Едвард Мандел Гаус, близький друг президента США Вудро Вільсона та його довірена особа у Європі, був також одним з головних авторів проєкту Версальського договору та Статуту Ліги Націй. Він ніколи не займав жодної офіційної державної посади, але мав повноваження виконавчого агента Білого дому, чим викликав невдоволення Державного секретаря Роберта Лансінга. Той небезпідставно вважав, що позаштатний політичний консультант відбирає його хліб, та ще й задурно — адже Гаус ніколи не брав гроші за свою роботу.

Неофіційне становище полковника Гауса, надавало йому певну перевагу перед державними мужами, бо дозволяло бути гнучким у дипломатичних відносинах. Вільсон дуже йому довіряв і не сумнівався, що у тонкощах європейських справ його друг тямить краще, ніж будь-хто з американських політиків.

Іноді між ними виникали суперечки. Наприклад, щодо того, якою має бути Європа після війни: де саме пройдуть кордони, які землі за якою країною треба закріпити.