— Чутки про те, що Данілова можуть звільнити, можна було почути ще восени минулого року. А що не так з ним?

— Та нічого. Я б не радив тут шукати конспірологію. Є три складових. Перше: президент сказав, що йде перезавантаження тих чи інших органів державної влади. Їх треба оптимізувати під той етап війни, на якому ми знаходимось.

Друга складова, про яку президент також сказав: пан Данілов залишається в команді і буде працювати на іншому напрямку.

І третя складова. Я бачу, в перепризначенні пана Литвиненка посилення аналітичної складової, тому що ми знаходимося в стагнації і потрібно відпрацьовувати сценарії, що нам треба робити, — з погляду війни як такої, ресурсного забезпечення війни і інформаційної складової в цій війні, щоб підсилити розуміння у наших партнерів.

Стагнація — це якраз здорожчання війни.

Читайте також:

«Треба адаптуватися до тривалої війни». Стратегія протистояння змінюється, командування армії РФ діє краще за наше — інтерв'ю з Бутусовим

— Коли ви говорите про те, що ми знаходимося в стагнації, що ви маєте на увазі?

— Ми ж з вами розуміємо, що поки що не вистачає ресурсів для ефективних наступальних дій, які можуть пришвидшити демонтаж російської вертикалі влади, путінської вертикалі влади. А без цього (давайте будемо відвертими, щоб не було в нас з вами жодних ілюзій), без зламу путінської вертикалі в самій Росії нічого не відбудеться — війна буде або підморожена, або буде в інших форматах проявлятися, але все рівно це буде постійна війна між Росією і Україною.

Мається на увазі стагнація по лінії фронту. Ми бачимо, що дефіцит ресурсів не дозволяє планувати ті чи інші ефективні наступальні операції на тактичному рівні. Про це, безумовно, краще з очільниками Генерального штабу говорити.

Є непогані, ефективні, стратегічні дії на південному напрямку. Ми з вами їх бачимо постійно. Це атаки на залишки Чорноморського флоту, атаки на відповідну інфраструктуру забезпечення війни Росії — ті ж НПЗ чи логістичні центри РФ.

Але загалом [існує] повільне постачання ресурсу України, повільне прийняття рішень щодо відповідних інструментів, певна стагнація по лінії фронту, виключно оборонні операції на Донецькому, Луганському та Запорізькому напрямку. Росія продовжує мобілізацію, продовжує кількісний тиск.

Ми бачимо, що все ж таки повільно вирішується питання дозакриття неба, яке складається з двох чинників. Перший — це системи протиракетної оборони. Росія одночасно підвищила відповідну риторику чи зробила її більш агресивною щодо атаки в рамках не «СВО» вже, а війни проти України, щодо знищення України, щодо санітарних кордонів. З іншого боку, вона відверто сьогодні використовує надзвукові ракети саме по цивільних об'єктах, по об'єктах критичної інфраструктури. Не тільки Циркони, а ті ж Кинджали, ті ж Іскандери, і так далі.

Паралельно з цим, ми не можемо добудувати систему закритого неба, попри необхідність це зробити.

І друга складова — це авіація. Якщо ми не отримуємо максимально швидко авіаційний компонент, то Росія знайшла додаткові спроможності, використовуючи керовані авіаційні бомби, засипаючи буквально весь передній край цими КАБами, то, безумовно, це так чи інакше гальмує просування в цій війні до відповідного фіналу.

— Щодо стагнації. Згадав, як тодішній головнокомандовець ЗСУ Валерій Залужний писав, що ми знаходимося в глухому куті. І тоді це викликало невдоволення в Офісі президента. Зараз ми все-таки визнаємо цю стагнацію офіційно, правильно я зрозумів?