Суд в Гаазі. На що може розраховувати Україна?
Що таке Міжнародний кримінальний суд в Гаазі, як і з якими обмеженнями він працює, на що нам, українцям можна розраховувати
«Передайте матеріали до Гааги»
«Якщо Ви направите матеріали про злочини росіян до Гааги, тоді я готова про все розповісти». Так зі мною почала розмову дівчина, яка під час російського вторгнення у Київську область втратила свого хлопця, якого беззбройного вбили російські солдати у березні. До збройних сил хлопець відношення не мав.
«Я хочу, щоб уся інформація потрапила до Гааги». Це вже слова від іншої людини, чоловіка якої безжально вбили солдати російської армії. Чоловіка, який був волонтером відомої гуманітарної організації.
З 4 березня я займаюся збором доказів воєнних злочинів російської армії. Займаюся цією роботою як адвокат, pro bono, надаючи людям правову допомогу і записуючи на відео їхні свідчення про те, що вони бачили, що пережили, свідками чого були. На сьогодні це понад сотні годин відеозаписів, понад 130 gb інформації, відео, аудіо, фотографії (які робили безпосередньо люди, з якими працював), документи різного характеру (анкети у фільтраційних таборах, втрачені російськими солдатами документи, медичні документи про наслідки тортур, тощо). Вся інформація у вигляді заяв направляється далі до Служби безпеки України, до Генеральної прокуратури України і до Міжнародного кримінального суду в Гаазі.
При нашому знайомстві з кожною наступною людиною, яка є потерпілою чи свідком воєнних злочинів росіян, звісно, завжди називаю серед адресатів майбутнього звернення Міжнародний кримінальний суд, говорячи в першу чергу слово «Гаага», яке зазвичай для всіх є відразу зрозумілим.
І насправді багато людей почувши слова про Міжнародний кримінальний суд в Гаазі висловлюють надію на роботу цього міжнародного органу як на щось таке, що дійсно уособлює у собі справедливість у вищому прояві. Так, інколи у людини є і скептичне сприйняття цієї інституції, але віри, все ж таки, більше.
Щось подібне можна відчути і у нашому суспільстві в цілому, яке чітко розуміє для прикладу, що за безпеку і мирне життя у світі повинна відповідати головна міжнародна організація — ООН, а от за кримінальне покарання воєнних злочинців на рівні персональної відповідальності - постійно діючий орган, Міжнародний кримінальний суд, «Гаага», як полюбляють казати.
Моя практика збору доказів воєнних злочинів протягом вже понад 6 місяців, постійна робота з іноземними та українськими журналістами підкреслює важливу проблему — нерозуміння та відсутність чіткого уявлення про те, що таке Міжнародний кримінальний суд як і з якими обмеженнями він працює, на що нам, українцям, можна розраховувати.
Як вдалося створити Міжнародний кримінальний суд?
Міжнародний кримінальний суд (далі - МКС) — це постійно діючий незалежний судовий орган, створений державами шляхом підписання багатостороннього договору — Римського Статуту. Під час час підготовки Римського Статуту однією з головних занепокоєностей багатьох держав було підтримання і збереження їхньої національної юрисдикції. При створенні МКС державам було важко передати цей потужний прояв державної влади Міжнародному кримінальному суду. Фактично, кожна держава передавала частинку свого державного суверенітету. Для вирішення цієї проблеми було досягнуто рішення, за яким МКС буде лише доповнювати національні юрисдикції, «буде на підхваті».
Так, функцію щодо лише доповнення МКС національних юрисдикцій можна назвати структурною слабкістю суду з моменту його народження, але це було компромісне рішення, зокрема і завдяки якому МКС почав існувати і розпочав свою роботу.
Наступним не менш складним питанням було знаходження можливого способу доповнення національних юрисдикцій. Таким способом було обрано комплементарність.
Держава повинна впоратися сама
Принцип комплементарності. Цей принцип можливо також назвати принципом взаємодоповнюваності (певна схожість з роботою ЄСПЛ). Принцип комплементартності базується на ідеї того, що здійснення кримінальної юрисдикції є дуже важливою державною функцією і проявом державної влади.
Комплементарність може бути позитивною (розслідування, переслідування та покарання міжнародних злочинців покладається на держави) та негативною (МКС здійснює свою юрисдикцію лише тоді, коли держава не може чи на бажає розслідувати, переслідувати та карати міжнародних злочинців). Проявляється цей принцип у конкретних правилах прийнятності справи до розгляду у МКС.
Так, МКС може втручатися тоді, коли держава «не бажає або не може», а саме:
— Не вчиняє жодних дій, для розслідування злочинів;
— Не бажає притягувати до відповідальності;
— Неспроможна притягнути до відповідальності у зв’язку з перешкодами правового (в Україні, наприклад, у Кримінальному кодексі немає статті за злочини проти людяності) чи практичного характеру,
— Справа не є достатньо серйозною, щоб виправдовувати подальші дії з боку суду.
МКС — це залишковий механізм, що вступає в дію тільки у виняткових ситуаціях, які зазначені у Римському Статуті і коротко перелічені у попередньому абзаці.
Просто так взяти і замінити собою державу МКС не може.
В Україні зареєстровано вже 32 тис. воєнних злочинів
В Україні за останніми даними Генпрокуратури зареєстровано вже 32 тис. воєнних злочинів і це ставить питання до спроможності нашої національної системи впоратися з такою величезною кількістю злочинів та ефективно проводити розслідування.
Самих лише фактів реєстрації кримінальних проваджень в Україні недостатньо для того, щоб нівелювати принцип «не вчиняє жодних дій для розслідування» чи «не бажає притягувати до відповідальності».
Окрім можливої координації між Україною та МКС стосовно розподілу певних справ, МКС цілком може запитати у українських правоохоронців конкретні докази, які зможуть показати, що держава дійсно проводить розслідування.
Наведу цікаву практику МКС з цього приводу.
Рішення по ситуації в Кенії 2011 року.
МКС мав 2 справі на розгляді у зв’язку із ситуацією в Кенії, натомість Кенія хотіла займатися цими двома справами самостійно. Уряд Кенії звернувся до МКС, зазначивши, що Міжнародний кримінальний суд визнає юрисдикцію Кенії і тиснув саме на принцип комплементарності, на те, що первинне завдання розслідувати та притягати до відповідальності лежить на Кенії як на державі, яка «має впоратися сама». В своїх матеріалах до суду Кенія базувала свої аргументи на обіцянках провести розслідування у найближчі 3−4 місяці, але зі сторони кенійського уряду не було ніяких конкретних доказів, що у відношенні підозрюваних розслідування проводиться.Рішення МКС (включаючи Апеляційну палату) у кінцевому підсумку базувалося на тому, що уряду Кенії необхідно мати щось більш конкретне ніж просто намір та просто обіцянку провести розслідування зараз чи в майбутньому.
Це не єдине рішення МКС щодо прийнятності розслідування справ судом. Для уникнення непорозумінь, Україна має працювати над ефективністю розслідувань воєнних злочинів всередині країни.
Обмежені можливості Міжнародного кримінального суду
Важливо знати, що Римський Статут передбачає обов’язкову присутність підозрюваного під час досудового та судового розгляду. In absentia (заочно, за відсутності обвинуваченого) МКС справи не розглядає.
Засудження воєнного злочинця в МКС — це час. Тривалий час.
У МКС немає своєї поліції, виконавчих органів, немає у суду і своєї тюрми, без співробітництва з державою у суду немає доступу до території, де відбувалися воєнні злочини, до потерпілих, свідків. Суд також не має засобів до виконання своїх же рішень на території держав. Репарації (відшкодування фізичної, матеріальної та психологічної шкоди) наперед, до засудження за воєнний злочин конкретної людини, потерпілим не виплачуються.
Важливість співробітництва
Міжнародний кримінальний суд залежний від співробітництва. Суд може співпрацювати з громадянським суспільством, міжнародними організаціями (ООН та спеціалізовані установи ООН, в тому числі РБ ООН), Інтерпол, ЄС — Євроюст, Міжнародний комітет Червоного Хреста і звісно, держави, які є учасниками Римського Статуту або підписанти ad hoc юрисдикції.
По суті, співробітництво є «паливом» для МКС і без цього «палива» МКС не запрацює.
На що може розраховувати Україна?
1. МКС може засудити найвищих посадових та службових осіб Російської Федерації.
Це будуть, швидше, одиниці, а не тисячі вироків.
2. МКС — суд, який судить за найбільш серйозні злочини міжнародного характеру.
Розраховувати на засудження рядового російського солдата за крадіжку пральної машини, спідньої жіночої білизни чи килимів з будинків українців не варто.
3. МКС може судити росіян за злочини проти людяності.
Даний вид міжнародного злочину не криміналізований в Україні.
Судити російських воєнних злочинців — це робота, в першу чергу, України.
Бути ефективними у розслідуваннях всередині країни, бути відкритими для співробітництва з МКС, інтегруватися в коло держав — учасниць Римського Статуту — наші завдання.
Для МКС і усіх держав — учасниць Римського Статуту, для прихильників цієї ідеї постійно діючого міжнародного суду, засудження воєнних злочинців держави — носія ядерної зброї, якою є Росія це також виклик, відповідь на який може окреслити майбутній розвиток, майбутні зміни або занепад цього органу.
Далі я процитую слова Генерального секретаря ООН Кофі Аннана на церемонії, присвяченій ухваленню Римського Статуту 18 липня 1998 року: «Два тисячоліття тому один із найвідоміших синів цього міста, Марк Туллій Цицерон, заявив — „Коли гримить зброя, закони мовчать“. Внаслідок того, що ми робимо тут сьогодні, є реальна надія на те, що ця похмура заява буде менш вірною у майбутньому, ніж у минулому. Досі, коли могутні люди чинили злочини проти людства, вони знали, що поки вони залишаються могутніми, жоден земний суд не може їх судити».
Ці слова є більш ніж актуальними і сьогодні.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди НВ
