Хто заплатить за Донбас?

7 лютого 2017, 19:08
1195
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Хто заплатить за Донбас?  - фото

Фото: Кристина Бердинских

В Авдіївці (на фото), де до війни проживало 35 тис людей, не лишилося жодного непошкодженого будинку

Влада досі не визнала Росію окупантом, наражаючись на те, що війна на Донбасі увійде в історію як внутрішній конфлікт, а Росія – уникне відповідальності

На тлі обстрілів Авдіївки Україна знову заявила про те, що потягне Росію до Міжнародного суду за воєнний злочин – ескалацію конфлікту на Донбасі та штучне створення гуманітарної катастрофи. Про це завив постійний представник України в ООН Володимир Єльченко 2 лютого на засіданні Ради безпеки ООН.

У відповідь представник РФ Віталій Чуркін традиційно сказав, що Україна сама в усьому винна. А також частково повторив заяву президента РФ Володимира Путіна: мовляв, українському керівництву потрібні гроші, а їх у Заходу найкраще вибивати, виставляючи себе жертвою агресії.

Втім, «вибити гроші», як висловився Путін, Україна мала б якраз з Росії – як з агресора, який спровокував загибель та каліцтва десятків тисяч людей, спричинив мільярдні збитки і зробив біженцями 1,7 млн людей. Одне тільки відновлення зруйнованого Донбасу потребуватиме мільярдів доларів.

Відшкодування втрат

У січні український суд вже зобов’язав державу відшкодувати подружжю пенсіонерів з Донбасу вартість зруйнованого в ході АТО житлового будинку в зоні проведення операції – понад 6,7 млн грн, відповідно до рішення Печерського районного суду Києва, плюс компенсація за моральну шкоду.

За законом зараз усі витрати такого роду несе Україна. Закон Про боротьбу з тероризмом (розділ IV, стаття 19) передбачає, що відшкодування збитків, заподіяних громадянам внаслідок терористичного акту, провадиться за рахунок коштів держбюджету – з наступним стягненням з осіб, які заподіяли шкоду.

Щоб стягнути ці збитки з Росії, необхідно довести її участь у конфлікті як агресора і окупанта. Втім, статус Луганської і Донецької областей як «окупованих територій» досі не зафіксовано на рівні закону в самій Україні. У прийнятому Законі про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей жодного разу не згадується слово «окупація». Знайти таке формулювання можна хіба що у Постанові 254-19 від 17.03.2015 Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями, та рішенні Центрвиборчкому від 28 серпня 2015 року (№ 189) про перелік населених пунктів, які були окупованими територіями.

Відповідно до Закону Про боротьбу з тероризмом, за збитки, спричинені громадянам внаслідок АТО, платить держава, яка бореться з терористами, пояснює ситуацію віце-спікер ВР Оксана Сироїд.

«Українці будуть платити за все, якщо ми юридично не визнаємо відповідальності Росії за окупацію та її наслідки: за всі зруйновані та пошкоджені будинки, за знищені заводи та інфраструктуру, за «віджаті» бізнеси, за Боїнг MH17, за тортури та вбивства. Маємо розуміти, що Росія не буде економити – позови проти України готуватимуть найкращі юристи світу», - каже вона.

Українці будуть платити за все, якщо ми юридично не визнаємо відповідальності Росії за окупацію - віце-спікер Оксана Сироїд

Щоб встановити відповідальність РФ, Україна повинна довести, що збройний конфлікт на її території є міжнародним за своїм характером, наполягає віце-спікер. В іншому випадку війна на Донбасі де-юре ризикує увійти в історію як внутрішній конфлікт.

У пункті 170 останнього звіту Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду, який було оприлюднено 14 листопада 2016 року, вказано: щоб визнати збройний конфлікт на Донбасі міжнародним, необхідно встановити, що Російська Федерація в цілому здійснювала контроль над збройними угрупованнями на сході України. Доказами цього можуть бути підтримка російськими органами влади збройних угруповань у формі постачання обладнання, персоналу та фінансування, а також загальне управління чи допомога у плануванні дій збройних угруповань таким чином, щоб це вказувало на здійснення російськими органами влади дійсного контролю над ними.

