«Україні не можна йти на переговори». Путін визначив винних у поразці Росії — інтерв'ю з главою уряду Ічкерії Ахмедом Закаєвим
Голова уряду Чеченської республіки Ічкерія закордоном Ахмед Закаєв в інтерв'ю Радіо НВ порівняв чеченські та українську війни з Росією, а також розповів, чому переговори з агресором на цьому етапі протистояння стануть найбільшою помилкою у боротьбі за незалежність.
— Була інформація про те, що опозиційний антикадировський блогер Тумсо Абдурахманов кудись зник, були загрози його життю з боку «кадировців». Потім з’явилася інформація про те, що з ним усе гаразд і, можливо, він десь під охороною у Швеції. Що вам відомо? Чому ми про це говоримо? Тому що будь-який критик маріонетки Кремля у Чечні Рамзана Кадирова — для нас дуже важливий, Кадиров — це один із великих ворогів України, один із ідеологів цього широкомасштабного вторгнення в Україну.
— Я б так голосно не називав останнього найголовнішим ідеологом чи агресором. Він є лише ширмою в античеченській пропаганді Росії та [диктатора Володимира] Путіна.
Насправді ж агресію проводить Російська імперія.
Щодо питання. Так, у будь-якому разі завжди є загроза для тих, хто сьогодні критикує існуючий режим як у Росії, так і в Чечні.
Щодо Абдурахманова у мене спочатку була така інформація, що поліція Швеції запобігла можливому замаху на нього, взяла його під свій захист. Такі оперативні заходи поліція проводить часто. Це практикується скрізь, де є реальна загроза для когось, людського життя. І тому нічого нового у цьому не було.
Щодо агресії та російських агресорів. Безумовно, все, що сьогодні відбувається в Україні — це агресія, це злочин проти людяності. І винні у цих злочинах, навіть якщо побічно (як у випадку, можливо, з пропагандистами, які сьогодні виправдовують вбивства), мають бути притягнуті до відповідальності. Не кажучи вже про тих, хто зі зброєю в руках опинився на території України і зробив хоча б один постріл у бік української армії чи українців. Тут однозначне в мене ставлення. У злочинців немає ні національності, ні релігійної належності — злочинці, вони і є злочинці, і мають бути притягнуті до відповідальності.
— Я зайшов на телеграм-канал Кадирова. Там багато кумедного. Серед іншого там було повідомлення про те, що представники уряду Чеченської республіки відвідали тимчасово окуповану Херсонську область — частину, яку ще поки що контролює Росія. Вони зустрілися із гауляйтером Володимиром Сальдо. Яку роль «кадировці» відіграють на окупованих територіях?
— Наші підрозділи теж перебувають на передовій разом із українцями. Припустимо, у Херсонській області. І ніколи чеченці не стикаються з так званими «кадировцями». Знаєте чому? Бо «кадировців» немає на передовій. Вони перебувають у третій чи четвертій шерензі. Вони як загороджувальні загони. Або ось як тік-ток воїни, які знімають ролики, намагаються надихати російських мобілізованих та інших чеченців, які вони насильно чи через шантаж намагаються відправити в Україну.
Тому їхня роль у цьому випадку полягає в тому, що вони перебувають у тилу, може, це сіра зона.
[Деяких] висувають на перший план, кудись на передову. Як було розбито два підрозділи, які були направлені з Чечні. Але в цих підрозділах, які розгромили, чеченців мало. Тому що сьогодні нову практику запроваджено.
З усієї Росії привозять мобілізованих, їх навчають, проводять двотижневу підготовку. І потім їм ліплять [на груди напис] Ахмад сила, і відправляють сюди як людей, яких відрядив Кадиров із Чечні, як чеченців.
Річ у тім, що чеченці — це як такий бренд, як вони вважають, що працює на залякування українців. Але зараз це вже не працює. Якщо перший такий ефект був, коли вони перші дні пішли… Навіть тоді на них було покладено функцію поліцаїв. Вони мали прибути до Києва. Перед тим, як провести «парад перемоги», Путін вирішив, що, використовуючи чеченців, він наведе лад у вже окупованому Києві, де буде затримано всіх, хто не лояльний тому, що Путін завоював цю країну. Спочатку у них ось таке завдання та функція були.
А сьогодні їх використовують як загони загонів. Їх і ще «пригожинців». Справжніх «пригожинців»: не тих, кого вони взяли з місць ув’язнення, а найманців, контрактників. Ці сили і Путін, і Пригожин оберігають для чогось іншого. Я знаю, для чого вони їх оберігають.
— А для чого?
