Ангелі Меркель — 70 років. Як найвпливовіша жінка світу опинилася в таборі «корисних ідіотів Путіна» — головні моменти і фото її кар'єри
17 липня виповнюється 70 років Ангелі Меркель — колишній канцлерці Німеччини. Протягом 16 років вона була одним з найвпливовіших політиків у світі, однак з огляду на «умиротворення» Росії залишила по собі чи не найбільш суперечливий спадок в історії Європи XXI сторіччя.
На посаді очільниці уряду Меркель керувала Німеччиною 16 років: з листопада 2005 до грудня 2021 року. Вона поступилася кріслом Олафу Шольцу за лічені місяці до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Ангела Меркель очолювала чотири німецьких уряди, наблизившись до межі історичних рекордів. Довше Німеччиною керували лише колишній політичний покровитель Меркель Гельмут Коль та легендарний канцлер Отто фон Бісмарк. При цьому в новітній історії ФРН вона стала першою, хто вирішив залишити крісло канцлера добровільно, а не через політичну поразку.
За ці 16 років політична реальність неодноразово перевіряла її статус найвпливовішої жінки планети (Forbes надавав його Меркель більше ніж 10 разів) і людини року за версією Time (2015).
Меркель називали «канцлеркою криз»: на роки її влади припала фінансова криза 2008 року та її нищівний удар по низці країн Європи; вторгнення Росії в Крим та на Донбас; війна в Сирії і європейська міграційна криза 2015 року; сумбурне президентство Дональда Трампа та його протистояння з ЄС; пандемія коронавірусу та драматичне завершення 20-річної війни в Афганістані, де були присутні також війська ФРН.
Попри постійну критику, Ангелі Меркель вдалося пройти значну частину цих історичних потрясінь, зберігши номінальний статус «лідерки вільного світу». У Німеччині ж її звикли називати Mutti («матусею») і вважати оплотом стабільності.
Однак повномасштабне вторгнення Росії в Україну, що триває з лютого 2022 року, підкреслило хибність підходу Меркель до російської загрози. Найбільша війна у Європі від часів Другої світової, яку Росія веде з небаченою жорстокістю, перекреслила суперечливі багаторічні спроби Меркель уникнути ескалаційних кроків з боку РФ, блокуючи шлях України в НАТО та налагоджуючи широку економічну співпрацю з Росією.
На тлі великої війни РФ проти України європейська преса почала зараховувати Меркель до табору «корисних ідіотів Путіна». Зокрема журнал Politico у березні 2022 року виніс такий безжальний вердикт щодо Меркель: «Наполегливо-вперта позиція, яку займала Німеччина у відносинах із російським лідером навіть на тлі його постійних актів агресії (перелік злодіянь тягнеться від вторгнення в Грузію до вбивств ворогів за кордоном і воєнних злочинів у Сирії), була нічим іншим, як катастрофічною помилкою. І помилка ця забезпечить Ангелі Меркель місце поряд із Невілом Чемберленом у пантеоні політичної наївності».
У цьому ж тексті підкреслювалося, що «м'який» підхід Меркель щодо Росії — який досяг апогею у 2015 році з рішенням дати зелене світло газопроводу Північний потік — 2, попри анексію Росією Криму та її роль у війні на сході України — «не просто відкрив Путіну двері для подальших кроків, але й фактично підштовхнув його до цього».
Утім, вже після своєї відставки Ангела Меркель неодноразово давала зрозуміти, що не згодна з такою оцінкою. Залишивши посаду канцлерки, вона нечасто з’являється на публіці, хоча відвідує державні урочистості у Німеччині та зрідка дає великі інтерв'ю. У них Меркель наполягає, що й зараз вважає доцільним той підхід щодо Росії, якого дотримувалася на посаді канцлерки ФРН — хоча й одразу засудила вторгнення РФ як «варварське» та «кричуще» порушення міжнародного права.