Поки статусу у підконтрольних терористам територій немає – немає і визначеності у решті питань, каже і відомий донецький журналіст Денис Казанський. До повного звільнення окремі регіони Донецької і Луганської областей можуть мати тільки один статус – окупованих територій, вважає він.

Руйнування на Донбасі – дуже великі, і на відновлення регіону потрібні будуть масштабні програми. «Де Україна братиме гроші на це? І чи є сенс брати кредити? Чи ми отримаємо контрибуцію від агресора? Відповідей ще нема, - каже він. - Гроші з Держбюджету варто вкладати в ремонт будинків у всіх регіонах України, аби зробити їх більш енергозберігаючими, бо це призведе до реальної економії. А коли замість цього ми відновлюватимемо те, що зруйнувала Росія – це буде не зовсім справедливо».

Позиція влади

Втім офіційна влада притримується позиції, що у прийнятті окремого закону про окупацію Росією територій Донецької та Луганської областей немає сенсу. Зокрема, Георгій Тука, заступник міністра у справах тимчасово окупованих територій, вказує на те, що статус Росії-агресора зафіксований у рішенні Парламентської асамблеї Ради Європи.

«Факт окупації можна визнати місцевим законом, але це не впливає абсолютно ні на що», - каже Тука. Його логіка така: у міжнародній практиці є два поняття – окупація та ефективний контроль, перше застосовується до Криму, а друге – до Донбасу.

Ми можемо назвати Донбас окупованим, але ніде в світі він таким визнаний не буде - заступник міністра Георгій Тука

«Ми можемо назвати його окупованим, але ніде в світі він таким визнаний не буде, - в інтерв’ю НВ каже заступник міністра. - У Криму не просто присутні російські військові – там працюють російські органи державної влади. На сході Росія опосередковано здійснює ефективний контроль. І спекуляція та брехня, що якщо це признавати ефективним контролем, то мовляв, ми не зможемо подавати позови проти Російської Федерації».

Існують три види міжнародних позовів – держава проти держави; юридична особа проти держави та фізична особа проти держави. Практика показує, що справи типу держава проти держави суди розглядають досить довго, а якщо мова йде про господарюючий суб’єкт або фізичну особу як позивача – то вони зазвичай розглядаються набагато швидше, аргументує він. І Міністерство допомагатиме юридичним і фізичним особам судитися з РФ у Європейському суді з прав людини.

Що каже міжнародне право

Втім, тільки у Європейському суді з прав людини наразі й розглядатимуться позови з України, розтлумачує в коментарі НВ правознавець-міжнародник, дипломат Володимир Василенко. Це можливо тільки у розрізі конкретних порушень Європейської конвенції з прав людини і ніяк не у питанні відповідальності держави-агресора.

Василенко добре знає предмет розмови: з 2006 по 2010 рік він представляв Україну в Раді ООН із прав людини, був уповноваженим України в Міжнародному Суді ООН під час розгляду справи Румунія проти України і суддею Міжнародного Кримінального Трибуналу з колишньої Югославії.

Це цинічно – виправдовувати заробляння грошей на крові мирних жителів і воїнів - дипломат Володимир Василенко

Дипломат також наполягає: Україна повинна прописати на рівні закону, що Донбас є тимчасово окупованою Росією територією, і повністю перервати з нею будь-які відносини.

«Відповідно до міжнародного права, на державу-окупанта лягає уся відповідальність за життєзабезпечення і забезпечення прав людини на окупованій території, - каже Василенко. - Україна не повинна брати на себе зобов’язання, яких вона не може виконати».

В умовах агресії підтримувати економічні, транспортні та інші відносини з окупованими територіями означає брати на себе частину цих витрат і допомагати державі-окупанту здійснювати агресію, вбивати українських воїнів і цивільне населення, каже юрист-міжнародник.

«Якщо ми залізницею дозволяємо користуватися [окупованим територіям], то виходить, що Укрзалізниця підвозить найманців, військовослужбовців російської армії, боєприпаси, озброєння, яким вони нас вбивають, - каже він. - Олігархи, які оперують на окупованій території, пробивають через Раду та Уряд закони, які забезпечать їхні приватні прибутки. Це цинічно – виправдовувати заробляння грошей на крові мирних жителів і воїнів Збройних сил України».

Цікаво