— Путін їх оберігає, як лояльні сили. І пригожинців, і «кадировців». Оберігають на випадок (як неминуче має бути, я впевнений, що це й станеться) виникнення проблеми з російською армією, з Міністерством оборони, яке вони призначать винними у російській військовій поразці в Україні.
Мають бути призначені винні. І, природно, цими винними сьогодні вже визначено Міністерство оборони і так звану силову структуру ФСБ. Хоча завжди вважалося, що ФСБ — це найвідданіші Путіну. Але в цьому випадку стався дуже серйозний розкол.
Річ у тім, що Путін вважає, що ФСБ його підвело, обдурило. Бо вони йому надали картину, що всі основні політичні та військові діячі України вже підкуплені, що жодного опору з боку української армії не буде, жодного опору не чинитиме і політичне керівництво. І загалом —, що територію України буде окуповано за дуже короткий час.
Путін розраховував ще й на військову складову. Він виділяв справді величезні кошти на озброєння, на підготовку військових і Міністерство оборони. Але, як з’ясувалося, ні цього не виявилось, ні армії не виявилося, яка боєздатна протистояти українській армії.
І сьогодні всі ці відмовки, що українці нас обдурили, [ексканцлер Німеччини Ангела] Меркель сказала, що вони взяли спеціально тайм-аут для підготовки української армії… Звичайно, українці готувалися, вони розуміли, що їхня країна нехай частково, але окупована. Вони розуміли, що за цим настане повномасштабна агресія. Працювала і розвідка українська, і СБУ, і військова розвідка, які давали правильну оцінку подіям, які, можливо, будуть в Україні. І вони готувалися як могли.
Зрештою, боєздатність української армії навіть без підтримки Заходу виявилася на кілька голів вищою, ніж у цієї уявної, міфічной «другої армії світу» Путіна. І звичайно, Путіну потрібно знайти винних.
Винними буде призначено і Міністерство оборони, і ФСБ. І ось у цьому випадку, коли розпочнеться відкрите протистояння з існуючим режимом цих силових структур, тоді Путін і розраховує на Пригожина, Золотова та Кадирова як військову складову, яку він може протиставити для захисту існуючого режиму військовим і структурам ФСБ.
— Я ще хотів запитати у вас поради. Була Перша Чеченська війна, у якій перемогли ті, хто боровся за вільну Ічкерію. Далі був період між першою та другою війною. І ми пам’ятаємо, що були переговори, були якісь обіцянки та, можливо, гарантії з боку Росії. Наразі ми бачимо, що до цього Росія намагається схилити Україну. Відповідно, нам дуже важливо запозичити ваш досвід. Чого ми не повинні робити? Яких помилок на той момент припустилися правителі Ічкерії, які перемогли Росію, цього величезного монстра?
— Річ у тім, що не можна порівнювати чеченську армію і сьогодні українську, Україну. Україна — це понад 600 тисяч квадратних кілометрів території, сорокамільйонний народ і нація, майже мільйонна армія, включно з резервістами.
Чеченці, яких було трохи більше за мільйон, 17 тисяч квадратних кілометрів. І ось на цій території було зосереджено понад 300 тисяч солдатів російської армії. Тобто вони просто стояли на території Чечні на відстані видимості.
У ситуації, коли ми заблокували 70 тисяч із тих, які перебували у місті Грозному та кількох містах, Росія була змушена, щоб вийти з цього гідно, піти на перемир’я та на переговори. І ми підписали цю так звану Хасавюртівську угоду для того, щоб російська армія була виведена. Згодом усі війська було виведено.
Але то був наш випадок. Тоді я не вважаю, що то була помилка з нашого боку.
Але уважно слухайте: це буде найбільшою помилкою з боку українців, якщо вони зараз, сьогодні, до повного виведення російських військ з окупованих територій почнуть або укладуть з ними перемир’я, або почнуть якісь переговори. У жодному разі цього не можна робити.
Я це говорю на всіх рівнях усім, з ким я розмовляю, — і з депутатами, і з військовими, і з політичними діячами України: у жодному разі не можна йти ні на переговори, ні на перемир’я. Це означатиме поразку, це означатиме дати Путіну зібратися і з силовими структурами, економічно, і якимось чином розвести ситуацію всередині [РФ, де вона] сьогодні розпалюється з кожним днем через війну з Україною. І тому для нього це буде порятунком.
Незважаючи на тяжкість цієї війни, незважаючи на ті втрати, які є, незважаючи на всю цю трагедію, українцям не можна йти ні на перемир’я, ні на переговори до виведення російських військ з усіх окупованих територій. Якщо це станеться, я вважаю, що це буде найбільшою помилкою.
Але я впевнений, що цього не станеться. Тому що і військове, і політичне керівництво України, і саме населення налаштовані дуже серйозно та гідно протистояти російським агресорам.
