
Галлямов упевнений: спочатку ідея ПВК народилася у кабінетах російського міноборони. Але згодом Кремлю знадобився у керівництві цієї структури не військовий, а бізнесмен із креативною жилкою.
Такий якраз був під рукою: у 2013 році Пригожин організував для Путіна ботоферму — Агентство інтернет-досліджень, що займається так званими «тролями», які спотворювали та перенаправляли інформаційні потоки. А через рік він же створив Федеральне Агентство Новин (ФАН), яке зайнялося відвертою пропагандою. Його щупальця проникли й в Україну: тут ФАН представляли різні проєкти, наприклад, КиївЗМІ та Новинне агентство Харкова.
І 2016-го Пригожин витіснив Уткіна з ПВК. Проте підполковнику дісталося тепле місце: через рік він став гендиректором пригожинської ресторанної групи Конкорд.
У Іллі Богданова, колишнього офіцера ФСБ, який воює на боці ЗСУ як боєць Руського добровольчого корпусу, багато знайомих із російського Приморського краю співпрацювали з Вагнером. Так, один із його приятелів перебував кілька років у ПВК, а зараз відбуває тюремний термін за розповсюдження наркотиків.
Богданов розповів NV, що у перші роки існування ПВК туди відбирали «якісних» людей, віддаючи перевагу тим, хто мав реальний бойовий досвід — Чечня, Сирія. Важливим чинником була й керованість — у кандидатів мали бути відсутніми як виражені лідерські якості, так і будь-які ідеологічні уявлення. Обирали професіоналів, які готові за гроші виконувати будь-які накази.
«Ті, хто воював у Вагнері та вижив, купили собі квартири, машини, — розповів Богданов. — Мій знайомий трохи стикався з Пригожиним, — того вважають простим і зрозумілим. У світі понять той — своя людина».
Тепер Пригожин відбирає зеків — відморозків, які сидять за «важкими» статтями. З тієї зони, де сидить знайомий Богданова, у ПВК взяли кілька сотень таких.
Як пояснює Олександр Коваленко, військовий експерт групи Інформаційний опір, наразі ПВК Вагнер складається з кількох частин. Перша, найпрофесійніша, — найманці з бойовим досвідом: вони знаходяться не в Україні, а в інших регіонах планети, де Кремль має «інтереси». За словами експерта, склад «африканської» групи Вагнера з початком повномасштабного вторгнення не змінився, хіба що на початку скоротився приблизно на 10%. Ці люди, окрім ЦАР, перебувають і в Лівії — дислокуються на авіабазі Аль-Джуфра в центральній частині країни, а також на авіабазі Аль-Кардабія в Сирті та в портовому районі цього міста. Вагнерівці забезпечують там повітряне прикриття.
Коваленко каже, що команда Пригожина діє в Малі, Судані, Мозамбіку, Анголі, Зімбабве, Гвінеї-Бісау, Гвінеї та на Мадагаскарі. У першій із цих країн ПВК Вагнер бере участь у громадянській війні на боці GATIA, співпрацюючого з центральним урядом угруповання туарегів, що виступає проти незалежності Азавада, північно-східної частини країни. Відбувається це тлі повідомлень про наявність великих запасів уранових руд у цьому регіоні.
В ООН закликали розслідувати можливі воєнні злочини вагнерівців у Малі, куди найманці ПВК прибули 2021-го і де брали участь у низці операцій проти ісламських екстремістів.
Експерти ООН почали отримувати повідомлення про страти, масові поховання, тортури, зґвалтування та грабежі, пише AP. «Наприкінці березня 2022 року малійські збройні сили у супроводі військовослужбовців, які, ймовірно, належать до групи Вагнера, стратили кілька сотень людей, затриманих у селі Мура, в центральній частині Малі», — йдеться у заяві експертів.
У Судані група Вагнера використовувалася заради охорони активів державної Роснефти під час війни.
У Сирії ПВК формально стояла на боці Башара Асада, але основне її завдання полягало в тому, щоб контролювати місцеві нафтові поклади, які мали намір розробляти Роснефть та Газпром через підставні фірми.
У Лівії бійці Вагнера використовувалися як інструктори для армії генерала Халіфа Хафтара, а також брали участь у бойових зіткненнях та охороняли нафтовидобувні об'єкти.
Загалом в Африці діє близько 10 тис. бійців російської ПВК.
«Друге угруповання є професійний кістяк, що зберігся в Росії. Їх не використовують як живе м’ясо, а зберігають у межах другої лінії у зоні бойових дій, або застосовують як інструкторів у тренувальних таборах Росії, а також Білорусі», — пояснює Коваленко.
Ще дві групи складають зеки та рядові бійці. Їхня загальна кількість, до штурму Бахмута, могла становити понад 50 тис.
На цей момент ПВК зазнає величезних втрат через застосування тактики часів Першої Світової — активний наступ піхоти без підтримки важкої техніки. Як заявила глава фонду «Русь сидящая» Ольга Романова, з 50 тис. російських ув’язнених, яких Пригожин завербував для участі в повномасштабній війні проти України, залишилося живими близько 10 тис.
Бізнес на «печиві»
Основний російський актив Пригожина — корпорація Конкорд, продовжує контролювати ресторани та сферу харчування, розповів журналіст-розслідувач російської групи Проект Михайло Маглов.
