Дні болю і страху. Трагедія Бабиного Яру в фактах і спогадах тих, хто вижив

29 вересня 2021, 06:30
Сюжет
Яр, в якому в 1941 році було вбито тисячі євреїв (Фото:Архів Яд Вашем)

Яр, в якому в 1941 році було вбито тисячі євреїв (Фото:Архів Яд Вашем)

29 вересня виповнюється 80-та річниця трагедії в Бабиному Яру — в 1941 році в цьому місці на північному заході Києва нацистами і їх посіпаками були розстріляні до 50 тисяч єврейських жителів.

НВ згадує про жахливий символ Голокосту та одну з найтрагічніших сторінок в історії людства.

Коли Київ пав

У липні 1941 року, на другий місяць німецько-радянської війни, війська вермахту майже впритул підступили до української столиці. До війни Київ був одним з найбільших центрів розселення єврейської діаспори в колишньому СРСР — там проживало 224 тис. євреїв, що на той момент складало 26,5% всіх жителів.

Відео дня

Місто, що розуміло неминучість німецького наступу, почало готуватися до евакуації.

«Київ у нападах лихоманки, що межує з панікою, перетворився на місце повної розгубленості. Всюди метушня, немов у вулику. В установах і на підприємствах спішно палять документи», — писав Олександр Скоцень, львівський футболіст, який переїхав до Києва після анексії Радянським Союзом Західної України.

19 вересня українська столиця, що протрималася 72 дні, пала. Зайнявши місто, нацисти відразу ж почали гоніння єврейського населення Києва. Передчуття трагедії витало в повітрі — за німцями, що раніше захопили Житомир та інші українські міста, тягнувся довгий слід з крові єврейського народу.

1941 рік, Україна, німецькі війська в наступі (Фото: BYHMC)
1941 рік, Україна, німецькі війська в наступі / Фото: BYHMC

До цього часу розстріли пройшли в Шепетівці, Бердичеві, Вінниці, Кам’янці-Подільському — за літо 1941 нацисти знищили 95 тисяч євреїв.

Через тиждень після захоплення української столиці на її вулицях був розклеєний наказ німецького командування: всім євреям, які проживають у Києві, зібратися о восьмій ранку 29 вересня на розі вулиць Мельника і Доктерівської, взявши з собою «документи, гроші та цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо». Нацисти погрожували розстрілом тим, хто не виконає їхнього розпорядження.

Одночасно з цим загони SS заарештували дев’ять київських рабинів, змусивши їх виступити із заявою про те, що «після санобробки євреї і їхні діти будуть переправлені в безпечні місця».

Серед частини єврейського населення Києва ще зберігалася надія на те, що їм не загрожують страшні наслідки, а з майбутнього попереду — тільки депортація. Як зазначає київський гід Еліна Бондаренко, на це було кілька причин:

1. Багато киян ще пам’ятали німців 1918 року, які тоді окупували Київ і поводилися тут більш ніж пристойно.

2. Недалеко від Бабиного Яру розміщувалася залізнична станція. А в німецькому наказі говорилося, що з собою потрібно взяти необхідні речі.

3. Ніхто інший ще ніколи не вдавався до практики масових розстрілів мирних громадян.

Окупований Київ у вересні 1941 року. На фото — розграбовані магазини Бессарабського ринку (Фото: Фото з колекцій С. Машкевича)
Окупований Київ у вересні 1941 року. На фото — розграбовані магазини Бессарабського ринку / Фото: Фото з колекцій С. Машкевича

Як пише в своїх спогадах київська єврейка Діна Пронічева, якій вдалося врятуватися з Бабиного Яру, 29 вересня євреї йшли до місця розстрілу «сотнями, тисячами».

«Ми жили в страху і жаху. Коли я побачила на вулицях міста плакати і прочитала наказ: «Всім євреям Києва зібратися біля Бабиного Яру», про який ми поняття не мали, серцем відчула біду… Тому я одягла моїх малюків, молодшій 3 роки, а старшому 5 років, спакувала їхні речі в невеликий мішок і відвезла дочку і сина до моєї свекрухи росіянки. Потім взяла хвору маму і разом з нею, згідно з наказом, пішла на дорогу, що веде до Бабиного Яру.

