Звірства російських більшовиків на сході та півдні України виявили й оприлюднили майже по-гарячому. На початку квітня 1919 року білогвардійський генерал Антон Денікін, головнокомандувач військами, які намагалися повернути в Росію монархію, створив Особливу комісію з розслідування злодіянь більшовиків. «Задля виявлення перед очима всього культурного світу руйнівної діяльності організованого більшовизму», — визначалася її мета.

Читайте також:

Чому мир з Росією неможливий. Переговори з українцями про перемир’я і кордони 1918-го Москва використала для підготовки до нового нападу

Комісія керувалася останнім Статутом кримінального судочинства Російської імперії 1914 року. Відтак, мала право проводити всі належні слідчі дії: викликати та допитувати потерпілих і свідків, проводити огляди, обшуки, виїмки, експертизи. Протоколи Комісії мали чинність слідчих актів.

Вперше російські більшовики зайняли Харків на початку грудня 1917-го, через місяць після перевороту і захоплення влади у Петрограді. На протести Центральної Ради й українського уряду в Києві відповідали: мовляв, загони Червоної гвардії тут проїздом, аби розбити антирадянський заколот генерала Олексія Каледіна на Донщині.

Прелюдія лиха

Харківські більшовики зустріли російських «колег» на залізничному вокзалі. Це були загони під орудою Рудольфа Сіверса і матроса Ніколая Ховріна — загалом з півтора тисячі багнетів з шістьма гарматами та трьома броньовиками. «Гості» пообіцяли не чіпати представників Центральної Ради, з якими місцеві більшовики ще ладили, і поводитися в місті мирно.