Залізна леді Близького Сходу. Як киянка за походженням Ґолда Меїр створювала державу Ізраїль та керувала нею під час війни Судного дня
Ґолда Меїр, яка народилася в Києві 125 років тому, керувала урядом Ізраїлю, коли його війська за 16 днів здобули важку перемогу у війні Судного дня. Рівно 50 років потому ХАМАС за підтримки інших антиізраїльських сил розпочав нову велику війну проти Ізраїлю.
NV знову публікує свій матеріал про Ґолду Меїр, який вперше вийшов у друкованому журналі навесні 2023 року.
Ґолда Меїр стала прем'єркою Ізраїлю в березні 1969‑го, за неповні два місяці до свого 70‑ліття. Саме тривали позиційні бої з Єгиптом, відомі як Війна на виснаження, оскільки ізраїльська армія зайняла Синайський півострів під час Шестиденної війни за два роки до цього, й окопалася на східному березі Суецького каналу.
Одним із перших розпоряджень Меїр на чолі уряду країни було військовому секретареві Ізраелю Ліору: вона попросила негайно повідомляти про загибель кожного солдата, навіть якщо це станеться серед ночі. «Коли президент Насер [Гамаль Абдель, президент Єгипту в 1956‑1970 роках] накаже, що його слід розбудити посеред ночі, якщо поляже єгипетський солдат, настане мир», — казала Меїр.
Тоді Ізраїль підготував пропозиції до своїх супротивників — повернути Синайський півострів і Голанські висоти відповідно Єгипту та Сирії в обмін на тверді гарантії мирного співіснування. Посередником у налагодженні добросусідства зголосилися бути США. Персонально цим займався радник президента Річарда Ніксона з міжнародних питань Генрі Кіссінджер, з яким у Меїр давно вже склалися приязні стосунки, зокрема й через її тверду вдачу.
Якось, коли вони одночасно відповідали за зовнішню політику своїх країн, Кіссінджер закинув Меїр: «Послухайте, у вас населення — 4,5 млн, а в нас — 140 млн, а ви розмовляєте зі мною, ніби вважаєте себе розумнішою». Меїр відповіла: «Так, але кожен із цих 4,5 млн уважає себе розумнішим за мене».
У вересні 1970‑го раптово помер від серцевого нападу Насер, який затято прагнув знищити Ізраїль. Та попри це Кіссінджер не зміг замирити ворогів на Близькому Сході — через три роки, у свято Судного дня, Єгипет і Сирія напали на Ізраїль.
«На обох фронтах ми зазнавали великих втрат, — згадувала Меїр. — Болючим питанням було — чи маємо ми сказати народу вже зараз, яке важке склалося становище? Нічого важчого в житті мені не доводилося робити, бо я знала, що не можу сказати [про втрати] всього».
Уже наступного дня після нападу до прем'єрки прийшов міністр оборони Моше Даян і попросився у відставку через невдачі на фронтах. Вона категорично відхилила заяву людини, з якою свого часу разом будувала країну. До того ж Даян був світовою знаменитістю, адже саме під його командуванням ізраїльтяни у 1967‑му захопили Синайський півострів, втричі більший за сам Ізраїль, ще й прикордонні Голанські висоти у Сирії — до того ворог влучно обстрілював з них ізраїльські міста радянською артилерією.
Меїр одразу подзвонила Сімхі Дініцу, своєму послу у Вашингтоні: «Де повітряний міст? Чому він ще не діє?» «Мені нема з ким зараз розмовляти, Голдо, тут ще ніч», — відповів Дініц. «А мені байдуже, яка у вас година! — заволала у відповідь Меїр. — Дзвони Кісінджерові негайно, серед ночі. Нам потрібна допомога сьогодні. Завтра може бути надто пізно».
