Колективний нервовий зрив

Деякі порівнюють збитки, завдані другому за величиною місту Венесуели, зі стихійним лихом. Інші підозрюють сатанинське втручання.

"El demonio" (диявол іспанською - ред.), - говорить Бетті Мендес, власниця невеликого місцевого магазину, пояснюючи хвилю мародерства і заворушень, яка в цьому місяці прокотилася по Маракайбо.

Однак більшість описує погром у психіатричних термінах: колективний нервовий зрив, який похитнув основи цього розташованого на березі озера міста і дав жахливе уявлення про можливе майбутнє Венесуели, яка все більше занурюється в економічний, політичний і соціальний занепад.

"Жах, страх, відчай. Я думала, що це початок громадянської війни", - говорить 35-річна журналістка Марія Вільялобос, плачучи після пережитих трьох днів насильства, яке багато хто тут називає "la locura" - безумство.

Її чоловік, Луїс Гонсалес, похмуро кивнув, погоджуючись, коли вони розповідали про те, як бачили сотні мародерів, деякі з яких були озброєні сокирами, кувалдами, мачете або навіть пістолетами, рухаються на прилеглі склади, магазини і навіть церкву, щоб почати божевілля руйнування та крадіжок.

"Ніби вони були одержимі", - згадує 39-річний водій.

Повсякденні протести і відключення електрики

"Безумство" Маракайбо почалося в ніч на 10 березня - через три дні після катастрофічного відключення електрики, що занурило майже весь народ у темряву. Але його довго готували роки економічної і політичної недбалості.

1,6 мільйона жителів Маракайбо - нафтової столиці, яку колись називали відповіддю Латинської Америки на Х'юстон (четверте за кількістю жителів місто у США, найбільше місто у штаті Техас, світовий центр енергетичної промисловості - ред.), скаржилися на брак води, електрики і палива та погіршення системи громадського транспорту ще до того, як у 2016 році з початком гіперінфляції криза у Венесуелі почала наростати.

"Тут є спільноти, які проводять дні, тижні або навіть місяці без води. Це зруйноване місто", - говорить місцевий опозиційний політик Хуан Пабло Гуаніпа.

Протести, як і відключення електрики, - повсякденне явище для маракайбців. Через півтори години після приїзду в це місто журналісти The Guardian побачили демонстрацію. Жителі одного з міських районів забарикадували одну з головних доріг Маракайбо шинами, цеглою і колодами, протестуючи проти браку води.

"Неначе ми живемо в постійному стані війни. Кожен день - це боротьба", - поскаржилася одна із протестувальниць, 31-річна мати чотирьох дітей на ім'я Єлена Баррера.

Блекаут і його наслідки

Коли 7 березня згасло світло, ця щоденна боротьба стала ще жорсткішою. У шестиденному відключенні електроенергії Ніколас Мадуро звинувачує "терористів-диверсантів", але багато хто вважає, що його спричинила лісова пожежа, яка пошкодила ключову частину мережі електропостачання Венесуели. Блекаут викликав драму у країні та міжнародний скандал: один із найбільших у світі виробників енергії нездатний забезпечити енергією власний народ.

25 березня Венесуела постраждала від ще одного масового збою в електропостачанні, який, згідно з повідомленнями, торкнулося щонайменше 16 штатів. Чиновники знову звинуватили у збої політичних противників Мадуро та їхніх "імперських господарів" у Вашингтоні.

Коли на початку цього місяця у столиці країни Каракасі відбулося перше відключення електрики, багаті стали шукати притулку в розкішних готелях, в яких все ще було світло, а менш щасливим доводилося брати воду зі струмків або токсичних річок.

В Баркісімето, іншому сильно постраждалому місті, дехто навіть купався в каналізації, коли відключення електрики затягнулося.

Але найсильніший вплив блекаут мав на Маракайбо, де нестача електрики, інформації і поліції спровокували заворушення, які сили безпеки, здавалося, були не здатні або не хотіли контролювати. Сотні підприємств були розграбовані або підпалені, поки місцеві жителі залишалися у своїх сирих неосвітлених будинках, чекаючи пояснення, яке з'явилося лише за кілька днів.

Цунамі мародерства

"Казанок кипів - потім він вибухнув", - згадує Хуан Карлос Кох, менеджер торгового центру, на 106 із 270 магазинів якого вчинили напади.

Ще сильніше постраждав готель Brisas del Norte (Північний Бриз). П'ятиповерховий готель був зруйнований бандою із приблизно 100 осіб. Навіть азулежу (португальські кахлі - ред.) із зображенням Богоматері Кармельської біля входу в готель не пощадили, коли 12 березня близько 9 години ранку почався штурм комплексу і 72 години грабежів та руйнувань.

