29 липня російські окупанти завдали ракетного удару по території одного з навчальних підрозділів Сухопутних військ у Чернігівській області. Внаслідок атаки троє військових загинуло, а 18 зазнали поранень.

Гончарівський полігон, який уразили росіяни, знаходиться у 60−70 км від кордону з Білоруссю. За словами Павла Нарожного, військового експерта та засновника БО Реактивна пошта, на ньому тренуються різні роди військ, в тому числі артилерійські, танкові та піхотні.

Офіційної інформації про те, чим окупанти атакували полігон, немає. Та експерт вважає, що вони застосували касетний Іскандер. При цьому він наголосив, що подібний удар без коригування не наноситься, тож, ймовірно, у повітрі знаходився ще й дрон-розвідник.

Для з’ясування всіх обставин і причин втрати особового складу створили комісію на чолі з начальником Військової служби правопорядку та призначили службове розслідування.

На жаль, це вже не перша подібна трагедія. Лише цього літа окупанти мінімум чотири рази били по розташуванню навчальних підрозділів українських Сил оборони. Зокрема, 1 червня загарбники вдарили по 239-му полігону, через що 12 людей загинули і 60 були поранені. Через цю трагедію тодішній командувач Сухопутних військ Михайло Драпатий навіть подав рапорт про відставку.

NV спробував розібратися, чому Україна на четвертому році повномасштабної війни не може запобігти трагедіям на полігонах та яких заходів необхідно вжити вже зараз заради безпеки військових.

Системна проблема

Російські удари по полігонах — це один з проявів технологічної війни, зазначив у коментарі NV Михайло Самусь, директор New Geopolitics Research Network.

Окупанти обстрілюють полігони та приміщення Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), аби перешкодити поповненню війська, вважає Роман Лихачов, військовий адвокат та юрист Центру надання підтримки ветеранам. До того ж, це досить легко, адже локації навчальних центрів та ТЦК можна побачити просто на Google Maps.

«А після цих ударів йде інформаційна атака, — зазначив юрист. — Люди, які і так бояться йти до армії, тепер говорять: а може я помру ще на полігоні».

Лихачов також зауважив, що в законодавстві досі не вирішене питання щодо поранення і загибелі на полігоні. «У мене вже було декілька випадків звернень клієнтів. Наприклад, у Чернігові прилетіла ракета на шикування, військовому відірвало ноги, а йому не виплатили належні кошти на лікування, — розповів адвокат. — Якщо людина отримала поранення у зоні бойових, їй мають виплачувати 100 тис. грн, а це відбулося не в зоні бойових дій. Тому людина отримає 20 тис. грн грошового забезпечення».

Протоколи безпеки

Для того, аби запобігти трагедіям на полігонах або хоча б мінімізувати наслідки, військові мають дотримуватись відповідних інструкцій. Нарожний підкреслив необхідність проходити в укриття від час кожної повітряної тривоги, додавши, що на Гончарівському полігоні є надійні сховище, де можна укритися від ракетного удару. «Якщо по Гондурасу [так називають Гончарівський полігон] вдарив Іскандер з Брянської області, то він міг бути у повітрі близько двох хвилин. Скоріше за все люди проігнорували повітряну тривогу», — додав він.

А Лихачов наголосив, що на території кожного полігону чи у навчальних підрозділах мають бути укриття для усіх присутніх, та створені умови й інструкції, як особовий склад має туди потрапити у разі необхідності. «У нас багато резервних військових частин, куди, наприклад, зганяють військовослужбовців після СЗЧ [самовільного залишення частини]. Їх теж треба перевіряти [на предмет дотримання заходів безпеки]», — додав юрист.

Окрім того, адвокат вважає за потрібне відвести полігони від сталих пунктів дислокації та перенести мінімум на 50 км від зони бойових дій. «Війна-2022 та війна-2025 — це досить різні речі, — зазначив він. — Дрони, „герані“ і все інше підлітають все ближче і ближче».

Самусь вважає, що певні заняття можна проводити у підземних приміщеннях-інсталяціях, проте наголошує, що з польовими заняттями таке неможливо.

Нарожний зазначив, що розгортати полігони на нових місцях досить важко. «У нас більшість бригад механізовані. Тобто, це означає те, що повинен бути полігон, на якому можна розгорнути бронетехніку, — пояснив експерт. — Навчання загальновійськовому бою, тренування механізованих підрозділів, артилерійські стрільби перенести практично нереально».

Водночас Самусь нагадує, що полігони розташовані по всій Україні, але наразі цілком безпечних місць у країні немає. «Будь-який підрозділ, не лише на полігоні, будь-які розташування військових можуть бути виявлені ворожою агентурою, — сказав він. — Агентура працює, доповідає російській розвідці, потім туди прилітають Іскандери, Кинджали, шахеди тощо. Контррозвідка має працювати».

Експерт зауважив, що кожен українець, а не лише військові, має розуміти, що довкола можуть бути російські агенти, які через технічні сенсори та дрони здатні отримувати різноманітну інформацію.

Тому кожен начальник полігону або командир військової частини має мати сучасний протокол безпеки, який в тому числі включає наявність технічних засобів. Самусь зауважив, що підрозділи мають мати можливість контролювати наявність російських розвідуваних дронів. «Інформація про розвідуваний дрон над полігоном означає, що в певний момент може прилетіти, наприклад, Іскандером», — додав він.

Якщо з’являються дані про розвідувальний «очі»" ворога, підрозділ має самостійно його знищити за наявності необхідних засобів (як дрони-перехоплювачі, зенітні ракетні комплекси системи РЕБ) або ж передати інформацію Повітряним силам.

Запит на чесність

Після подібних трагедій на полігонах зазвичай створюються комісії та проводиться службове розслідування. Але висновки цих перевірок — чи це особовий склад не бажав йти в укриття, чи не було самих сховищ, або ж були якісь перешкоди у доступі до них, і хто їх створив, — про це суспільству не повідомляють, зазначив Лихачов.

Він наголосив, що висновки таких комісій мають враховуватися та поширюватися на всі навчальні центри.

«Можливо, десь недопрацьовує механізм, можливо, є якісь логістичні проблеми, — каже юрист. — Хотілося б почути правду від військового керівництва: чому постійно б’ють по навчальних центрах, а наслідки ніхто не враховує. Є запит на прозорість і чесність. Якщо є якісь проблеми, які не можна вирішити, я думаю, що вже на четвертому році повномасштабної війни про них треба чесно говорити».

NV звертався із запитами про коментарі щодо трагедій на полігонах, висновків роботи комісій та заходів, які вживаються для їхнього запобігання, до Генштабу та Міноборони. Але на момент публікації матеріалу відповідей редакція не отримала.