Колода Нарбута проти Атласної. Як 100 років тому Україна намагалась позбутися гральних карт Російської імперії, але вони продаються й досі
Графік Георгій Нарбут і кольоризовані гральні карти на тлі плану Києва, 2025 рік (Фото: Колаж NV / Микола Усвіль-Підлуцький)
У 1918 році автор герба і паперових грошей України Георгій Нарбут створив дизайн національних гральних карт на замовлення держави. Але колоду з гетьманами Конашевичем-Сагайдачним і Мазепою світ так і не побачив.
Звична колода з 36 гральних карт, якою граємо в дурника чи розкладаємо пасьянс, прийшла на українські землі в середині XIX століття, а відомий дизайн створив російський художник Адольф Шарлемань. Цензура щось прибрала, щось домалювала, і готові карти пішли в друк та опинилися в крамницях, а прибуток від них ішов до царської скарбниці. Монополія була жорсткою — будь-які інші карти на території імперії були заборонені ще від 1817 року за указом імператора Олександра I.
Пізніше гральні карти Шарлеманя прижилися і в Радянському Союзі. Їх виготовляли на спеціалізованих підприємствах, здебільшого на Московській картковій фабриці, та продавали у всіх республіках. А після розпаду СРСР більшість пострадянських республік перетягнула імперську карткову культуру для своїх незалежних країн.
Нині цю царську колоду, прозвану Атласною, продовжують тиражувати не лише в Росії й Білорусі, а й в Казахстані, Узбекистані, Грузії. Україна також не стала винятком — хоча могла мати власні національні карти авторства відомого художника-графіка Георгія Нарбута ще 107 років тому.
