«Просто Януковичем запахло». Відомі українці — про свіжі факти переслідування чи усунення успішних топ-менеджерів
NV запитав співвітчизників, що вони думають про усунення чи переслідування успішних топ-менеджерів, зокрема звільнення Олександра Камишіна й підозри, висунуті Андрію Коболєву та Андрію Пивоварському (Фото:Колаж NV)
Відомі співвітчизники поділились думками про звільнення і переслідування успішних топ-менеджерів-технократів
На тлі переслідувань відразу кількох успішних екс-топ-менеджерів-технократів NV запитав відомих співвітчизників, що вони про це думають. Маються на увазі несподіване звільнення очільника Укрзалізниці Олександра Камишіна, судові слухання по справі екс-голови Нафтогазу Андрія Коболєва й призначення йому величезної застави у 229 млн грн., а також повідомлення підозри у зловживаннях екс-міністру інфраструктури Андрію Пивоварському.
Володимир Поперешнюк, співзасновник компанії Нова Пошта:
З одного боку, реформатори хочуть творити сміливі підприємницькі кроки, з іншого — державна система за це їх наказує. Тому потрібно змінити систему, бо за теперішніх умов ці проблеми не мають вирішення. Приватизація, дерегуляція і зменшення ваги держави в економіці, скорочення чиновників та силовиків — єдине системне й фундаментальне рішення.
Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії:
Влада знову повернулася до практики розкидатися людьми, яка підривала державу і до війни. Олександр Камишін був найефективнішим керівником Укрзалізниці за дуже тривалий час, і його було звільнено без будь-яких пояснень.
Хвиля ж арештів та вироків проти людей, які після 2014 року намагалися змінити Україну на краще, виглядає як удар ворогів нашої держави одночасно і по патріотам-управлінцям, і по антикорупційній інфраструктурі.
Алекс Ліссітса, гендиректор компанії ІМК, президент асоціації Український клуб аграрного бізнесу:
Я надзвичайно негативно ставлюся до тих процесів, які зараз відбуваються проти Андрія Коболєва й Андрія Пивоварського. Вони реально дуже багато чого зробили для держави. Те, що зараз вишукують найвідоміших реформаторів останніх десяти років і вішають на них якісь незрозумілі порушення, при цьому, наприклад, ніхто не побачив, як вкрали у держави $1,5 млрд китайського кредиту й довели до банкрутства Державну продовольчо-зернову корпорації України, говорить про вибірковість правосуддя. Не хочеться вірити, що зверху поставили задачу потопити всіх успішних технократів останніх років, щоб більше не «грали» в політику. Хоча цього також не можна цілком відкидати, скоріше всього це якісь старі образи тих, кого відбили від «годівниці», або ж десь перейшли їм дорогу.
Дмитро Шимків, ексзаступник глави Адміністрації Президента (2014−2018), колишній глава українського офісу Microsoft, ексголова ради директорів Darnitsa Group
Всі ці кейси однозначно викликають занепокоєння. Ми створювали антикорупційні органи для того, щоб вони боролися з корупцією, а сьогодні ми бачимо, що йде полювання на людей, які боролися з корупцією. Є багато питань. Незрозуміло, навіщо ініціювати такі надзвичайні застави проти людей, які є фахівцями і заявили, що готові відстоювати свою честь в суді. Знаю і Пивоварського, і Коболєва дуже добре. Вони професіонали і в бізнесі, і так само показали себе під час державної служби. Завжди дотримувалися принципу прозорості і боротьби з корупцією, тому поточні інсинуації, особливо в тих справах, матеріали яких публічні, виглядають не те що дивно, а навіть неприємно, і викликають сором.