Зокрема після 2022 року Меркель робила такі заяви щодо своєї політичної спадщини:
- Переговори з Путіним усі ці роки варто було вести: «Я почувалася б дуже погано, якби заявила: «Немає сенсу розмовляти з цією людиною [Путіним]. Велика трагедія, що це не спрацювало, але я не звинувачую себе в тому, що намагалася. […] Росія — друга за величиною ядерна держава у світі. Я не можу вдавати, що її просто не існує».
- Рішення Німеччини блокувати курс України в НАТО у 2008 році (тоді обговорювалося надання ПДЧ) було вірним кроком: «Тоді Україна не була тією країною, яку ми знаємо зараз. Це була дуже розколота Україна. Навіть у лавах реформаторських сил, [між Юлією] Тимошенко та [Віктором] Ющенком, були величезні розбіжності», — заявляла Меркель. За її словами, тоді Україною «керували олігархи», а українська демократія була недостатньо сильною зсередини. До того ж, переконана ексканцлерка, Путін вважав би надання Україні ПДЧ у НАТО «оголошенням війни». «Я не хотіла його провокувати», — наголосила Меркель, висловивши переконання, що Путін міг розпочати агресію проти України навіть у період тривалого процесу зближення з НАТО.
- Мінські угоди 2014−2015 років допомогли Україні виграти час: «Це заспокоїло ситуацію і дало Україні час, щоб розвинутись в ту країну, якою вона стала зараз». Проте ексканцлерка визнала, що ще на саміті G20 в Римі (30−31 жовтня 2021 року) усвідомила, що Путін «покінчив з Мінськими угодами». За словами Меркель, саме з того моменту вона почала серйозно ставитися до загрози вторгнення РФ.
- Звинувачення в політиці «умиротворення» Росії Меркель відкинула: «Дипломатія не є помилкою, навіть якщо зазнає невдачі […] Я не бачу необхідності говорити, що це було неправильно, і я не буду перепрошувати за це».
- Щодо газопроводу Північний потік — 2 Меркель визнавала, що «не була наївною» і «не мала ілюзій» щодоможливості змінити наміри Путіна шляхом розвитку торговельних відносин. Проте вона вірила, що якщо політична кооперація неможлива, то сенс можуть мати хоча б часткові економічні зв’язки з Москвою. Вона також заявляла, що не шкодує про рішення свого уряду закуповувати в Росії природний газ у великій кількості.
- Шансів вплинути на Путіна наприкінці своєї каденції Меркель не бачила. За її словами, «всі знали», що вона скоро піде в оголошену відставку, а європейські партнери не спромоглися взяти на себе лідерську роль замість неї.
- Війни закінчуються за столом переговорів, так само має завершитися і війна Росії проти України, припускала колишня канцлерка Німеччини.
З нагоди 70-річчя Ангели Меркель NV зібрав знакові фото її політичної кар'єри.
«Дівчинка Коля»: ліворуч — канцлер ФРН Гельмут Коль, який став політичним «батьком» Меркель
У Німеччині Ангелу Меркель довгий час вважали протеже канцлера Гельмута Коля. Саме він після об'єднання Німеччини взяв її у склад уряду на посаду міністра у справах жінок та молоді (1991 рік). Тоді Меркель стала однією з двох жінок, та ще й представницею колишньої ДДР у складі нового кабінету. А в 1994 року Меркель очолила міністерство у справах довкілля, охорони природи та ядерної безпеки. Утім, після корупційного скандалу наприкінці 90-х Меркель відсторонилася від Коля і стала першою в історії Німеччини жінкою на чолі партії Християнсько-демократичний союз (ХДС).
Перша жінка на чолі уряду Німеччини
22 листопада 2005 року Меркель стала новою канцлеркою Німеччини замість Герхарда Шредера, який представляв Соціал-демократичну партію.
На той час Меркель був 51 рік. Вона стала восьмим канцлером у повоєнній Німеччині — і першим керівником уряду, який виріс у колишній НДР. Загалом вона керувала Німеччиною 16 років на чолі чотирьох кабінетів. Меркель привела до влади блок ХДС/ХСС (загальнонімецька партія християнських демократів та її баварські союзники, Християнсько-соціальний союз).
Обличчя уряду на півтора десятиріччя
Меркель виступає в німецькому Бундестазі з нагоди 60-річчя НАТО, березень 2009 року
Найбільший виклик у кар'єрі: Путін і стосунки з РФ
Ангела Меркель характеризувала Володимира Путіна як людину, «яка перебуває в іншому світі». Вона підкреслювала, що не згодна зі словами Путіна про те, що розпад СРСР був «найбільшою катастрофою ХХ століття», адже для неї ця подія разом із об'єднанням Німеччини стала однією з найщасливіших. Меркель також визнавала, що протягом усіх її років при владі «неможливо було повноцінно покласти край холодній війні: завжди залишалося питання Росії». Однак усе це не завадило канцлерці ФРН налагодити тісні економічні зв’язки з РФ та намагатися знайти порозуміння з Путіним, зокрема і під час численних візитів у Росію.
На фото нижче — одна з перших зустрічей Володимира Путіна та Ангели Меркель у статусі канцлерки (квітень 2006 року). Фото зроблено в Томську, де відбулися російсько-німецькі урядові переговори за участю лідерів обох країн.
Знаменитий епізод із лабрадором Путіна: під час візиту Меркель у Сочі в 2007 році російський диктатор впустив у кімнату собаку, хоча знав, що канцлерка боїться цих тварин.
Вже у червні 2022 року, через пів року після своєї відставки, згадуючи цей епізод в інтерв'ю німецьким ЗМІ, Меркель натякнула, що Путін зробив це навмисно.
Зародження нормандського формату: Ангела Меркель, Петро Порошенко та Володимир Путін на полях зустрічі світових лідерів у Франції, присвяченій 70-м роковинам висадки союзних військ у Нормандії (червень 2014 року).
Путін і Меркель у Кремлі через рік після вторгнення Росії на Донбас, травень 2015-го
Володимир Зеленський, Ангела Меркель і Володимир Путін під час зустрічі лідерів країн нормандської четвірки у Парижі, 9 грудня 2019 року
Найвпливовіші жінки світу: Ангела Меркель і тодішня очільниця МВФ Крістін Лагард
Фото зроблене у Берліні, квітень 2016 року.
Меркель і Обама: геополітичний дует
З президентом США Бараком Обамою у Меркель склалися особливо добрі стосунки. Саме їй 44-й президент США зателефонував у свій останній робочий день у статусі господаря Овального кабінету (19 січня 2017 року). Тоді Барак Обама висловив канцлеру Німеччини подяку за дружбу та зусилля щодо поглиблення відносин між ФРН та США та за її лідерство на міжнародній арені.
На фото нижче — Меркель у ролі господині саміту G7 в Баварії розмовляє з Обамою, червень 2015 року.
Меркель і Обама за традиційним баварським сніданком у містечку Крюн напередодні саміту G7, червень 2015.
Однією з головних тем цього саміту G7, який відбувся в баварському замку Ельмау біля міста Гарміш-Партенкірхен, став санкційний тиск на Росію через її агресію в Україні.
Меркель і Трамп: міжатлантичне протистояння
Знакова фотографія саміту G7 в Канаді (червень 2018 року) відобразила епоху протистояння між країнами ЄС, зокрема Німеччиною під проводом Меркель, і тодішнім президентом США Дональдом Трампом та його непередбачуваними геополітичними витівками.
На фото політики намагаються узгодити підсумкове комюніке саміту — згодом Трамп зі скандалом відкликав свій підпис.