Постраждалий готель Північний Бриз

"Цунамі", - пробурмотіла менеджер з продажу готелю Сімарай Кардосо, безцільно тиняючись біля розбитої стійки, фотокопії паспортів гостей готелю і скло все ще розкидані на підлозі.

Всередині руйнування було абсолютним. Гіпсові стелі попроламували, щоб дістати мідні кабелі і труби. Туалети, раковини і душові кабіни систематично зняті в кожній зі 120 ванних кімнат. Навіть розетки зникли. На задньому дворі пляжну парасольку з пальмового листя кинули в напівпорожній басейн, ніби останню образу власникам.

Обходячи піцерію готелю, менеджер Марджеліс Ромеро говорить, що вона боїться, що економічний розпад Венесуели стає причиною морального розпаду, налаштовуючи звичайних громадян один проти одного у дарвінівській боротьбі за виживання. "Я думаю, це соціальне руйнування. Вони зруйнували нас настільки сильно, що ми накинулися одне на одного. Суспільство настільки порушене", - говорить вона.

Ромеро задається питанням, чи може вона теж одного разу опинитися серед мародерів, якщо криза у Венесуелі не вирішиться. "Як я виживу? Мені теж доведеться красти? У мене теж є діти, яких треба годувати. Що станеться, коли я не зможу? Як я буду реагувати?"

Леонардо Пінзон, інший співробітник, був менш співчутливим. "Вони терористи, а не мародери, терористи", - сказав він.

Місцеві політики та підприємці стверджують, що багато мародерів були з організованих угруповань, які скористалися заворушеннями.

Але інші раніше були законослухняними матерями і батьками і кажуть, що вирушили шукати базові продукти харчування, тому що через майже повну відсутність офіційної інформації або поради вони уявлення не мали, коли світло може знову з'явитися, і боялися, що їхні діти помруть від голоду. Марія Вільялобос сказала, що серед мародерів вона помітила сім'ю Свідків Єгови.

Немає їжі

У мікрорайоні середнього класу на заході Маракайбо привітний бізнесмен, який ходить до церкви, зізнався, що він теж брав участь у розграбуванні трьох довколишніх магазинів, а також, можливо, третини своїх сусідів.

"Крадіжка - це гріх. Це так просто", - розмірковує він, перш ніж вказати на свою маленьку дочку і додати "Але.. інформації не було. Уряд нічого не сказав. Ми не знали, чи триватиме це три дні, чи місяць".

Дружина чоловіка привела своїх відвідувачів на кухню їхнього скромного будинку без водопостачання, щоб показати, що крадіжку пояснює здебільшого крайня бідність. На холодильнику лежала картоплина і половинка цибулини. Всередині було сім пляшок молока, шість пляшок води, майже порожня пляшка кетчупу і 10 маленьких коробок яблучного соку, які її чоловік вкрав із супермаркету.

"Немає їжі", - пояснила вона. Також не було інтернету, тому що кабелі тут були вкрадені рік тому.

Внизу шість одноразових підгузників, вичищені від гелю, випрані в сотий раз, висіли на білизняній мотузці.

"Найсумніше, що на цьому все не закінчиться. У будь-який момент може статися інше відключення, і те саме трапиться знову - або навіть гірше", - пророкує її чоловік.

Найтемніший час

Коли над Маракайбо сідало сонце, Марія Коріна Мачадо, помітний лідер опозиції, прибула на відкритий баскетбольний майданчик на "збори громадян", спрямовані на активізацію кампанії з усунення Мадуро.

Виступ Марії Коріни Мачадо в Маракайбо

"Ми буквально переживаємо наш найтемніший час. Але це також найяскравіші часи. Вони кинули все на нас. Але ми все ще стоїмо", - сказала вона сотням прихильників, дехто з яких тримав плакати "Розшукується" з обличчям Мадуро.

Поки Мачадо говорила, світло знову згасло, зануривши тих, хто прийшов її послухати, і решту міста в тінь.

Коли вона закінчила говорити, освітлена ліхтариками мобільних телефонів, її прихильники стали скандувати "Свободу!" І попрямували назад похмурими вулицями до освітленим свічками домівок.

Пропагандистські рекламні щити зникли в темряві навколо них, їхні життєрадісні гасла були приховані останнім відключенням електроенергії: "Маракайбо відроджується!", "Керувати - значить виконувати!", "Безпечне майбутнє!"

Переклад НВ