В 2014 році до державної служби ми заохочували професіональних представників бізнесу, щоб вони принесли свій досвід та швидкість прийняття рішень на державно службу. Сьогодні ми бачимо історію про те, як система наносить зворотній удар і створює демотивацію йти на державну службу. Це погана тенденція, адже для розбудови країни нам знадобляться професіонали, яких також очікують наші міжнародні партнери. Хочу зазначити, що і Андрія Пивоварського, і Андрія Коболєва відзначили наші міжнародні партнери як одних із найуспішніших реформаторів.
Ольга Гуцал, власниця компанії Каміон-Оіл і Autobooking.com:
Люди, які не бояться щось робити, — завжди в небезпеці. Проти нас усі, хто вважає, що спрацьовує щось іще, крім законів економіки. Державні рішення, прокурорські запити, податкові перевірки та ще багато різного. А працює лише економіка. Це як закони природи. Можна будувати будь-які греблі, але все одно вода важливіше.
Андрій Пивоварський, Андрій Коболєв та інші технократи у 2014−2017 роках пішли працювати на країну, закинувши своє життя, свої сім'ї, свої можливості у бізнесі. І у них чимало вийшло! Мене дуже дивує зараз, чому медіа та громадські організації не волають на їхній захист. Чому підозри друкують скрізь, а рішення про те, що це все вигадки, — лише на деяких каналах.
Свобода, за яку сьогодні воює країна, це — завтрашня можливість таким людям як Коболєв чи Пивоварський знову взятися за нашу економіку і врятувати її. Як це вже було одного разу.
І прошу, та країна, що нині так важко бореться за свободу, не може бути такою «вчорашньою». Такою ганебно вчорашньою. Просто Януковичем запахло.
Ігор Гуменний, президент торгово-промислового холдингу UBC Group:
Дуже підозріло в останній час стали висувати звинувачення цілому ряду колишніх українських реформаторів. Ексголові Нафтогазу Андрію Коболєву обрали запобіжний захід у вигляді застави у 229 млн грн. [Звинувачують] ексміністра інфраструктури Андрія Пивоварського, голову Райфайзена Олександра Писарука та гендиректора Укрпошти Ігоря Смілянського, ще раніше — ексголову НБУ Валерію Гонтарєву. Мабуть, у цьому ряду й звільнення очільника Укрзалізниці Олександра Камишіна. До них можна, мабуть, скоро додати авторів децентралізації, [майданчика державних публічних закупівель] Prozorro, Уляну Супрун з її медреформою й далі за списком.
У кожній із цих справ своя фабула, але, думаю, що це проблема з самим українським законодавством і його тенденційним трактуванням. Так можна будь-кого звинуватити при такому широкому трактуванні шкоди державі.
Професіонали, які знають як, мають досвід і можуть змінити систему, отримують попередження: «займайтеся своїми справами і не лізьте, куди не слід». Думаю, нові кандидати в реформатори тричі подумають, чи варто взагалі йти на державну службу.
30 років українські чиновники й політики, які розбудовували Україну й довели її до нинішнього стану, залишаться і продовжать цю роботу. Новим, чужим, з позасистеми — зась.
Анатолій Амелін, співзасновник, директор економічних програм аналітичного центру Український інститут майбутнього:
Якщо коротко, то ми виграємо війну у російського агресора, але програємо «глибинній державі», яка не зацікавлена у змінах, які роблять Україну успішною європейською країною.
Максим Нефьодов, депутат Київської міської ради від партії Голос, ексголова Держмитслужби:
Випадок Олександра Камишіна — окрема історія, про яку краще запитувати у Мінінфраструктури.
А коли мова про дивну активність, у першу чергу, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) і Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), видачу величезної кількості підозр, значна частина яких викликає здивування, то так, це справді стає тенденцією. При чому, наскільки зрозуміло з повідомлень, ця тенденція продовжиться і, умовно, без підозри не залишиться ніхто. І тут мова не про те, що люди, які робили реформи, мають бути поза межами підозр, і їхню діяльність не мусять аналізувати правоохоронні органи — це не так. Судова, правоохоронна система може розглядати ці питання. Запитання в тому, що, на перший погляд, всі ті підозри не витримують мінімальної перевірки на безглуздість. Тобто є ситуації, які можна по-різному трактувати, або, скажімо, підозри в отриманні неправомірної вигоди і так далі.