«Америка проти світу, Трамп проти світу», — так описав журнал Time зафіксовану на світлині дискусію президента США з групою світових лідерів на чолі з Меркель. Фото було зроблене офіційним фотографом німецького уряду.
Канцлерка Німеччини не дозволяла собі випадів проти Трампа, тоді як він багаторазово піддав її нападкам як публічно, так і позаочі. Трамп називав Меркель «дурною», заявляв, що вона «руйнує країну міграцією» і характеризував як «жінку, яка не зробила нічого хорошого для Німеччини» (коли Time назвав її людиною року).
На фото нижче — Меркель і Трамп у Білому домі під час візиту канцлерки ФРН у США. На цій пресконференції Трамп вкотре поставив Меркель у незручне становище, проігнорувавши прохання журналістів потиснути їй руку.
Канцлерка і королева: з Єлизаветою II у Берліні
Фото зроблене в червні 2015 року під час візиту британської королеви в Німеччину.
Незмінна «Мутті»: Ангела Меркель під час передвиборчої кампанії 2013 року
Селфі з канцлером
Мігрант фотографується з Ангелою Меркель біля табору для біженців в берлінському районі Шпандау, де він щойно зареєструвався, вересень 2015 року.
У 2015 році європейська міграційна криза стала одним із найскладніших викликів для Меркель за весь період її перебування при владі. Понад 1 млн біженців із країн Близького Сходу, Північної Африки та Південної Азії прибули до ЄС, більшість із них — до Німеччини. Уряд Меркель тоді прийняв принципове рішення відкрити двері для мігрантів: канцлерка заявила про відсутність юридичних обмежень на кількість біженців. І хоча пізніше Берлін посилив вимоги до прохачів притулку, гуманітарний крок Меркель коштував їй різкої критики опонентів і навіть частини соратників. З 2015 року у Німеччині, як і в багатьох інших країнах ЄС, був також зафіксований сплеск популярності правих партій.
Візит в Афганістан
Ангела Меркель, одягнена в бронежилет, летить на військовому гелікоптері до штабу німецьких військ у місті Мазарі-Шариф, на північ від Кабула, столиці Афганістану, листопад 2007 року.
Німеччина брала участь в афганській кампанії у складі сил міжнародної коаліції. Коли ж у 2021 році на фоні виведення цих військ (слідом за рішенням США) владу в країні захопили таліби, Меркель назвала такий розвиток подій «жахливим». «Для багатьох це стало трагедією, особливо для тих, хто виступав за вільне суспільство, демократію та освіту, і зараз має боятися за свою безпеку. Це гіркий розвиток для всіх союзників, які після терактів 11 вересня 2001 року боролися з тероризмом», — заявила Меркель у Бундестазі у серпні 2021 року.
Перемога збірної Німеччини у Чемпіонаті світу з футболу 2014
За фінальним матчем мундіалю в Бразилії, в якому німці здолали збірну Аргентини, Меркель спостерігала наживо з трибун разом із президентом ФРН Йоахімом Гауком (на фото ліворуч від неї).
Канцлерка та її емоції
Ангела Меркель, прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі (по центру) та президент Франції Ніколя Саркозі під час пресконференції після саміту в Єлисейському палаці після зустрічі для обговорення міжнародної фінансової кризи, жовтень 2008 року.
Меркель жестикулює під час виборчої кампанії в німецькому місті Зост, квітень 2010 року
Меркель від'їжджає після урочистої церемонії її «проводів» з посади канцлера, грудень 2021 року
Фірмовий жест: знаменитий «ромб Меркель»
У 2013 році, коли гігантське фото складених рук Меркель було використано в її передвиборчій кампанії у Берліні, британська The Guardian назвала цей жест «одним з найвідоміших у світі».
Сама Меркель в одному з інтерв'ю того ж періоду розповіла, що після свого приходу в політику просто не знала, що робити з руками, і обрала такий спосіб тримати себе на публіці, оскільки цей жест «містить певну симетрію».
