Чому мир з Росією неможливий. Переговори з українцями про перемир’я і кордони 1918-го Москва використала для підготовки до нового нападу
105 років тому в українській столиці закінчилися перемовини між гетьманським Києвом і більшовицькою Москвою щодо кордонів. Тим часом уряд Росії зібрав сили, аби знову напасти на Україну й заволодіти її землями, у тому числі Білгородом і Таганрогом.
«Поза сумнівом, що уся ця радянська делегація була одна лише комедія», — згадував Борис Стеллецький, начальник штабу гетьмана Павла Скоропадського. Йшлося про перемовини з російськими більшовиками 1918 року щодо припинення бойових дій, а також щодо кордонів між Україною та Росією.
Негайні мирні переговори були одним із пунктів угоди, підписаної в березні 1918‑го у Бресті. З цим погодилися і посланці Володимира Леніна, глави радянської Росії. Перемовини мали початися вже 30 березня в Курську.
Однак, як повідомляла газета Раннее утро, «один із представників московської делегації виїжджав назустріч українцям, але повернувся від Льгова [місто в Курській області] через те, що там відбувалися воєнні дії».
Далі видання писало, що зразу після приїзду української делегації перше засідання відкриє Йосип Сталін-Джугашвілі — він на той час займався національними питаннями в уряді більшовиків. Але переговори з московського боку вестиме Християн Раковський. Етнічний болгарин, він приєднався до більшовиків після перевороту 1917‑го, а через рік після переговорів очолив уряд радянської України зі столицею в Харкові.
До Курська українці так і не приїхали через ситуацію, про яку писала газета. Тому радянських перемовників запросили до Києва. Ті прибули 22 травня у складі 40 осіб.
Усі чотири з половиною місяця, упродовж яких тривали переговори, головними ораторами московської делегації були її глава Християн Раковський та Дмитро Мануїльський, який через три роки очолить компартію більшовиків України.
Навіщо вони привезли із собою решту московців, стане зрозуміло дещо згодом. У своїх валізах перемовники мали 75 млн рублів на організацію диверсій та антиукраїнської пропаганди.