Євреї йшли сотнями, тисячами. Поруч зі мною брів старий єврей, з довгою бородою. На ньому був одягнений талес і тфілін. Він тихо бурмотів. Він молився точно так само, як мій батько, коли я була ще дитиною. Попереду мене йшла жінка з двома дітьми на руках, третій вхопився за її спідницю", — описує той день Пронічева.

Так виглядали нацистські листівки, розклеєні по Києву напередодні розстрілів в Бабиному Яру (Фото: DR)
Так виглядали нацистські листівки, розклеєні по Києву напередодні розстрілів в Бабиному Яру / Фото: DR

Страта

Н езадовго до фатального дня в окупований Київ прибула зондеркоманда 4А айнзацгрупи C — ескадрон смерті, що знищував цивільне населення на територіях, захоплених вермахтом.

Берлінський історик Вольфганг Бенц відзначав, що, супроводжуючи регулярні частини армії Третього рейху, айнзацгрупи «вичищали небажані елементи» на окупованих землях. У той же час, за словами американського історика Тімоті Снайдера, в організації розстрілів брали участь не тільки есесівці й представники СД (нацистської спецслужби, а й звичайні поліцейські, цивільні особи, а також офіцери і солдати вермахту.

Вранці 29 вересня 1941 року на розі київських вулиць Мельника і Доктерівської зібралися тисячі євреїв (самі нацисти писали про 20 тис.), яких повели в бік Бабиного Яру — спочатку без збройного супроводу, пізніше — під дулами автоматів есесівців.

Чоловіків, жінок і дітей вели по вулиці Дорогожицькій, що йде уздовж Лук’янівського кладовища, біля якого їм наказували зупинитися, здати цінні речі і коштовності. З есесівців з собаками і місцевих поліцаїв був утворений коридор, по якому гнали людей, попутно б’ючи їх. Євреїв пропускали на територію Бабиного Яру групами, за різними оцінками, від 40 до 600 осіб.

Військовополонені засипають ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї (1941 рік) (Фото: Йоганнес Хеле, DR)
Військовополонені засипають ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї (1941 рік) / Фото: Йоганнес Хеле, DR

«Я пройшов і зрозумів, що там, за колючим дротом, за єврейським цвинтарем, тікати нікуди не можна. Там дуже багато було євреїв. До речі, я прийшов уже пізно ввечері, і нас не роздягали, я був у одязі. До цього за годину, за дві всіх роздягали. (…) Запустили двадцять собак вівчарок, ці вівчарки стали кусати людей за ноги, і люди бігли вперед», — писав про той день київський єврей Давид Айзенберг.

Німецьке командування вибрало як місце масових розстрілів єврейського населення урочище Бабин Яр через його ландшафт — рови та яруги, а також віддаленість від центру міста допомагали нацистам приховувати свої злочини.

Пройшовши через есесівські коридори, люди опинялися на широкому майданчику, відокремленому від яру, який і називався Бабиним Яром. Через земляний насип жертви не бачили самого яру. Євреям наказували роздягтися і змушували бігти через вузькі проходи тісним потоком — зупинитися було не можна.

В кінці шляху людина опинявся на уступі, зробленому на схилі яру, на протилежному боці якого знаходилися кулеметники з зондеркоманди 4А айнзацгрупи C, які відкривали вогонь.

Бабин Яр, Україна, жовтень 1941 року. Німецький солдат риється в речах убитих євреїв (Фото: Архів Яд Вашем)
Бабин Яр, Україна, жовтень 1941 року. Німецький солдат риється в речах убитих євреїв / Фото: Архів Яд Вашем

«Поліцейський наказав мені роздягтися і штовхнув мене до обриву… Але ще до того як пролунали постріли, я, ймовірно, від переляку, впала вниз, у яму… Перші хвилини я нічого не могла розібрати: де я, як я сюди потрапила… Я почала мацати руки, ноги, живіт, голову і переконалася, що мене навіть не поранили… Я причаїлася, ніби мертва… А розстріл тривав…

Раптом все стихло. Стало сутеніти… Я відчула, що нас засипають землею… Коли зовсім стемніло і настала тиша, в повному розумінні — мертва тиша, я відкрила очі і, переконавшись, що кругом нікого немає, ніхто мене не бачить, скинула з себе пісок", — писала Діна Пронічева, яка пережила трагедію тих днів.

Нацисти та їхні посіпаки вбивали людей кілька годин поспіль. Злочинці розділилися на кілька груп: одна розстрілювала населення, інша — укладала трупи в яру, третя сортувала речі, а четверта супроводжувала людей до місця страти.

За два дні — 29 і 30 вересня — в Бабиному Яру нацистські окупанти розстріляли 33 771 особу. Протягом перших днів жовтня 1941 року в урочищі були вбиті ті, хто раніше не з’явився за наказом німецького командування.

Продовження злочинів

Н ацистські звірства в Бабиному Яру тривали аж до відступу німецьких військ з Києва в листопаді 1943 року. За час окупації української столиці нацисти знищили в урочищі п’ять ромських таборів; розстріляли 621 члена Організації українських націоналістів, зокрема поетесу Олену Телігу, її чоловіка Михайла і редактора газети Українське слово Івана Рогача; представників етнічної групи караїмів, заручників, підпільників, партизанів і в’язнів Сирецького концтабору.

Всього жертвами Бабиного Яру, за однією з оцінок, стали 200 тисяч осіб, третина з них — євреї.

У липні 1943 року, незадовго до відступу з міста, нацисти почали знищувати свідчення масових вбивств у Бабиному Яру — стартувала так звана «операція 1005», відповідальним за яку був Пауль Блобель, командир зондеркоманди 4А айнзацгрупи C (саме її члени розстрілювали єврейських жителів в Бабиному Яру).

1944, Україна, Київ. Жінка розшукує тіло свого чоловіка серед трупів, які витягли з ям на території Сирецького концентраційного табору. Багатьох в'язнів цього табору розстрілювали в Бабиному Яру (Фото: ЦДКФФА України імені Пшеничного)
1944, Україна, Київ. Жінка розшукує тіло свого чоловіка серед трупів, які витягли з ям на території Сирецького концентраційного табору. Багатьох в'язнів цього табору розстрілювали в Бабиному Яру / Фото: ЦДКФФА України імені Пшеничного

«У листопаді 1942 року в Берліні Блобель прочитав лекцію перед групою фахівців Ейхмана про єврейське питання на окупованих територіях. Він розповів про спеціальні кремаційні печі, які він особисто сконструював для використання в роботі команди 1005. Його завданням було розкриття могил, видалення з них і спалювання тіл раніше страчених осіб. Команда 1005 діяла в Росії, Польщі та в Прибалтиці. Потім я бачив Блобеля в Угорщині в 1944 році і він підтвердив Ейхману в моїй присутності, що місія команди 1005 виконана», — розповідав один з офіцерів СС під час Нюрнберзького процесу.

Приховування нацистами своїх злочинів серйозно завадило ідентифікації жертв звірств у Бабиному Яру. Нині однойменний меморіальний центр Голокосту намагається відновити всіх загиблих від рук катів киян поіменно — зараз в списку вже понад 18 тисяч імен.

Кат Бабиного Яру Пауль Блобель після війни постав перед Нюрнберзьким трибуналом і був повішений 7 червня 1951 року. Інші учасники злочину — військовий комендант Києва генерал-майор Курт Еберхард і цивільний губернатор (генеральний комісар) міста Гельмут Квітцрау — уникли покарання, померши своєю смертю в післявоєнній Німеччині.

Бабин Яр поряд з концентраційним табором Освенцим залишається одним з головних і жахливих символів Голокосту.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Сьогодні в Україні з Андрієм Смирновим

Дайджест новин від відповідального редактора журналу НВ

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Показати ще новини
Радіо НВ
X