Окупанти просуваються на чотирьох напрямках, ЗСУ втрачають можливості контрбатарейної боротьби через брак снарядів — аналіз ISW
Дефіцит снарядів, який дедалі гостріше відчувають ЗСУ, знижує ефективність сучасних західних систем контрбатарейної боротьби, наданих Україні. Тим часом окупанти продовжують поступове просування біля Куп’янська, Кремінної, на північний схід від Бахмута та, можливо, в районі Авдіївки.
Про це йдеться у новому зведенні Інституту вивчення війни.
Затримка західної безпекової допомоги продовжує загострювати дефіцит снарядів в Україні та підривати здатність України ефективно використовувати західні системи контрбатарейної боротьби. Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко 5 лютого заявив, що російські війська за останній тиждень посилили артилерійські удари майже на 25% і понад 1500 разів обстріляли Україну, вдаривши по більше ніж 570 населених пунктах. 4 лютого The New York Times повідомила, що при цьому українські війська на критичних ділянках фронту, таких як Авдіївка, дедалі гостріше відчувають брак снарядів і, отже, можуть обирати цілями лише великі маси наступаючих російських солдатів — до чого росіяни, вочевидь, адаптувалися і тепер просуваються меншими групами, які українській артилерії важче вразити.
Український військовий аналітик і полковник у відставці Петро Черник при цьому нагадав, що українські сили мають відносно кращі можливості контрбатарейної боротьби, аніж російські сили, зокрема на озброєнні ЗСУ є американські радари AN/TPQ-36, -48 і -50 та німецька радіолокаційна система COBRA. Контрбатарейні радари ефективні тим, що вони виявляють вхідний ворожий вогонь і обчислюють його точку надходження, щоб власна артилерія могла вести вогонь у відповідь — для чого, однак, їй потрібна достатня кількість артилерійських боєприпасів. Тому відсутність або брак снарядів, таким чином, серйозно погіршує роботу цих систем. AN/TPQ, COBRA та інші західні контрбатарейні системи можуть бути ефективними лише тоді, якщо достатньою є кількість артилерійських снарядів, які українські сили мають у своєму розпорядженні для ураження цілей, ідентифікованих радарами, нагадують аналітики. Раніше ISW повідомляв, що війська РФ отримують вигоду від дефіциту боєприпасів в Україні та подальшої неспроможності ЗСУ вести контрбатарейну боротьбу на достатньому рівні. Ця динаміка, ймовірно, ставатиме дедалі гострішою для ЗСУ, оскільки період нестачі снарядів в Україні затягуватиметься.
У ході позиційних боїв по всій лінії фронту російські війська мають нові підтверджені просування поблизу Куп’янська, Кремінної, на північний схід від Бахмута та, можливо, Авдіївки. Зокрема окупанти просунулися:
На північний схід від Куп’янська та на захід від Кремінної під час триваючих боїв на лінії Куп’янськ-Сватове-Кремінна. Геолоковані кадри, опубліковані 4 лютого, свідчать, що російські війська незначною мірою просунулися в північній Синьківці (на північний схід від Куп’янська) та на схід від Ямполівки (на схід від Кремінної). 5 лютого позиційні бої тривали на північний схід від Куп’янська біля Синьківки; на захід від Кремінної біля Тернів, Торського, Ямполівки; і на південь від Кремінної біля Білогорівки (12 км на південь від Кремінної) та Григорівки. Український військовий оглядач Костянтин Машовець водночас повідомив, що частинам російської 1-ї танкової армії (Західний військовий округ) не вдалося з першої спроби оточити тактичне угруповання українських сил, яке обороняло ділянку траси Р07 (Сватове-Кремінна) на північний захід від Сватового, але російські війська, ймовірно, готуються до ще одного нападу.
У районі Сіверська на північний схід від Бахмута. Геолоковані кадри, опубліковані 3 лютого, свідчать, що російські війська нещодавно просунулися на північ від Веселого (15 км на південний схід від Сіверська). Поблизу самого Бахмута 5 лютого тривали позиційні бої, однак підтверджених змін на цій ділянці фронту не було. Українські та російські джерела стверджують, що позиційні бойові дії тривали біля Богданівки (на північний захід від Бахмута), Кліщіївки (на південний захід від Бахмута) та в напрямку Іванівського (на захід від Бахмута).
Щодо Авдіївки, у зведенні ISW відзначається як певне просування ЗСУ, так і можливе просування окупантів на тлі триваючих позиційних боїв у цьому районі. Геолоковані кадри, опубліковані 5 лютого, свідчать, що українські сили нещодавно просунулися на північний схід від Невельського (на південний захід від Авдіївки). Водночас російські джерела стверджують, що окупанти просунулися в південно-східних районах Первомайського (на південний захід від Авдіївки) і на глибину до одного кілометра в північній Авдіївці, хоча ISW не знайшло візуальних підтверджень жодного з цих тверджень. Російські та українські джерела заявляють, що позиційні бої тривали на північний захід від Авдіївки в районі Новобахмутівки та Степового; на захід від Авдіївки біля Тоненьке та Сіверного; на південний захід від Авдіївки біля Первомайського та Невельського.
Кремль може не допустити Бориса Надєждіна до участі в «президентських виборах» у березні 2024 року через більшу, ніж очікувалося, популярність Надєждіна. Робоча група Центральної виборчої комісії (ЦВК) Росії 5 лютого заявила, що 15% підписів, які Надєждін зібрав для реєстрації кандидатом на виборах, були нібито сфальсифікованими, і що ЦВК рекомендує не реєструвати його як кандидата. У відповідь на повідомлення ЦВК Надєждін заявив, що він звернеться до Верховного суду Росії, якщо ЦВК відмовить йому в реєстрації кандидатом у президенти. Раніше Надєждін стверджував, що 31 січня подав до ЦВК Росії 200 тис. підписів. Кандидати в президенти Росії, яких спонсорують політичні партії, мають подати 100 000 підписів із додатковими вимогами до регіонального розподілу, щоб мати можливість балотуватися на виборах, при цьому не більше п’яти відсотків від загальної кількості поданих підписів можуть бути фальсифікованими. У ЦВК заявили, що остаточне рішення оприлюднять 7 лютого, але ЦВК навряд чи допустить Надєждіна до виборів, вважають в ISW.
