«Не військо — чисто наволоч усяка». Російська мобілізація у Першу світову війну спровокувала сотні п’яних погромів по всій імперії
Напередодні мобілізації 1914 року у Росії заборонили продавати горілку: у владі боялися, що призовна кампанія зірветься. Втім нестача випивки ще й їжі штовхнули призовників до погромів і бунтів.
«Щодня приганяють усе нових та нових запасних. Вже навіть дівати нікуди. Ні обмундирування, ні зброї, звісно, немає. І все це ходить брудне, обірване. Як виведуть, ніяк не можна подумати, що це військо, а чисто наволоч усяка. Є й хулігани, звісно… Постійно маси народу не дораховуєшся — десь собі гуляють. Очевидно, організація цієї справи паскудна. Наприклад: до нас наслали масу піхоти, а тепер велять назад кудись пересилати».
Цей уривок листа від 8 серпня 1914 року невказаного військовика, який займався мобілізацією в Казані, наводить історик Владислав Аксьонов у дослідженні про психологічний стан різних суспільних прошарків населення Російської імперії у 1914−1918 роках.
Царський наказ про загальну мобілізацію розійшовся країною увечері 31 липня, і Казанський військовий округ мав одним з перших негайно вислати війська на передову.
Та війна застала всіх ніби зненацька. Хоча населення відчуло її наближення ще навесні 1914-го. У квітні по всіх губерніях імперії міністерство внутрішніх справ розіслало секретний циркуляр, у якому йшлося: у разі початку військових дій необхідно повністю заборонити торгівлю горілкою. А що розпорядження було таємними, тим переконливішими звучали чутки про нього у народі.
Вже в травні Державна дума небезпідставно занепокоїлася, що у разі війни без суттєвих горілчаних обмежень мобілізація просто зірветься. Однак торгівля спиртним була державною монополією в Росії і давала 27% бюджетних надходжень. Та попри це навіть міністр фінансів Петро Барк був за впровадження сухого закону.
Коли в Казані писався лист про жалюгідний набрід новобранців, його автор напевно вже знав про погром, який стався за пару днів до цього по сусідству у башкирському Стерлітамаку. У цьому повітовому містечку завзято спрацювала мобілізаційна служба і зібрала понад 10 тис. запасних.
«Голодні, оскільки кухню розгромили одразу, а кормових грошей вони не отримали, мобілізовані розгромили винний склад, кілька магазинів, поранили наглядача та його помічника, відкрили стрілянину по поліцейській варті. Все місто, що залишилося фактично без захисту, завмерло в очікуванні пограбувань та підпалів», — описує бунт історик Сергій Рудник.
Стерлітамак та його 25 тис. жителів опинився у владі 12 тис. п’яних і голодних мобілізованих на війну чоловіків, до яких «приєднався весь місцевий злочинний елемент», як зазначив міський голова Ростовцев у телеграмі до столиці. І повідомив, що місто, «відрізане на 100 верст від залізниці, опинилося в стані облоги».
Наступного дня з Томської губернії до столиці прийшли ще більш тривожні новини. За неповні п’ять днів у різних місцях призовники розгромили понад 20 винних крамниць та складів. У Кузнецьку протягом кількох днів склад перебував у руках запасних ратників.
«Побоюючись проникати всередину, поліція зовні спостерігала за тим, що відбувається, прислухалася, повідомляючи про глухі удари заліза, що долинали зсередини», — переказує події дослідник Аксьонов.
Та справжню катастрофу довелося пережити Барнаулу 3−5 серпня.
