Покута чи хід політика. Кожен другий німець ФРН не схвалив жест Віллі Брандта перед пам’ятником Героям повстання в гетто Варшави
«Перед прірвою німецької історії та під вагою пам’яті про мільйони вбитих я вчинив те, що роблять люди, коли їм бракує слів», — згадуватиме Віллі Брандт, канцлер Федеративної республіки Німеччина (ФРН) у 1969—1974 роках, свій жест перед пам’ятником Героям повстання в єврейському гетто Варшави.
Цього ніхто не очікував, та й узагалі покладання вінка до цього пам’ятника не передбачав протокол офіційного візиту канцлера до Польської народної республіки (ПНР). Головне у тих відвідинах Варшави було підписати договір про кордон по лінії річок Одер та Нейсе. За тією межею була комуністична Східна Німеччина.
Та напередодні Брандт вніс до графіка візиту відвідини колишнього єврейського гетто. «Я привіз до Варшави незвичайний тягар, — писав він про своє бажання побувати там. — Механізоване знищення польського єврейства стало вершиною кровожерливості, яку важко собі уявити. А хто назве імена євреїв з інших частин Європи, знищених тільки в Освенцимі? На шляху до Варшави була пам’ять про 6 млн убитих».
Як увічнюють пам'ять жертв Голокосту в різних країнах
Канцлер під час Другої світової війни був членом опозиційної до гітлерівського режиму партії й перебував у Норвегії та Швеції. Він сподівався відвідати гетто як приватна особа, бо мало висловлювався про Голокост публічно і знав, що опозиція шпинятиме його, якщо це виглядатиме як позиція уряду.
Брандт, поклавши вінка, розправив на ньому стрічки, повільно ступив униз і опустився на коліна. Геть спантеличені члени делегації не знали, як реагувати. А що канцлер простояв так з пів хвилини, до нього побігла преса.
Далі були переговори, підписання угод, обіди — і ні пари з вуст про вчинок у гетто. А наступного дня гудів увесь західний світ. Тижневик Der Spiegel провів соцопитування: для 48 % західних німців жест Брандта — це вже занадто, 41 % — схвалили вчинок, решта не знали, що відповісти.
Ізраїльські газети зовсім не коментували вчинок Брандта. Хіба що Jedi’ot Acharonot дорікнула: мовляв, Брандт не міг відчути жодних емоцій, коли став на коліна, бо на прохання антисемітських польських правителів не взяв із собою євреїв до Варшави. Польські ж видання дали тільки одне фото події, де на передньому плані стояв солдат караулу, і виглядало так, що німецький канцлер закляк саме перед ним. І закидали Брандтові: чому це він не вчинив так само перед могилою Невідомого солдата, адже німці наробили шкоди й полякам.
А от французька Le Figaro оцінила: фото Брандта у гетто стане єдиним, що збережеться в історії людства про наші часи.
Цей матеріал було надруковано в журналі NV № 7 за 2024 рік в рубриці Момент в історії. Придбати номер можна за посиланням.
Більше матеріалів рубрики Момент в історії журналу NV читайте тут:
