Національний дохід за ці п’ять років досяг рівня 186% у порівнянні із 1960 роком, а виробництво предметів споживання стрибнуло до 203%. Роздрібний товарообіг збільшився до 198%, фонд зарплати — до 220%.

Секрет цього економічного успіху був простим: більшості радянських підприємств дали свободу у виробництві продукції замість тих показників, які раніше спускали «згори», а ще — частково дозволили розпоряджатися прибутком. Тобто, на заміну плановій економіці прийшла майже здорова конкуренція — і це спрацювало.

Автором цих економічних реформ був Олексій Косигін, який задумав їх іще 1958 року, проте не зміг реалізувати через неприязні стосунки з тодішнім генеральним секретарем ЦК КПРС Микитою Хрущовим. Коли той позбувся влади, новий генсек Леонід Брєжнєв, попри спротив партійних ортодоксів на чолі з Михайлом Сусловим, дав Косигіну зелене світло.