— Якщо говорити про розвиток команди, яка прийшла 2019 року разом із Володимиром Зеленським. Пішли Руслан Рябошапка, можна згадати ще Олександра Данилюка, Олексія Гончарука… Зараз усе менше залишається тих, хто був у початковому ядрі команди президента. Чи це не є демонстрацією принципу, про який колись говорив Лі Куан Ю — посадити трьох своїх друзів? Виходить так, що Зеленський звільнив чергових двох своїх друзів.

— Мені здається, що уже від команди, особливо друзів, першої хвилі практично нікого не залишилося. Може в Офісі президента [заступник керівника] Кирило Тимошенко і ще [Андрій] Єрмак, який був у другому колі [близьких], хоча хто знає. От і все, на чому зараз стоїть Володимир Зеленський.

Якість його команди, станом на сьогодні, м’яко кажучи, бажає бути кращою. І перша хвиля команди була строкатою — різні світогляди, різні мотиви, якщо хочете.

Читайте також:

«Я не гуляв на дні народження Татарова». Голова ОП Андрій Єрмак відповідає на найбільш резонансні питання щодо своєї роботи під час війни

Дмитро Разумков також восени був відправлений у відставку з посади голови Верховної Ради. Здебільшого люди, яких позбувалася команда ОП, зокрема сам президент, — це люди, які мали свій погляд, свою суб'єктність і намагалися її реалізувати в команді Зеленського. Оскільки Володимир Олександрович є людиною ще з часів медіаменеджменту тоталітарного складу, таким чином вибудовується комунікація з усіма частинами команди, починаючи з Офісу президента до уряду.

Уряд України сьогодні, незалежно від прізвища прем'єр-міністра, узагалі не може бути суб'єктним.

У Верховній Раді - частина монобільшості, яку ще можна так назвати, хоча все менше і менше голосів на ті чи інші призначення вистачає… Останні кадрові призначення не набирають від «слуг народу» 226 [голосів], вони доповнюються сателітами Довіри і За майбутнє.

Тому сьогодні якість цієї команди є такою.

Думаю, що до завершення каденції президента України, як і парламенту в майбутньому, з команди нічого не залишиться. Це вже виглядатиме почасти зашкварно.

Сьогоднішні гучні відставки — це своєрідна «лебедина пісня» Андрія Борисовича Єрмака. Очевидно, у мене є на це свої передчуття. Звісно, я можу помилятися, але якщо закінчується обойма навіть таких кадрів, то все решта буде мати набагато більш зашкварні та скандальні характеристики. Категорія людей, які зараз готові заходити на ці посади, мають (принаймні я говорю про генерального прокурора і хто на сьогодні виконуватиме його обов’язки) дуже і дуже сумнівну репутацію як в експертних колах, так і в фахових, не говорячи вже про політичні. Припускаю, що у нас ще буде дуже-дуже багато дискусій, зокрема серед наших західних партнерів.

— Головний редактор Censor.net Юрій Бутусов у якості реакції на ці відсторонення від посад написав, що він переконаний: таким чином зцементовується контроль над усіма силовими структурами в руках Єрмака і його заступника Олега Татарова. І вони вже готуються проводити наступні вибори з переобранням президента Зеленського на другий термін. Це геть не збігається з вашими передчуттями. Як ви це поясните?

— Дуже просто: коли був 2012, 2013, потім 2014 роки теж було зцементовано і правоохоронну, і силову систему. Чим закінчилось? І якщо на Банковій хочуть пройти уроки історії Партії регіонів, Віктора Януковича, то Україна черговий раз продемонструвала, що такі «фінти» тут не пройдуть.

Читайте також:

Рокірування Єрмака. Як президент позбувся вірних йому Баканова і Венедіктової, а голова ОП замінив їх на лояльних до себе осіб

Немає такого цементу, який би витримав узурпацію влади в Україні, а особливо при сьогоднішніх історіях. Тут ми можемо дискутувати з Юрієм Бутусовим. Переобрання Володимира Зеленського, по-перше, за яких обставин, на яких територіях? Для того, щоб оголосити вибори в Україні, має бути припинена війна. З моменту завершення воєнного стану у нас може бути відновлено право на мирні мітинги, зібрання тощо. Тому якщо буде перегнута палиця або українське суспільство не влаштують результати виборів, то досвід організацій акцій протесту у нас є чималий — від мирних і, на превеликий жаль, до не зовсім мирних. Я би на місці Татарова чи Єрмака з цим не жартував.

І давайте так: до виборів ще треба дожити. Враховуючи цю динаміку та швидкість, з якою відбуваються кадрові ротації, які жодним чином не покращують стан справ у тих інституціях, вони також гратимуть дуже поганий жарт.

Як приклад, коли позбувалися [главу ОП] Андрія Богдана [на початку 2020 року], за місяць до того він себе поводив надзвичайно нахабно і впевнено. Можливо зараз речі, про які я говорю, фантастичні, — це не може стосуватися Андрія Єрмака. Але я би вже сьогодні цю версію не відкидав, наголошуючи, що Володимир Зеленський почав позбуватися своїх найближчих друзів. Пан Баканов може бути одним із хрестоматійних прикладів.

Тому станом на сьогодні виглядає, що Єрмак і Татаров — на вороному гарячому коні, але може статися так, що кінь може іноді брикатися і скинути тих, хто сидить у нього на верху.

— Щодо звільнень згадав ще одного — «вічного» міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Є обережні припущення, що в Міністерстві внутрішніх справ також можуть відбуватися певні ротації. Ви теж так вважаєте?

— Так. Я чув таку інформацію, що [міністру Денису] Монастирському теж «підпилюють ніжки», претензії йому виставляють якісь.

Я б не сказав, що до міністра внутрішніх справ станом на сьогодні можуть бути якісь надзвичайно великі претензії - не бачу у нього якихось великих зашкварів. Він діє по тій траєкторії, яку заклав свого часу Арсен Аваков. Відбулися певні кадрові зміни в регіонах, але загалом Нацгвардія, Нацполіція на своєму місці - працюють, наскільки можуть.

Денис Монастирський наразі не займається якоюсь надзвичайно великою політичною діяльністю і зайвий раз у публічність не виходить. Тож я думаю, що до осені він швидше за все точно може бути спокійний і поки що не хвилюватися за своє місце.