Більше відчуттів

Я об'їхав близько 80 країн світу, й Україна належить до явних аутсайдерів із погляду іміджу. Чому?

Пітер Сантенелло,
американський підприємець, блогер

І мідж України у світі не можна назвати добрим. І я зараз не про іноземців, які бували тут, або людей, які знають країну не з чуток. Я кажу про пересічного жителя планети, який знайомиться з Україною завдяки новинам, а це — близько 99% населення світу.

Коли вимовляють слово Україна, яке англійською звучить грубо, то згадують Чорнобиль, війну, корупцію, знайдених через шлюбні агентства наречених і злих політиків, які махають кулаками.

Звісно, українець, який не залишав країну, про це не дізнається.

Справедливості заради запитаєте співвітчизників, що вони думають про Колумбію. Як правило, це негативні асоціації, в основі яких — уявлення про наркотики і насильство. Багато українців якщо і чули щось про Колумбію, то з новин. А в них країна ніколи не виглядала привабливою. Хоча за останні 10 років Колумбія багато чого досягла і суттєво відрізняється від загального сприйняття.

Але Колумбія, принаймні, може запропонувати світові каву і сальсу.

Крім усіх помилок, які здійснюють США, на кшталт зовнішньої політики щодо Іраку та тривожно твітячого нарцисичного президента, люди також знають, що Америка подарувала світові Google, Facebook, кіно, джаз, класичні автомобілі й так далі. Гості замовляють тут піцу, яка за смаком нагадує картон — Domino's, — й іноді вона їм навіть подобається.

Я веду ось до чого. Неважливо, що не так з Америкою (наприклад, часті стрілянини в школах), країна має також відчутні речі, з якими іноземці можуть взаємодіяти в повсякденному житті, щоб по-іншому поглянути на неї.

В України нічого такого немає.

Я об'їхав близько 80 країн світу, й Україна належить до явних аутсайдерів. Це одна з причин, чому я тут.

Насправді існує кілька країн, що мають такий розрив між дійсністю і сприйняттям реальності. Більшість іноземців, що приїздять сюди, на зразок моїх друзів і мами, яка у мене гостювала, — вражені Києвом і шоковані тим, що він і близько не такий, яким вони його уявляли.

Щоб світ більше цікавився країною, країна повинна бути сильніше з ним пов'язана

Я не жартую, коли кажу, що багато іноземців уявляють, ніби, прилетівши в Бориспіль, вони опиняться посеред зони військових дій, де бойовики бігають окопами і стріляють з АК-47.

А от гарних парків, квітів усюди, розслабленості, місцевих, охочих допомогти, і цікавої архітектури вони зовсім не чекають. Тут є певні культурні атрибути, які потрібно випробувати, щоб зрозуміти країну.

Безумовно, в Україні величезна кількість проблем. І багато чого залежить від того, де саме ви знаходитеся, у Києві або в селі Осипенко, реалії дуже різні. Навіть у столиці існують реальності, які разюче відрізняються одна від іншої.

Проблема іміджу України полягає в тому, що вона не володіє чимось позитивним, із чим її міг би ідентифікувати світ. Уявіть, якби американці пили ранкову каву і бачили на упаковці український прапор, тоді з Україною асоціювали б смак відмінної кави. У них були б інші думки про країну.

Світ використовує плід українсько-американської праці — Whatsapp. Але багато хто не знає про те, що його співзасновник родом із Києва. Він емігрував до Америки в юному віці, тому месенджер не асоціюють з Україною.

Звісно, ви зробили найбільший у світі літак, але більша частина світу про це не знає. І ніколи його не побачить і не використає.

Як показує досвід, щоб світ більше цікавився країною, країна повинна бути більше з ним пов'язана. А це досягається завдяки бізнесу, розвагам і культурним зв'язкам.

Україну роблять особливою ​​не продукти, а відчуття. Наприклад, розуміння того, що для глибших зв'язків культурі потрібно більше часу. Або відчуття регулярного зорового контакту. Або те почуття, коли мама дає потримати свою дитину незнайомцю, щоб дістати з сумки гроші й заплатити за проїзд у маршрутці.

Або, наприклад, атмосфера в аеропортах і на вокзалах — це як і раніше особливі місця, де закохані чекають одне на одного з квітами. Відчуття звичайних людських зв'язків, які втрачаються у сучасному світі.

Почуття не можна експортувати. Я щосили намагаюся зафіксувати це в своїх колонках. Але відчутність — більш потужний інструмент для формування іміджу. І немає нічого такого, з чим іноземець контактував би щодня і водночас точно знав, що це — родом з України.

Правда в тому, щось хороше, що стосується України, не можна відправити на експорт. А ось те погане, що потрапляє в новини, — можна. Україні потрібно щось, що пов'яже її зі світом, що допоможе збалансувати імідж. Вірю, що їй вдасться це знайти.