«Політичний важковаговик». Звільнення Данілова було питанням часу. Чим він запам’ятався на посаді секретаря РНБО — інтерв'ю з Давидюком
Політолог Микола Давидюк в інтерв'ю Radio NV розповів, чим запам’ятався вже колишній секретар РНБО Олексій Данілов, який пробув на цій посаді майже 4,5 років.
— Хочу почати зі звільнення Олексія Данілова з позиції секретаря Ради нацбезпеки та оборони. Як ти розумієш це звільнення зараз? Чому воно відбулося?
— Я думаю, що це вже було питанням часу. Якщо рік тому чи пів року тому Данілов своє звільнення з РНБО вбачав, наприклад, в переході в МВС або в Міністерство оборони, то вже пізніше звучало так, що, можливо, і ні туди, і ні туди, а просто, як жартували, послом в Британію, зараз, може, в Норвегію.
Тому в даному випадку вже назрівало [звільнення Данілова]. Не готовий сказати, що саме стало причиною, [останньою] краплею. Починають говорити про апаратне посилення китайського вектору, є версія, що буде об'єднання двох розвідок. Можливо, якщо їх будуть об'єднувати, то якраз керівника однієї з розвідок переводять в РНБО, а Данілова витискають за межі.
Він був інший, він був достатньо специфічний, цікавий, він був прозахідний, що важливо сказати.
Ми бачимо, що все-таки пішли на цей крок, хоча він пробув секретарем РНБО майже 4,5 роки. Це дуже довгий термін.
Насправді, це політичний важковаговик. Рідко в Україні, особливо при каденції [президента України Володимира] Зеленського, по чотири роки хтось тримається, крім прем'єр-міністра [Дениса Шмигаля]. Але зазвичай на таких посадах дуже довго ніхто не затримувався.
Тому зараз ми бачимо, що він відпрацював дуже довгу каденцію.
— Микола, а чи ти розумієш, говорячи про Олексія Данілова, яким був його вплив безпосередньо на прийняття рішень в РНБО? Чи ми можемо це оцінити?
— В РНБО… Він був достатньо різкий, знову ж таки, повторююсь, прозахідний, він був на 100% людиною президента.
Але загалом цей вплив в більшості був медійним. Тобто Данілов був високопоставлений чиновник, який міг собі дозволити коментувати в пресі широкий спектр питань, завжди будучи на стороні президента і на стороні країни. Його класно було титрувати, показувати. Це не когорта радників, яких уже розвелося тисячі, а це була дійсно поважна людина. І посада при ньому, і вік при ньому, і досвід при ньому. Тому його загалом історія була медійна.
Всередині самого РНБО, щодо персоналу, внутрішньої історії… Це ж великий державний аналітичний центр, кілька тисяч людей, які в щоденному режимі пишуть аналітику. Про впливи в Міноборони чи МВС ми можемо говорити, що [є] сотні тисяч людей, які роблять якусь ґрунтовну роботу. Тут все-таки простіше. Це люди, які пишуть, велика кількість з них відставні, велика кількість з них прийшли пересидіти до пенсії, тихенько піти собі, щоб їх ніхто не чіпав і ніхто навіть не знав.
У війну це ще більше звузилося, ще більше медійки стало, тому він здебільшого працював якраз з нашими ЗМІ, із закордонними ЗМІ. Десь радив президенту, десь щось доносив, десь щось виносив, напевно, я не знаю, це вже йому видніше.
— У нас в ефірі був Михайло Подоляк, радник голови Офісу президента. Звичайно, я про це також запитував. І з того, що почув від Подоляка, що певним чином планується перезавантаження РНБО, що мають підсилюватися аналітичні функції. Чи ти можеш припустити, яким буде РНБО із секретарем Олександром Литвиненком, з вже колишнім керівником Служби зовнішньої розвідки України?
— В нього і розвідка, і інститут стратегічних досліджень. Я не знаю, що Подоляк заклав в перезавантаження РНБО. Навпаки, при Данілову ми заговорили про РНБО як більш серйозний орган, ніж він був до цього. І [Андрій] Клюєв, і [Олександр] Турчинов, і [Петро] Порошенко, і всіх, кого ми можемо з топполітиків згадати, які були в РНБО, то в них це було почесне заслання.
Данілов, який прийшов з нижчої позиції, ніж три попередніх пана, які себе бачили завжди мінімум прем'єр-міністрами і президентами, навпаки показав, що людина може прикрасити крісло.
Як буде при новому керівнику, — не знаю. Я думаю, що в нього якраз аналітичність його сильна сторона, бо і розвідка, і інститут стратегічних досліджень це чиста аналітика. Тому логічно, що він буде використовувати свої сильні сторони.
Але що вони задумали, що вони вклали… Дуже часто ці слова звучать просто, аби сказати, що засіваємо надію, буде щось велике, воно колись виросте. Буде-не буде — побачимо через пів року, через рік. За 100 днів, я думаю, зарано для такого органу робити зріз.
Як мінімум Данілова звідти виводять як публічного спікера. Росіяни робили з ним фейки, діпфейки, він був присутній на медійній політичній карті і вважався одним з представників влади… Подивимось. Мені здається, що Литвиненко менш публічний, більш такий стриманий.
