Цей випадок вже не перший цьогоріч. Подібна ситуація два місяці тому стала причиною відставки Михайла Драпатого з посади командувача Сухопутних військ.

Чому Росія досі має змогу бити по українських полігонах та навчальних центрах і чи можливо цьому запобігти, в ефірі Radio NV розповів військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ Олександр Мусієнко.

— 29 липня, в другій половині дня російські війська вдарили по військовому полігону ЗСУ поблизу Чернігова. Сухопутні війська заявили про трьох загиблих і 18 поранених. Пропагандисти написали, що по навчальному центру били Іскандерами, одна із ракет була оснащена касетною бойовою частиною. Чому це сталося? Хто винен? І чи можна запобігти подібним жертвам серед військових?

— Перше, що треба сказати: звичайно, першопричина цього всього — це війна і те, що відбувається російська агресія, повномасштабне вторгнення.

Друге. Очевидно, що будь-які військові цілі, зокрема полігони, навчальні центри, місця дислокації військовослужбовців, завжди будуть у фокусі уваги ворога зі зрозумілих причин — тому що Росія зацікавлена в тому, щоби виснажувати наші можливості і ресурси. Це перші два пункти.

Третій — це, звичайно, те, що Росія постійно проводить розвідку. Вони працюють над тим, щоби виявляти і встановлювати місця потенційного розташування особового складу, як місця дислокації підрозділів військових, місця навчальних центрів і так далі. І, на жаль, вони це будуть робити і надалі, це треба розуміти. Ворог тут не буде зупинятися.

Безумовно, що у разі, якщо якийсь об'єкт потрапляє в поле зору, ворог починає фактично полювати за цим об'єктом — чи то вздовж лінії фронту, за місцями, де можуть бути наші військові, чи не тільки вздовж фронту, а й в тилу, — завдаючи ударів по певних об'єктах.

На жаль, треба сказати, що і цього року були удари, які агресор завдавав, зокрема і по місцях потенційного розташування особового складу. І існують подальші ризики.

Щодо того, які заходи вживаються, можу сказати на прикладі Сил териториторіальної оборони Збройних сил. Звичайно, вживаються максимальні заходи.

Перше — це розосередження особового складу. Друге — це максимальна кількість укриттів поблизу, які тільки можуть бути. Якщо їх немає в певних стаціонарних умовах, то [потрібно], щоб були оснащені відповідні бліндажі за відповідними інженерно-технічними військовими умовами. І в Силах ТрО дуже серйозно цьому приділяється увага, і тримаються ці питання на контролі. Це щодо наших, зокрема, і навчальних центрів, і місць дислокації.

Крім того, вживаються інші заходи (я би не хотів розкривати деталі), які полягають у маскуванні і убезпеченню від демаскування, щоб не виявляти себе військовослужбовцям і не привертати зайвої уваги як потенційного ворога, який може вести космічну розвідку, повітряну; але так само, на жаль, трапляються випадки, коли є і зрадники серед нас. І Служба безпеки працює над тим, щоби виявляти таких громадян, які, на жаль, видають певну інформацію ворогу.

Щодо Сил ТрО, то в нас це вирішується максимально, наскільки можливо, в умовах війни. Тому що гарантувати 100%-ву захищеність, на жаль, особливо військовим під час війни, не можна. Та й цивільним, як ми бачимо, тому що ворог веде терористичну війну. Але все, щоб мінімізувати наслідки, робиться.

Але я вам можу сказати ще один момент, що, як на мене, теж важливо усвідомлювати. Мабуть, краще вирішувати питання, щоби, за можливості, наскільки умови дозволяють, розміщувати певні об'єкти на [більшій] відстані - принаймні далі, ніж може діставати балістика в регіонах, [які межують з Росією чи з лінією бойового зіткнення]. Чому? Тому що балістика летить дуже швидко і іноді навіть в укриття дійти — це потребує часу. А коли летить дрон або крилата ракета, все ж таки є, дійсно, достатньо часу, щоб зайти в укриття і там уже перебувати і не давати ворогові жодних шансів.

— Щодо Гончарівського полігону, то воєнні оглядачі, експерти писали, що над ним літав російський дрон, вочевидь, розвідник. І доволі довго він висів над полігоном. Відкритим залишається питання: якщо цей дрон бачили, чого його не збили? А військові писали про те, що було попередження про атаку. Чому не всі сховалися, це також відкрите запитання.

— Тут важко сказати, чи всі сховалися, чи ні, тому що потрібно дочекатися ще офіційного проведення відповідних перевірок і відповідних розслідувань для того, щоб встановити, як все відбувалося.

Треба розуміти, що касетна бойова частина розлітається на велику відстань, на великій площі. Треба все встановити.

А другий момент — щодо дронів-розвідників. У нас, дійсно, дуже часто про це говорять, але я хотів би звернути увагу на технічні особливості окремих дронів-розвідників. Йому не обов’язково висіти над якоюсь ціллю. Це [відео], що поширює ворог, те, що ми бачимо потім в соцмережах чи десь, — це результати так званого об'єктивного контролю. Цей дрон може з’являтися безпосередньо над ціллю, коли вони вже планують ураження об'єкту, за 5−10 хвилин до того, за 15, можливо.

Коли говорять про те, що дрон висить, він може висіти за чотири кілометри, і він може бачити і спостерігати. Це не означає, що він висить прямо над ціллю. Суперкам, Зала літають, на жаль, і залітають, і їх намагаються збивати. Але іноді висота, на якій вони перебувають, не дає можливості [їх ліквідувати], тому що не вистачає систем ППО, саме ракет, якими [можна їх] діставати. А іншими засобами це зробити просто складно, технічно неможливо. [Наприклад], тими ж мобільними вогневими групами.