А тут історії про те, що, на думку слідства, просто підписаний папірчик був неправильним чи проведена реформа, і ви вчинили невірно. Або кейс із Коболєвим. Кожен може зайти на сайт Верховної Ради і подивитись, що в той період обмеження на зарплати й преміювання не поширювались на Нафтогаз, а були введені згодом після цього випадку.
Звичайно, є питання мотивації людей, які вели це слідство і потім збираються представляти інтереси держави в суді. Як мінімум, за такою ж логікою їм так само легко можна висунути звинувачення в розтраті чи неефективному використанні державних коштів, часу, роботи суду, детективів, роботи прокурорів на якийсь явно дивний популістський кейс. Те ж стосується кейсу Пивоварського. Можна як завгодно до нього ставитись, але ж мова про наказ Міністерства інфраструктури. Якщо, на думку слідства, цей наказ був злочинний, неправомірний, то логічно, що тоді мають бути висунуті підозри абсолютно всім керівникам держорганів, які його погоджували.
Тому так, все це виглядає справді як певна тенденція. Тенденція до спаму суду якимись старими справами, кожна з яких має історію, яка, напевне, непогано знайома всім, хто працював в уряді, і які відкривалися корупціонерами свого часу або бенефіціарами схем, які закривалися в рамках цих реформ. Такі справи є на кожного. Я не можу уявити будь-якого міністра чи заступника міністра, який активно щось змінював, і на якого деякі специфічні депутати чи посадовці не ініціювали б певних справ суто з метою тиску. Тут можна згадати і кейси Уляни Супрун, і Оксани Маркарової, і проти мене висувались звинувачення, і ще багатьох людей. Тепер, схоже, є тенденція взяти просто гамузом усе це і відправити у Вищий антикорупційний суд (ВАКС) — ну, нехай суд розбереться.
Мені здається, у даному випадку САП має виконати свою роботу і подивитись на обґрунтованість цих звинувачень, і якось збалансувати державний інтерес у тому, щоб завалити суд будь-чим і витрачати державні кошти, а також створювати дуже погану мотивацію для тих людей, які готові були піти в уряд. Для людини, яка повернулась у бізнес і будує корпоративну кар'єру, це не просто незручності — мовляв, якщо чесна людина, суд розбереться. По-перше, це великі витрати на адвокатів, які навіть не всі колишні держслужбовці можуть собі дозволити. По-друге, це великі репутаційні ризики, з точки зору кар'єри, банківського комплаєнсу [відповідність необхідним вимогам чи нормам]. Тобто фактично на кілька років стаєш людиною, яка постійно всім щось мусить пояснювати. І тому, звичайно, обґрунтованість таких підозр має бути якось проаналізовано до того, як вони потрапляють до суду і починається довга епопея.
Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції:
Кримінальний процес не терпить узагальнень. НАБУ, САП чи ВАКС не оцінюють компетентність чи досягнення підозрюваних, вони досліджують виключно наявність в їхніх діях конкретного правопорушення.
Правоохоронні органи діють виключно в межах і в спосіб, передбачений законом. Тож, якщо підозрюваний порушив закон, НАБУ, САП чи ВАКС зобовʼязані діяти в спосіб передбачений Кримінальним процесуальним кодексом (КПК): розслідування, підозра, обвинувачувальний акт, розгляд в суді, рішення.
Правоохоронні органи так само не оцінюють справедливість чи несправедливість порушеного підозрюваними закону. Це просто за межами мандату НАБУ, САП чи ВАКС. Якщо закон порушено (безвідносно його справедливості), правоохоронці зобовʼязані діяти, згідно з КПК.