Він із колегами знайшов приблизно сотню пригожинських фірм, які беруть участь у держконтрактах: від забезпечення військових частин харчуванням, теплом, електрикою до будівництва нових частин, забезпечення московських школярів сніданками та обідами, а також лікарень у Московському регіоні. «Фішка в тому, що всі ці компанії йому не належать, всі вони записані на „номіналів“, підставних осіб, — пояснює Маглов. — Уся його імперія побудована на них».
На чеський офшор Пригожин зареєстрував навіть один із своїх літаків, на якому він регулярно літав до Німеччини — країни, де довгий час жила його старша дочка (ще у нього є син). Та, за словами Маглова, мала кінську ферму.
Авторитетна Financial Times з’ясувала, що Пригожин використовує мережу не пов’язаних із ним за документами міжнародних компаній. Наприклад, 2018 року він користувався послугами російської юрфірми Capital Legal Services (CLS), яка координувала дії підставних структур. Одна з них — РН Трейдинг — допомагала з транспортуванням вантажів для ПВК: наприклад, у квітні 2020-го відправила з аеропорту в підмосковному Жуковському до суданського Хартуму 28 т вантажу з маркуванням «пряники», одержувачем яких була вказана Meroe For Agricultural & Animal Production, контрольована Пригожиним. Правда про те, що перевозилося під виглядом «пряників», з’ясувалась минулого року, коли влада Судану затримала літак, що прямував до Росії, із золотом, що лежало у коробках «печиво».
Також Пригожин контролював, судячи з документації CLS, компанії Профіт Груп та Астреа. Директор останньої також працював у фірмі Велада, що отримувала нафтогазові контракти від уряду Башара Асада та потрапила під санкції ЄС у 2021 році.
Інструмент великої політики
Пономарьов, колишній депутат держдуми РФ, упевнений: Пригожин збудував свою бізнес-імперію тому, що йому дали це зробити.
Ще будучи ресторатором, той набув важливих зв’язків. Потім «підметушився», коли з Кремля виганяли «сурковських» — людей Владислава Суркова, колишнього радника Путіна, і зачищали їхні інформаційні структури: Пригожин замінив ті своїми, як висловився Пономарьов, «інфосмітниками».
Далі колишній ресторатор отримав підряди на постачання продуктів до міноборони РФ, — і на цьому ґрунті, намагаючись розширити вплив, посварився з військовим міністром Шойгу.
А потім Пригожин запропонував «усілякі операції» в Африці.
«Виглядає все абсолютно логічно з точки зору послідовної побудови бізнесу на крові», — додає Пономарьов.
Тепер Пригожин хоче більшого: він публічно критикує військове керівництво, лякає деякими рішучими заходами бізнес-еліту РФ, вступив у конфронтацію з пітерським губернатором Бегловим, намагається довести свою ефективність на фронті в Україні та все частіше через власні інформресурси коментує теми, далекі від своїх безпосередніх інтересів.
Галлямов упевнений: у колишнього ресторатора з’явилися політичні амбіції. Але йому заважають образи, що накопичилися у нього на російську еліту.
При цьому для Путіна спонсор ПВК Вагнер залишається лише зручним інструментом реалізації власних планів збереження кремлівської системи стримувань і противаг. Спочатку диктатор за допомогою вагнерівців створив противагу армійській машині та її керівництву. А тепер вирішив використати Пригожина як страшилку для всього свого ближнього та далекого оточення: щоб серед тих не виникло навіть ідеї про змову. Інакше прийде шеф ЧКВ і кувалдою рознесе голову будь-кому.
Водночас Путін у справах війни з Україною знову віддав пальму першості Шойгу та його людям, тим самим відсунувши Пригожина убік.
«Пригожин працює і як фактор стабілізації у тому плані, що він лякає потенційних змовників. Але водночас і як потужний чинник дестабілізації ситуації, — запевняє Галлямов. — Тому що його активність найяскравіше свідчить про те, що справи пішли шкереберть, держава втратила юридичні бази, жодної стабільності немає й близько». Колишній спічрайтер Путіна уточнив: «Коли всім керує кухар-кримінальник, то це все, що завгодно, але не стабільність».
Якщо число «Пригожиних» у РФ зростатиме, і з’являться інші ПВК, та інші люди, які замість своїх успіхів на фронті вимагатимуть від Кремля якихось поступок, то мультиплікація такого ефекту може призвести до радикалізації ситуації у РФ, упевнений Ілля Геращенков, гендиректор російського Центру розвитку регіональної політики.
А ще Пригожиним Путін може лякати Захід, і з його ж допомогою спробувати розкрутити потрібного наступника. Адже навіть для більшості росіян спонсор ПВК Вагнер — відморозок. І якщо раптом Путін вирішить зробити Дмитра Патрушева, міністра сільського господарства та сина голови радбезу РФ, своїм «спадкоємцем», то безпосередньо це йому не вдасться: громадська підтримка у того невелика. «Але візьми Патрушев і заарештуй Пригожина, і відразу всі [невдоволені] змовкнуть», — пояснює Галлямов.
Виходячи з усього вищеописаного, Кремлю вигідно тримати Пригожина ближче до себе. «Адже його можна буде використати найнесподіванішим чином для зміцнення влади Путіна», — упевнений Галлямов.
