Африканські інтриги Росії та Пригожин. Яку мету переслідує Путін
Мета Путіна щодо російсько-африканського саміту — продемонструвати Китаю цінність зв’язків Росії на континенті (Фото:REUTERS)
Африка стає пріоритетом російської зовнішньої політики за умовчанням. Подивимося, що з цього вийде
Широка коаліція, створена для постачання основних бойових танків в Україну, означає новий підйом у зміцненні єдності західного альянсу на чолі зі США, і Росія ніяк не відреагувала на це оновлення. На підготовку й оснащення нових бронетанкових батальйонів української армії для прориву російських окопів на Донбасі піде кілька місяців, але політичні відлуння цієї угоди миттєві, а новий рівень західної єдності може спричинити дискомфорт у деяких акторів на Глобальному Півдні.
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, який перебував 23 січня з робочим візитом у ПАР, спробував навіяти уважним господарям, що їхня позиція нейтралітету може змінитися через посилюваний тиск ворожого Заходу на Росію. Менше з тим, хоча зусилля Лаврова принесли мало практичних результатів, цей фейковий антиколоніальний дискурс знаходить розуміння та відгук у достатньої кількості людей.
Лавров сподівався закласти основу для другого російсько-африканського саміту, який був перенесений на кінець липня 2023 року в Санкт-Петербурзі після його скасування через пандемію у 2020 році, але зміст цих посилено культивованих зв’язків сильно змінився з першого такого саміту в Сочі у жовтні 2019 року. Лавров, якщо на те пішло, виключив зі свого турне Ботсвану, але надав перевагу поїздці до Еритреї, яка була однією з п’яти країн, які проголосували проти резолюції, яка засуджує російську агресію проти України, схвалену Генеральною Асамблеєю ООН 2 березня 2022 року.
Попри це, основним напрямком російського міністра закордонних справ, як і раніше, залишалася Південна Африка,
