Залишають «верблюдів» і прориваються під землею. NYT про спроби росіян продавити оборону Авдіївки і критичний брак ресурсів у ЗСУ
Українські військові наразі поступаються росіянам у людях, техніці і боєприпасах — подекуди вп’ятеро, — і тримати лінію фронту їм стає дедалі важче, зокрема під Авдіївкою. Завоювання росіян поки незначні на тлі витрачених ресурсів, однак стають дедалі небезпечнішими, тим більше що окупанти шукають нову тактику штурмів, пише у своєму репортажі американська New York Times.
У січні 2024 року журналісти The New York Times побували на передовій у Донецькій області, де стежили за боями та поспілкувалися з командирами українських підрозділів і операторами безпілотників біля Авдіївки та Вугледара — «двох ключових гарячих точок на східному фронті», як відзначає видання. Саме на цих матеріалах базується репортаж.
Кореспонденти NYT констатують «очевидний масштаб» російських втрат, описуючи засніжені поля Донеччини, «засмічені» знищеною російською бронетехнікою і тілами окупантів. Водночас, підкреслюють вони, після двох років війни росіяни на полі бою наразі переважають українських військових в особовому складі та озброєнні. «Після домінування в бойових діях у перший рік і боротьби на другому році війни, що здебільшого зайшла в глухий кут, українці поступилися імпульсом Росії. Тепер вони окопуються і борються за те, щоб втриматися», — йдеться в матеріалі.
Автори описують один з нещодавніх бойових епізодів під Авдіївкою, коли українським захисникам вдалося відбити ворожий штурм північніше міста. Останнього росіянина зі штурмової групи закликали здатися, однак він дістав дві гранати: тоді його вбив удар українського дрона. Утім, щоразу українці не мають ілюзій: штурмів буде набагато більше. «Вони йдуть хвилями. І вони не зупиняються», — каже про росіян 29-річний лейтенант Олександр Ширшин, заступник командира батальйону 47-ї механізованої бригади, що протистоїть ворогу на Авдіївському напрямку.
Збройним силам України тепер дедалі важче. Мінометним розрахункам доводиться нормувати снаряди. Під час ротацій тилові підрозділи приєднують до недоукомплектованих піхотних підрозділів на фронті. Крім того, бракує важливих матеріалів, необхідних для ремонту та обслуговування української бронетехніки.
Українським військовослужбовцям також «критично не вистачає» боєприпасів, констатує NYT: на деяких ділянках фронту росіяни нині можуть випустити вп’ятеро більше артилерійських снарядів, аніж українці. Тож нині підрозділи ЗСУ, що тримають оборону, не можуть дозволити собі вести вогонь лише по одному чи двох ворожих солдатах, які йдуть у наступ. Тож росіяни пристосувалися і часто переміщуються на свої передові позиції нечисельними групами, описує видання тактику ворога. Вони намагаються зібрати достатньо солдатів, щоб штурмувати українські окопи і розгромити захисників ЗСУ, йдеться у матеріалі.
«Зараз у нас не вистачає техніки, не вистачає людей, щоб йти в наступ, — каже лейтенант Ширшин. — Тому головна мета наразі — утримати позиції, які ми маємо».
Обмеженість у боєприпасах означає, що військові ЗСУ дедалі частіше намагаються компенсувати цей розрив застосуванням FPV-дронів — безпілотників з видом «від першої особи», які несуть вибухівку. Однак це обмежені спроможності вогневого ураження, які не можуть зрівнятися з великими гарматами, каже 30-річний майор Сергій Бець, начальник штабу 48-го окремого стрілецького батальйону 72-ї окремої механізованої бригади.
«FPV-дрон не „розбере“ бліндаж, не викосить ліс, — відзначає Бець. — Він не чинить такого психологічного тиску на ворога. І у нас не так багато екіпажів FPV»
Натомість росіяни знову домінують у небі: після короткої паузи внаслідок збиття кількох російських винищувачів повітряні бомбардування відновилися, кажуть українські солдати. «Десятки гігантських кратерів, залишених 1000-фунтовими [500 кг] бомбами у знищених селах, свідчать про руйнівну силу, яку продовжує застосовувати Росія», — описує бойові реалії NYT.
Хоча ЗСУ нині задіяні здебільшого лише в оборонних операціях, це не означає, що вони можуть сісти склавши руки, кажуть військові, з якими поспілкувалися журналісти NYT. Вони прагнуть завдати максимальних втрат росіянам, уникаючи тривалих боїв, які можуть призвести до значних втрат у ЗСУ. Українці використовують міни та інші перешкоди, щоб направити російську бронетехніку в зони, де можуть знищувати її з кожним новим штурмом. ЗСУ також використовують західні бойові машин і танки в ролі «мисливців-убивць», коли війська РФ наближаються до українських позицій.
