Євгеній Єременко з позивним Тічер, начальник штабу — заступник командира 21-го окремого полку безпілотних систем Kraken 1654 3-го армійського корпусу, родом з Києва, у війську з 2022 року.

У цивільному минулому — керівник логістичної компанії, Єременко пройшов шлях від стрілка-помічника гранатометника в ТрО АЗОВ до головного сержанта дивізіону та начальника штабу протитанкового батальйону 3-ї окремої штурмової бригади (3 ОШБр). Нині він — капітан, начальник штабу — заступник командира 21-го окремого полку БпЛА 3-го армійського корпусу.

Свій позивний Тічер Єременко отримав від побратимів на початку повномасштабного вторгнення, який на 100% виправдав у 2023 році на Бахмутському напрямку, коли служив у протитанковому батальйоні.

Тоді його бійці отримали бойове завдання для виконання якого необхідно було залучити групу вогневої підтримки 82-го та 120-го мінометів. Бажане озброєння підрозділу передали, але разом з двома розрахунками, кожен з яких складався з чотирьох військовослужбовців іноземного походження, які спілкувались англійською та французькою мовами. Єременко визначили відповідальним в побудові вогневої підтримки групи, адже він знав англійську.

Під час знайомства українець зрозумів дві речі: що його нові «підлеглі» не мають бойового досвіду і не навчені облаштування інженерно-фортифікаційних споруд та корегуванню вогню.

«Ми кажемо: у звʼязку з відсутністю заздалегідь підготовлених позицій — будем копати самостійно. Іноземці трошки здивувались, але потім охоче доєднались, коли ми почали копати разом з ними», — пригадує Тічер.

Подивившись на це, Єременко разом з побратимами вирішив застосувати власний досвід початку 2022-го року, коли найкраще навчання — це ведення бойових дій, тому одразу почав навчати ввірений йому особовий склад, як ураженню живої сили противника, так і самостійному коригуванню вогню: «няньчитись» з іноземцями не треба, краще власними силами навчити їх стріляти та коригувати вогонь. Інакше кажучи, перетворити нових підлеглих на самостійну бойову одиницю.

«Вони приїхали трохи капризні: ми то робити не будемо, те нам не подобається, і взагалі ми не фахівці, — розповідає Тічер. — Але ми робили все разом з ними, і в них відкрився оцей дух військової романтики — вони почали самостійно проявляти ініціативу: давайте перенесемо позиції ближче задля найбільш ефективного виконання бойових завдань, будемо далі щось уражати».

Навіть коли російський снаряд влучив у бліндаж іноземців, через що деякі з них дістали поранення, «підлеглі» Тічера не захотіли відходити у тил. «Вони казали: ми все одно будемо виконувати задачі, з нами все в порядку, ми подивилися, як працюєте ви, який тягар тягнете, і прониклись вашим духом побратимства, — веде далі Єременко. — Але ми їх все одно евакуювали».

Навіть опинившись у відносно безпечній зоні, іноземні мінометники постійно питали у своїх керівників: коли для них буде нове бойове завдання? «Вони відчули наше ставлення до них, навчилися, і дійсно стали фахівцями своєї справи», — додає Тічер.

Військовий з позивним Кучер, командир 2-го батальйону 21-го полку, відзначає саме «вчительську» харизму Єременка: «Він на своєму прикладі показує, що вчитися потрібно завжди. У цьому немає нічого сороміцького. Потрібно ставити питання і постійно вдосконалюватись».

«Це людина, яка вчить думати», — додає Кучер.