«На даний момент російські війська досягають лише незначних успіхів, незважаючи на те, що витрачають величезні ресурси на свій зимовий наступ», — підкреслює NYT.
Відтоді як у жовтні 2023 року Росія відновила наступальні операції, вона втратила 365 основних бойових танків і близько 700 одиниць бронетехніки, «але досягла лише незначних територіальних здобутків», заявила нещодавно британська розвідка. А за даними розвідки США, оприлюдненими в грудні, лише за два місяці операцій із захоплення Авдіївки було вбито і поранено понад 13 тисяч російських військових. Це означає приблизно 3000 російських втрат на кожну квадратну милю захоплених територій. Попри це, Росія, швидше за все, зможе «продовжити такий рівень наступальної діяльності в осяжному майбутньому», Вважають у Британії.
«Якщо росіяни зацікавлені в певній ділянці фронту, вони зрівняють її з землею», — каже майор Бець. Він продемонстрував журналістам NYT кадри з безпілотника, що демонструють винищений ліс.
«З середини грудня росіяни повністю знищили цю ділянку лісу, — розповідає він. — Якщо ви подивитеся неї в радіусі 100 на 100, то там просто зорана земля». Але, за його словами, українські захисники окопуються, «щоб якось вижити, протриматися».
Епіцентром бойових дій наразі залишається Авдіївка на сході Донецької області, де росіяни проводять безупинні штурми. Вони витратили тижні на боротьбу за контроль над териконом на околиці міста, посилаючи хвилі військ, які знову і знову потрапляли під вогонь українських сил, нагадує NYT. Нині ж окупанти пробираються тунелями під вулицями міста та скеровують на українські позиції наземні дрони, начинені вибухівкою.
«Це все гонитва за ще одним знищеним містом, — описує видання наступ окупантів на Авдіївку. — Але їхні атаки в Авдіївці та інших місцях уздовж лінії фронту служать більшій меті: здобути перевагу в той час, коли американська військова підтримка України припинена, і розбити українців за рахунок більшої маси [військ]».
Навіть невеликі здобутки Росії в цих районах становлять ризик для України. Захоплення Мар'їнки — міста поблизу Авдіївки — після багаторічних боїв дало змогу росіянам відкрити нову лінію атак в напрямку міста Вугледар з півночі.
«Противник частково досяг успіху, — каже майор Бець. — Ми не будемо цього приховувати». За його словами, росіяни використовують свою перевагу в артилерії, щоб «дезорієнтувати наших хлопців в окопах, а тоді приходить піхота». «Ми спокійно боремося з піхотою і тримаємо позиції», — запевняє Бець.
Росіяни шукають нових способів і тактичних прийомів, щоб штурмувати Авдіївку, підкреслює NYT. Нещодавно понад 150 росіян пробралися через вузькі підземні труби до важливої укріпленої позиції ЗСУ в ресторанному комплексі Царська охота. Фактично росіянам вдалося вийти за спинами українців і влаштувати їм засідку, пише NYT з посиланням на розповіді з обох сторін.
Як пише NYT, українські військові кажуть, що тепер через брак ресурсів вони мають платити дедалі вищу ціну власною кров’ю, щоб хоча б утримати позиції.
40-річний лейтенант Сергій Стеценко, командир штурмового взводу, розповідає, що навіть якщо росіянам вдається пробитися лише на кілька метрів вперед, вони окопуються та укріплюються. На таких нових передових позиціях окупанти часто залишають лише двох-трьох солдатів, яких самі ж називають «верблюдами», каже Стеценко — тобто ставлять їм надважкі завдання, водночас використовуючи як тварин.
Такі солдати можуть витратити кілька днів на окопування, доки росіяни збирають іншу групу для наступної штурмової операції, розповідає Стеценко.
Сержант на ім'я Данило, командир аеророзвідувального підрозділу 47-ї бригади, який попросив не називати його прізвище, відзначає, що за умов успішної оборони українським силам вдається розбивати російські атаки, перш ніж вони встигають розгорнутися.
«Оборонні дії набагато більш контрольовані, — каже Данило, що нині служить під Авдіївкою. — Ви встановлюєте умови на території, яку контролюєте».
Однак в бою все може швидко вийти з-під контролю, додають на противагу журналісти NYT. Лейтенант Сергій Стеценко згадує про бойове зіткнення, коли російський танк зміг пробитися до української позиції.
«Танк знищує все на своєму шляху, тому навіть голови не висунеш. Вони [росіяни] вистрибують з машин і кидаються в окопи, знищуючи все на своєму шляху», — каже Стеценко. За його словами, в тому епізоді росіяни розстріляли українців, яким довелося здатися в полон.
Майор Сергій Бець з 72-ї бригади порівняв нинішній етап протистояння на фронті з боксерським поєдинком. «Головне — це вміння приймати удар, — зауважує він. — Я можу з гордістю сказати всьому світу, що Україна вміє тримати удар. Але це не останній раунд».
